Ухвала суду № 96937224, 14.05.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4640/21

у справі №760/32565/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 Солом`янський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при секретарі -Цигановій Ю.М.

за участю представника позивача-Гарбо Р.О.

відповідача- ОСОБА_1

представника відповідача- ОСОБА_2

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 231 390,32 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач проходить службу в управлінні патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції на посаді поліцейського роти №6 батальйону №4 полку №1 .

09.12.2018 відповідач під час служби та керуючи автомобілем «Toyota prius» , д/н НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу, здійснив зіткнення з тролейбусом, внаслідок чого даний автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 01.03.2019 ОСОБА_1 визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності , передбаченої ст.124 КУпАП.

Посилаючись на ЗУ «Про Національну поліцію» позивач просить стягнути з відповідача спричинену матеріальну шкоду у розмірі 231 390,32 грн., тобто повному обсязі,

27.11.2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу визначено до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

01.04.2020 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.04.2020 року розгляд справи призначено у судовому засіданні з повідомленням сторін.

10.02.2021 відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі у порядку цивільного судочинства.

Клопотання обґрунтовує тим, що згідно правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 818/1688/16 розгляд даної категорії спорів віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідач та його представник подане клопотання підтримали.

Представник позивача проти задоволення поданого клопотання заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Департамент патрульної поліції звернувся в суд з позовом та просить стягнути з відповідача майнову шкоду, спричинену ним під час керування службовим автомобілем марки «Toyota prius» , д/н НОМЕР_1 .

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При цьому ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вказані норми можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод фізичних та юридичних осіб за допомогою процесуального закону.

Отже, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Однією з визначальних особливостей адміністративного судочинства також є те, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень (ч. 2 ст. 46 КАС України).

При цьому, частиною 5 ст. 46 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Тобто, за пунктом 5 ч. 5 ст. 46 КАС України суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, громадських об`єднань, юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, виключно для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 533/934/15-ц.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що за змістом статті 177 Цивільного кодексу України майно є об`єктом цивільних прав. У випадку виникнення спору щодо правомірності набуття права власності на майно та стягнення з особи частини вартості цього майна, як набутого без достатньої правової підстави, спір має приватно-правовий характер.

Окрім того, спір у не можна вважати публічно-правовим спором з приводу прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, оскільки він не пов`язаний з захистом прав громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Також, спір не підпадає під дію п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду судами першої та апеляційної інстанції), оскільки стосується відшкодування вартості майна, що стало власністю громадянина.

Разом з тим, у справі, що розглядається, Департамент патрульної поліції звернувся в суд з позовом та просить стягнути з відповідача майнову шкоду, спричинену ним автомобілю, що належить позивачу, під час керування службовим автомобілем марки «СКС MOU-04МП».

У правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 818/1688/16 зазначено, що з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

За вказаним Положенням відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правилами ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акти чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктами 1, 2, 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Стаття 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням його службових обов`язків.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16.

Так, згідно правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі N 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі N 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі N 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.

48. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

49. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

50. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Виходячи з положень вказаних норм права, спір, який виник між сторонами, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і такий спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 686/18159/18

Таким чином, суд вважає, що спірні правовідносини не мають ознак трудового спору, що виключає можливість їх розгляду за правилами цивільного судочинства.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що даний спір має ознаки публічно-правового, що пов`язано як з особливим статусом відповідача, який згідно вимог п.1 ч.1 ст.19 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративного суду та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги те, що провадження у справі закрито в порядку цивільного судочинства, вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе направити дану справу для розгляду до Київського окружного суду.

Керуючись статями 3, 255, 256, 268, 272 ЦПК України, статтями 2, 4, 19, 46 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, закрити.

Направити справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди для розгляду до Київського окружного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Букіна