Вирок № 96935969, 17.05.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/226/20

Провадження № 1-кп/617/47/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання- Борщ Л.В.,

прокурора - Карапетян Л.А.,

представника цивільних позивачів СФГ Міняйленка В.В., Міняйленко Л.О. - Давиденко Г.І.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника цивільного позивача СФГ Міняйленко В.В.- Міняйленка В.В.

та обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження за № 12019220000001602 від 07.11.2019 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого, одруженого, маючого сина ОСОБА_8 , 2016 року народження, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 07.11.2019 року близько 08 год. 20 хв. керував технічно справним автомобілем марки «ГАЗ-311000», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі «Харків-Вовчанськ» зі сторони смт. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області в бік м. Вовчанська Харківської області, зі швидкістю близько 70 км/год. Під час руху по вказаній автодорозі, в районі 48 км. + 200 м. на території Вовчанського району Харківської області, ОСОБА_3 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість руху, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

та допустивши втрату керування вказаним транспортним засобом, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Suzuki SX-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого:

-згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-17/74-ВБт/19 від 15.12.2019 року, пасажир автомобіля марки «Suzuki SX-4» ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці, причиною її смерті стала сукупна травма тіла та шок;

-згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-2384/2019 від 19.12.2019 року, водій автомобіля марки «Suzuki SX-4» ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому човноподібної кістки правої стопи.

Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Фактичні обставини справи не оспорював, пояснив що в день пригоди 07.11.2019 року о 08 год. 20 хв. він керував технічно справним автомобілем марки «ГАЗ», на якому рухався по автодорозі «Харків-Вовчанськ» зі сторони смт. Старий Салтів в бік м. Вовчанська зі швидкістю приблизно 70 км/год. Під час руху по вказаній автодорозі, в районі 48 км. + 200 м. на території Вовчанського району Харківської області він не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху та втративши контроль над керуванням транспортним засобом, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «Suzuki», який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Suzuki» ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці. Водій автомобіля ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому човноподібної кістки правої стопи. Цивільні позови СФГ ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнав у повному обсязі. Просив врахувати, що він частково відшкодував завдані збитки, а саме перерахував потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 500 грн. 00 коп.

Пояснення ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї провини у вчиненні інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, його провина підтверджується наступними зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду пояснила, що 07.11.2019 року о 08 год. 20 хв. вона керувала автомобілем «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_2 по автодорозі «Харків-Вовчанськ» зі сторони м. Вовчанська в бік смт. Старий Салтів. Побачила автомобіль «ГАЗ», який рухався у зустрічному напрямку та здійснив виїзд на її смугу руху, де допустив зіткнення з її автомобілем. Внаслідок події пасажир її автомобіля ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці. Вона отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому човноподібної кістки правої стопи.За весь час ОСОБА_3 перерахував їй на відшкодування моральної шкоди лише 500 грн. 00 коп.

Потерпілий ОСОБА_1 під час судового розгляду пояснив, що очевидцем дорожньо-транспортної пригоди він не був. Йому повідомили, що 07.11.2019 року о 08 год. 20 хв. ОСОБА_3 керував автомобілем «ГАЗ», по автодорозі «Харків-Вовчанськ» зі сторони смт. Старий Салтів в бік м. Вовчанська. Під час руху по вказаній автодорозі, автомобіль марки «ГАЗ» виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення автомобілів. Внаслідок ДТП, пасажир автомобіля «Suzuki» його мати - ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці.За весь час ОСОБА_3 перерахував йому на відшкодування моральної шкоди лише 500 грн. 00 коп.

Даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , згідно якого СФГ ОСОБА_6 є власником автомобілю марки «Suzuki SX4» реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 81).

Даними довідки генерального директора КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» від 08.11.2019 року за № 18/5505, згідно якої ОСОБА_3 знаходився на лікуванні у нейрохірургічному відділенні з 07.11.2019 року з діагнозом - Забої м`яких тканин, садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок; рвані рани верхньої та нижньої губи; забій лівого ліктьового суглобу; тупа закрита травма гортані, травматичний хондроперихондрит гортані; післятравматичний парез гортані з компенсованою функцією зовнішнього дихання; нейроциркуляторна дистонія за гіпертонічним типом, СН 0 (т. 2 а.с. 9).

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду пояснив, що він проходив лікування в наслідок отримання тілесних ушкоджень при ДТП, яке відбулось 07.11.2019 року за участю автомобілів марки «ГАЗ» під його керуванням та марки «Suzuki» під керуванням ОСОБА_2 .

Даними посвідчення водія серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_3 має право керування транспортними засобами категорії «В» (т. 2 а.с. 10).

Даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , згідно якого власником транспортного засобу марки «ГАЗ - 311000» реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 11).

Даними судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 24470/1759 від 27.01.2020 року, згідно висновку якої до моменту дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмова система, ходова частина та рульове керування автомобіля ГАЗ-3110, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані, тобто до дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі ГАЗ-3110 реєстраційний номер НОМЕР_1 не було технічних несправностей робочої гальмової системи, ходової частини та рульового керування, які б могли бути технічною причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Пошкодження ходової частини у вигляді деформування стійки стабілізатора переднього правого колеса та руйнування штанги стабілізатора носять неексплуатаційний характер та утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 13-26).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 висновки вказаного експертного дослідження не оспорював.

Даними судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 24471/258 від 28.01.2020 року, згідно висновку якої до моменту дорожньо-транспортної пригоди рульове керування, ходова частина та робоча гальмова система автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані, тобто до дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 не було технічних несправностей рульового керування, ходової частини та робочої гальмової системи, які б могли бути технічною причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Пошкодження у вигляді порушення герметичності гальмової системи в результаті руйнування штуцера гідравлічного приводу зчеплення та пошкодження гальмового шлангу в місці кріплення до кузова автомобіля у вигляді лінійного розволокнення оболонки шлангу внаслідок загальної деформації кузова автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 носять не експлуатаційний характер та утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 27-38).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 висновки вказаного експертного дослідження не оспорював.

Даними судової транспортно-трасологічної експертизи № 24472/1760 від 28.01.2020 року, згідно висновку якої місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось на смузі руху в напрямку смт. Старий Салтів, тобто на смузі руху автомобіля «Suzuki SX 4».

В момент первинного контакту автомобіль «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 переднім бампером, декоративною решіткою радіатора та передніми крилами взаємодіяв з переднім бампером, декоративною решіткою радіатора та передніми крилами автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 та кут між повздовжніми осями цих транспортних засобів в момент первинного контакту становив величину близько 170° (т. 2 а.с. 39-52).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 висновки вказаного експертного дослідження не оспорював, зазначивши, що зіткнення відбулось на полосі руху автомобіля марки «Suzuki».

Даними авто товарознавчої експертизи № 27221 від 30.01.2020 року, згідно висновку якої вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП (07.11.2019), приймається в розмірі ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження та складає: 347000 грн. 65 коп.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає: 423626 00 коп.

Ринкова вартість автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 07.11.2019 року, складала: 347 000 грн. 65 коп. (т. 2 а.с. 53-69).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 висновки вказаного експертного дослідження не оспорював.

Даними висновку судової авто технічної експертизи № 7/1427СЕ-19 від 23.12.2019 року, згідно висновку якої, по показанням ОСОБА_2 , в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правий дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод.

У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не мала технічної можливості уникнути ДТП відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

По показанням водія ОСОБА_3 , в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод.

У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Suzuki SX4» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Suzuki SX4» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не мала технічної можливості уникнути ДТП відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Suzuki SX4» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 70-75).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 висновки вказаного експертного дослідження не оспорював, зазначивши, що зіткнення транспортних засобів відбулось в наслідок того, що автомобіль, яким він керував, виїхав на зустрічну смугу руху.

Даними судово-медичної експертизи № 09-2384/2019 від 18.12.2020 року, згідно висновку якоїу ОСОБА_2 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою 07.11.2019 року мали місце такі пошкодження: закритий перелом човноподібної кістки правої стопи зі зміщенням кісткових уламків; садна в ділянці лоба, кистей та лівого колінного суглоба, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, закритий перелом човноподібної кістки за механізмом удара-стиснення, садна за механізмом тертя-ковзання.За ступенем тяжкості закритий перелом човноподібної кістки правої стопи відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня) згідно (п.п. 2.2.1а,б,в і 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № б МОЗ України від 17.01.1995 року).

За ступенем тяжкості садна відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів (відповідно до п.п. 2.3.2.«б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказ № від 17.01.1995 року МОЗ України»).

У наданій медичній документації переконливих об`єктивних даних, підтверджують наявність у ОСОБА_2 ЗЧМТ, струс головного мозку, немає.

При рентгенобстеженні ОСОБА_2 - на рентгенограмах правої половини грудної клітини в 2-х проекціях, правого гомілковостопного суглоба в 2-х проекціях, лівого колінного суглоба в 2-х проекціях, рентгенограмах черепа в 2-х проекціях і на оглядовій рентгенограмі органів грудної клітки № 95832-40 від 07.11.19 кістково-травматичних пошкоджень не виявлено».

При проведенні МРТ шийного відділу хребта та УЗІ сосудів шиї ОСОБА_2 змін травматичного характеру не виявлено.

При судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_2 метиловий, етиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені. Таким чином на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 була твереза (т. 2 а.с. 76-77).

Даними судово-медичної експертизи № 12-17/74-ВБт/19 від 07.10.2019 року, згідно висновку якої при дослідженні трупа ОСОБА_5 , з урахуванням даних результатів лабораторних досліджень, виявлені наступні пошкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під м`які мозкові оболонки в тім`яних, скроневих, потиличній області і по мозочку; закрита тупа травма грудної клітки у вигляді крововиливів грудних м`язів по всім поверхням, непрямих переломів 1, 3, 4, 8, 9, 10 правих ребр по середньо-ключичній лінії, непрямих переломів 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 лівих ребр по передній пахвовій лінії, прямих переломів 1, 2 лівих ребр по середньо-ключичній лінії, повного розриву хребта в області міжхребцевого диску 11 і 12 грудних хребців, розриву на правій легені в області нижньої частки по задній поверхні у нижнього краю, множинних крововиливів на нижній частці лівої легені по всій поверхні, розриву навколосерцевої сорочки ліворуч від області судинного пучка до області верхівки серця, розривів міокарду по задній поверхні серця в області лівого шлуночка який сполучається з порожниною лівого шлуночка, по задній поверхні правого шлуночка, який сполучається з порожнинами правого шлуночка і правого передсердя, правого шлуночка по передній поверхні з кровотечою в ліву плевральну порожнину (близько 760 мл. темно-червоного кольору рідкої крові) і праву плевральну порожнину (близько 400 мл. темно-червоного кольору рідкої крові); закрита тупа травма живота у вигляді крововиливу черевної стінки по всій поверхні, крововиливів брижі тонкого і товстого кишечника, розтрощення селезінки, розтрощення правої частки печінки по діафрагмальній поверхні, множинних розривів печінки по діафрагмальній поверхні з кровотечою в черевну порожнину (близько 200 мл. темно-червоного кольору рідкої крові); забійна рана в області чола, садна на ліві гомілці, множинні садна в області обличчя та шиї.

Вищевказані ушкодження утворились дії тупого твердого предмета (предметів), і могли бути отримані в умовах автомобільної травми. Керуючись п. 4.8. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 закрита тупа травма грудної клітки, закрита тупа травма живота як окремо, так і в сукупності по ступеню тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, згідно пп. 2.1.1. а), 2.1.2., 2.1.3 л), о) «Правил ...» закрита черепно-мозкова травма, забійна рана, садни, як окремо, так і в сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень згідно п. 2.3. «Правил ...». Вищевказані ушкодження ускладнились в своїй течії розвитком травматичного шоку тяжкого ступеня, що і з`явилось безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 .

Між ушкодженнями встановленими при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 та причиною смерті є прямий причинний зв`язок.

При судово-медичній експертизі крові від трупа ОСОБА_5 будь-які спирти не виявлені.

При судово-медичній експертизі зразка крові від трупа ОСОБА_5 встановлена її належність до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В (т. 2 а.с. 78-81).

Даними речового доказу - автомобілем марки «Suzuki SX-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Даними речового доказу - автомобілем марки «ГАЗ - 3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим, в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому винуватість ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює, одружений, має на утриманні сина ОСОБА_8 , 2016 року народження, за місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_3 , складеної фахівцем Немишнянського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області 04.02.2021 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький (т. 1 а.с. 210-215).

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяттята добровільне відшкодування частини завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду щодо призначення покарання, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3 критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки, враховуючи умови його життя, думки прокурора та потерпілих, які вважали за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі із звільненням від його відбування з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, при застосуванні ст. 75 КК України - звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК України при звільненні від основного відбування покарання з випробуванням, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Щодо позовних вимог голови СФГ ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ПАТ НАСК «Оранта» (т. 1 а.с. 63-67); ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 111 - 113); ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ПАТ НАСК «Оранта» (т. 1 а.с. 136-139), суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З положень ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина його є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України № 1961-VI від 01.07.2004 року) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страхових відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Як зазначено у висновках, наведених у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-VI від 01.07.2004 року у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року).

Як вбачається з даних полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5692378 від 10.07.2019 року, цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «ГАЗ-311000», реєстраційний номер НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди 07.11.2019 року була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта».

Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 грн. 00 коп.; за шкоду заподіяну майну - 100000 грн. 00 коп.; розмір франшизи становить 2000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 79).

Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення матеріальної шкоди, СФГ ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 249000 грн. 65 коп.; стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» 98000 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів провадження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Suzuki SX 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 СФГ ОСОБА_6 , в результаті ДТП (07.11.2019), складає 347000 грн. 65 коп.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду позовні вимоги СФГ ОСОБА_6 визнав у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги СФГ ОСОБА_6 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме з ПАТ НАСК «Оранта» на його користь підлягає стягненню 98000 грн. 00 коп. (100000 грн. 00 коп. (страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну) - 2000 грн. 00 коп. (розмір франшизи)), а з ОСОБА_3 на його користь підлягає стягненню 249000 грн. 65 коп. (347000 грн. 65 коп. - 98000 грн. 00 коп.).

Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду, яку вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я у сумі 100000 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 отримала в наслідок ДТП середньої тяжкості тілесне ушкодження, проходила тривале лікування.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 визнав у повному обсязі. Зазначив, що частково відшкодував ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 грн. 00 коп. згідно квитанції № 0041.

Таким чином, враховуючи обставини вчиненого обвинуваченим діяння, характер і глибину страждань потерпілої ОСОБА_2 , виходячи із засад розумності і справедливості, з урахуванням конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_3 на її користь підлягає стягненню 99500 грн. 00 коп. (100000 грн. 00 коп. - 500 грн. 00 коп.).

Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 70000 грн. 00 коп. та матеріальну шкоду в розмірі 30000 грн. 00 коп.; стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на його користь моральну шкоду у розмірі 50076 грн. 00 коп. та матеріальну шкоду в розмірі 50076 грн. 00 коп..

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 сплатив за виготовлення пам`ятника 52180 грн. 00 коп., за поховання - 18680 грн. 00 коп., а за поминальний обід 30000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 142-146).

При визначенні розміру моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 суд враховує обставини вчиненого обвинуваченим діяння, характер і глибину душевних страждань потерпілого, пов`язаних із втратою матері.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі. Зазначив, що частково відшкодував ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 грн. 00 коп. згідно квитанції № 0040.

Крім того, суд звертає увагу на положення ст. 27 Закон України № 1961-VI від 01.07.2004 року, згідно яких страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню, а саме з ПАТ НАСК «Оранта» на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 50076 грн. 00 коп. та моральна шкода у розмірі 50076 грн. 00 коп., а всього - 100152 грн. 00 коп., а з ОСОБА_3 на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 30000 грн. 00 коп. та моральна шкода у розмірі 69500 грн. 00 коп. (70000 грн. 00 коп. - 500 грн. 00 коп.), а всього - 99500 грн. 00 коп.

Також, суд критично оцінює наведені у відзивах доводи цивільного відповідача ПАТ НАСК «Оранта»щодо передчасного звернення потерпілого та цивільного позивача, оскільки цивільно-правова відповідальність обвинуваченого не настала, так як станом на дату звернення до суду було відсутній вирок суду про визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні ДТП, з наступних підстав.

Так, ст. 35 Закон України № 1961-VI від 01.07.2004 року визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Проте, суд звертає увагу на те, що визначений Законом України № 1961-VI від 01.07.2004 року порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування, є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого чи іншої особи.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди, вказане також узгоджується зі ст. ст. 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування. Перша з них передбачена ст. 35 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого чи іншої особи на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19.06.2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого чи іншої особи до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року не є обов`язковим, оскільки саме за особою права якої були порушені залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав із заявою до страхової компанії чи з позовом до суду.

Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_3 на користь держави вартість судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 24470/1759 від 27.01.2020 року у розмірі 10990 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 12), судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 24471/258 від 28.01.2020 року у розмірі 10205 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 27), судової транспортно-трасологічної експертизи № 24472/1760 від 28.01.2020 року у розмірі 8635 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 39), судової автотоварознавчої експертизи № 27221 від 30.01.2020 року у розмірі 4710 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 53), судової автотехнічної експертизи № 7/1427СЕ-19 від 23.12.2019 року у розмірі 1256 грн. 08 коп. (т. 2 а.с. 71), а всього - 35796 грн. 08 коп.

Суд вирішує питання про долю речових доказів у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять роківз позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного за даним вироком основного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком три роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов СФГ ОСОБА_6 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь СФГ ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 249000 (двісті сорок дев`ять тисяч) грн. 65 коп.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь СФГ ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 98000 (дев`яносто вісім тисяч) грн. 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 99500 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 30000 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 69500 грн. 00 коп., а всього стягнути 99500 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 50076 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 50076 грн. 00 коп., а всього стягнути 100152 (сто тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 24470/1759 від 27.01.2020 року у розмірі 10990 грн. 00 коп., судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 24471/258 від 28.01.2020 року у розмірі 10205 грн. 00 коп., судової транспортно-трасологічної експертизи № 24472/1760 від 28.01.2020 року у розмірі 8635 грн. 00 коп., судової автотоварознавчої експертизи № 27221 від 30.01.2020 року у розмірі 4710 грн. 00 коп., судової автотехнічної експертизи № 7/1427СЕ-19 від 23.12.2019 року у розмірі 1256 грн. 08 коп., а всього стягнути 35796 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн. 08 коп.

Арешт з автомобіля марки «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2019 року - скасувати.

Арешт з автомобіля марки «Suzuki» реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року - скасувати.

Речовий доказ по справі - автомобіль марки «Suzuki» реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - повернутим законному володільцю СФГ ОСОБА_6 .

Речовий доказ по справі - автомобіль марки «ГАЗ-3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області - повернути законному володільцю.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий -