Рішення № 96936564, 17.05.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/322/21

2/703/584/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

28 січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 19 червня 2014 року у розмірі 19455 гривень 71 копійка, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 19 червня 2014 року.

Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 17000 гривень.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Виконання відповідачем договору вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Однак, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Позивач стверджує, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 27 грудня 2020 року має заборгованість у сумі 19455 гривень 71 копійка, яка складається з наступного: 15632 гривні 29 копійок - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту, 15632 гривні 29 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3823 гривні 42 копійки - заборгованість за простроченими відсотками, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді від 17 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання, роз`яснено відповідачу право на надіслання до суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - відповіді на відзив.

У визначений вищевказаною ухвалою судді строк відповідач ОСОБА_1 направив на адресу суду відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого, відповідач не визнає позовні вимоги. Так, відповідач зазначає про те, що позивач вказує, що 19 червня 2014 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір про надання банківських послуг. Однак, у позовній заяві, як і в анкеті - заяві відсутня сума наданого йому кредиту чи бажаний кредитний ліміт, розмір відсотків, який сплачується ним за користування кредитом. Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифи банку для ознайомлення під час підписання анкети-заяви йому не надавалися. У позовній заяві не зазначено виду та номеру картки, яка йому була надана, термін її дії, суму ліміту, з посиланням на дату їх видачі та отримання, відсотків за користування коштами банку, дані про будь-які штрафні санкції за їх несвоєчасне повернення. Вважає, що розрахунок заборгованості та виписка по рахунку не є оригіналами. Крім того, у рахунку зазначено чотири різні картки, які йому ніби-то видавалися відповідно до договору від 19 червня 2014 року, однак в анкеті-заяві не зазначено про дату видачі йому хоча б однієї з них, як і її виду, номеру та терміну дії. Позивачем приєднано до позову не завірену ксерокопію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», яких є чотири види Тарифів залежно від типу кредитної картки, кожен з яких передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язків щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів, але яку з них і коли йому було видано у позові не зазначено. Також, у позовній заяві не зазначено суму кредитного ліміту, яка була встановлена при підписанні анкети-заяви, при цьому банк не стави його до відома про збільшення та зміну кредитного ліміті до 17000 гривень та 16170,30 гривень, в зв`язку з чим йому не було відомо про зміни умов кредитування кожного року, починаючи з 2015 року, в тому числі і про зміну кредитного ліміту. У позові банк посилається на те, що оригінали доданих ним копій примірників «Тарифи банк», «Умови та Правила надання банківський послуг» у редакції, які діяли на момент підписання заяви, знаходяться у нього, але це не відповідає дійсності, так як додані до позовної заяви копії банком не завірені та на них відсутні дані, що він їх одержував чи знайомився з ними, в зв`язку з чим зазначені докази є неналежними та недопустимим. Відповідача вважає, що надані банком Витяг з Тарифів, Умови та Правила достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані йому Умови та Правила надання банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням умов кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог. Враховуючи, що його заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0,00 гривень, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідь представника АТ КБ «ПриватБанк» на відзив ОСОБА_1 до суду не надходила.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розгляд справи провести без його участі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію сторін, які викладені у письмовій формі, дослідивши матеріали справи та за клопотанням представника позивача провівши огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням, зазначеним у клопотанні, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.1 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року було змінено тип банку із закритого на публічне та змінено найменування банку з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк» з правонаступництвом всіх прав та обов`язків. Рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (а.с.59-60).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 червня 2014 року підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.14).

У вказаному формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім виконаний підпис під текстом у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, виявляю бажання оформити на своє ім`я».

Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток, а саме: картка «Універсальна», картка класу Gold, ідентифікація з паспортом, картка для виплат, преміальна картка, а також суму бажаного кредитного ліміту.

З наданої позивачем Анкети-заяви вбачається, що відповідач бажання щодо отримання ним платіжної картки «Універсальна» не виявляв та суму бажаного кредитного ліміту не вказував.

Крім того, у вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом, а також не врегульовано порядок нарахування пені та штрафів.

Разом з тим, як вбачається з довідки про надані кредитні картки, на підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору №б/н останній отримав картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (а.с.12).

Відповідачем ОСОБА_1 використовувалися вищевказані картки, за допомогою яких відбувалося зняття коштів та їх повернення, що підтверджується випискою за договором №б/н укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (а.с.61-67).

Згідно вказаної Анкети - Заяви, відповідач надав згоду, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздрукування з офіційного сайту www.pb.ua. (а.с.14).

На підтвердження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, крім анкети-заяви, додано: витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; розрахунок заборгованості; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картки, оформлено на ім`я відповідача; довідку про видачу банківських карток на ім`я відповідача; виписку за договором №б/н на ім`я відповідача станом на 30 грудня 2020 року; копію паспорту відповідача.

Однак, вищевказані докази, які надані АТ КБ «ПриватБанк», не підтверджують погоджених сторонами договору умов кредитування.

Так, витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів суд позбавлений об`єктивної можливості встановити вид кредитної картки «Універсальна», яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» та використував її, при цьому зазначеної інформації відсутня у позовній заяві.

Використання даних, які наведені у вищевказаному витязі з Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.

Крім того, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані (а.с.15, 16-53).

За клопотанням позивача судом проведено огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням www.privatbank.ua/terms, в ході якого встановлено, що в розділі «Архів договорів» за посиланнями «більше», сторінка №9, відсутній електронний документ з назвою: «Повний договір (актуальний на 01.06.2014р)», однак такий електронний документ розміщено на сторінці №10.

При відкритті вищевказаного електронного документу, судом встановлено, що він складається з 1104 сторінок, та на сторінках 224-244 розміщений текст, який частково аналогічний викладеному тексту в наданому позивачем витязі з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим, вищевказаний документ також не підписаний відповідачем, в тому числі електронним підписом, при цьому не містить жодних посилань на дату його розміщення на веб-сайті позивача, що позбавляє суд об`єктивної можливості встановити його розміщення на веб-сайті позивача на час укладення договору з відповідачем, та що саме з даним договором відповідач був ознайомлений під час підписання анкети-заяви.

Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст.8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Згідно ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».

Згідно п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходиться підстав вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того, анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити укладення кредитного договору, конкретні його умови, зокрема, встановити, яка процента ставка мала б відповідати правовідносинам сторін. При цьому, розрахунок заборгованості таким доказом не є, оскільки такий складено безпосередньо позивачем, при цьому доказів на підтвердження визначених банком показників, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до розрахунків заборгованості за договором №б/н від 19 червня 2014 року, укладеного між ПриватБанком та клієнклом ОСОБА_1 , станом на 31 травня 2015 року, станом на 30 червня 2019 року та станом на 27 грудня 2020 року позивач нарахував ОСОБА_3 заборгованість у сумі 19455 гривень 71 копійка, яка складається з наступного: 15632 гривні 29 копійок - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту, 15632 гривні 29 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3823 гривні 42 копійки - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-11).

Суд зазначає, що надані банком Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Крім того, порядок нарахування відсотків, не узгоджені з позичальником. Банк, заявляючи вимоги про їх стягнення, не надав належних доказів, які б підтверджували, що позичальник був обізнаний про такі умови кредитування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованість за простроченими відсотками у сумі 3823 гривні 42 копійки, є необґрунтованими, в зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Позивач свої зобов`язання за вищевказаною анкетою-заявою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці відповідача, можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач користувався наданими банком коштами, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_4 , довідкою про надані відповідачу кредитні картки, а також випискою по особовому рахунку ОСОБА_4 (а.с.14-16, 17, 18).

Враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом у справі.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

З наданої Банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 дійсно користувався картковим рахунком, які зазначені у довідці про надані кредитні картки, на підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору №б/н, зокрема, знімав кошти з рахунку, погашав заборгованість, а сплачені ним кошти спрямовувалися на погашення не лише тіла кредиту, але і процентів за користування ним, штрафних санкцій та комісій (а.с.61-67).

Відповідно до вказаної виписки за період з 03 жовтня 2007 року по 01 вересня 2020 відповідачем було знято з рахунків, які зазначені у довідці про надані кредитні картки, на підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору №б/н, кошти у загальній сумі 117597 гривень 95 копійок (з врахуванням комісії при знятті коштів), а сплачено 127675 гривень 55 копійок, а за період з 19 червня 2014 року по 01 вересня 2020 року, за виключенням заборгованості відповідача за кредитом у сумі 4160 гривень 00 копійок, яка існувала до 19 червня 2014 року, тобто підписання вищевказаної анкети-заяви, відповідачем було знято з рахунків кошти у загальній сумі 50154 гривні 03 копійки (з врахуванням комісії при знятті коштів), а сплачено 60359 гривень 50 копійок.

Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено домовленості між ним та позичальником щодо сплати відсотків, штрафних санкцій та комісії, виписка по рахунку підтверджує відсутність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту на момент звернення позивача до суд з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фактично отримані відповідачем ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» кошти сплачені ним у повному обсязі, в зв`язку з чим позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом також задоволенню не підлягають.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення №PROM1BFX99 від 11 січня 2021 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2270 гривень 00 копійок.

Однак, приймаючи до уваги, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача зазначені судові витрати на користь позивача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 191, 247, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.1, 3, 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.8, 42 Конституції України, ст.1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко