Рішення № 96935365, 12.05.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/620/21

Пров.№2-а/409/22/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року смт.Білокуракине

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі головуючого судді Титова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Малик А.М.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білокуракинського районного суду Луганської області адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області,

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , позивач, звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому просить суд скасувати постанову Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Луганської області Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області Гончарова Юрія Євгеновича (далі за текстом - інспектор) про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2021 №86-ДК/0075По/08/01/-21, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, відповідальність за яке передбачена статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) та накладено на позивача стягнення у розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що положення чинного законодавства щодо використання земель ним не порушувались, висновки інспектора про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є припущеннями, а обробка земельної ділянки здійснена позивачем з метою впровадження агротехнічних заходів щодо докорінного поліпшення орендованої земельної ділянки, з метою очищення земельної ділянки від бур`янів та карантинних рослин та отримання в майбутньому якісної товарної сільськогосподарської продукції (сіно), що відповідає як вимогам чинного законодавства, так і умовам укладеного між позивачем та Білокуракинською селищною радою договору оренди земельної ділянки.

Відповідач проти доводів позивача заперечує, вказує, що в ході проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що земельна ділянка, має ознаки аграрної обробки, в ході проведення перевірки на земельній ділянці виявлені залишки сформованих стебел кукурудзи та дозрілих кукурудзяних початків, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки у даному випадку земельна ділянка надавалась позивачу для сінокосіння та випасання худоби, а не для засіювання сільськогосподарськими культурами, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Також відповідач не погоджується з доводами позивача щодо проведення у даному випадку докорінного поліпшення земельної ділянки, оскільки таке покращення за даним видом використання земельної ділянки не може бути здійснено шляхом засіювання кукурудзою.

За викладеного, підстави для задоволення позовних вимог, на думку відповідача, відсутні.

Представники сторін своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки №282 від 02.04.2019 року, укладеного між Білокуракинською селищною радою (орендодавець за договором) та ОСОБА_1 (позивач, орендар за договором), останній для сінокосіння та випасання худоби в оренду передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 1,9980 га пасовищ, кадастровий номер 4420981500:05:002:001.

10.02.2021 року інспектором проведена планова перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні переданої позивачу в оренду земельної ділянки, в ході якої було встановлено відсутність дернини та трав`янистої рослинності, що є невід`ємною частиною складу пасовищ, натомість земельна ділянка має ознаки аграрної обробки, наявні залишки сформованих стебел кукурудзи та дозрілих кукурудзяних початків, що свідчить про нецільове використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За наслідками перевірки інспектором складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.02.2021 року №86-ДК/82/АП/09/01/20.

10.03.2021 року інспектором за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складено протокол про адміністративне правопорушення №86-ДК/0075П/07/01/-21, в якому зазначено, що позивачем у справі за вищевикладених встановлених перевіркою обставинах порушено вимоги земельного законодавства, а саме пункту 2 частини 5 статті 20, пункту «а» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України «Про охорону земель», за що КУпАП та пунктом «ґ» частини 1 статті 221 Земельного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність.

Серед іншого, в протоколі вказано дату та час проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме об 10:00 годині 10.03.2021 року.

10.03.2021 року інспектором за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №86/ДК/0075По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на останню адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Позивач вважає вищезазначену постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, у зв`язку з чим він звернувся до суду із позовом у даній адміністративній справі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Положеннями частин 2, 3 та 4 статті 256 КУпАП унормовано, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Вищевказані положення статті 268 КУпАП визначають систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

З правового аналізу вищевказаних норм КУпАП вбачається, що складенню протоколу про адміністративне правопорушення передує виявлення особи, яка вчинила правопорушення, після чого, уповноважена на це особа, у строк не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту такого виявлення складає протокол, обов`язково роз`яснюючи особі, що притягається до адміністративної відповідальності, її права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, та надає останній право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, після чого протокол підписується цією особою.

КУпАП передбачає єдине виключення, за якого протокол може не бути підписаним особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - це випадок відмови такої особи від підписання протоколу. У такому випадку, про ці обставини здійснюється відповідний запис у протоколі.

Таким чином, за вищевказаними положеннями КУпАП, присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення - є обов`язковою, оскільки виконати вищенаведені імперативні вимоги КУпАП при складанні протоколу щодо ознайомлення особи з її правами та обов`язками, вимоги про реалізацію права особи на надання пояснень і зауважень до протоколу, вимоги про підписання особою протоколу та про вручення цій особі другого примірнику протоколу, неможливо виконати без присутності такої особи.

Обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується також і чітко сформованою в судовій практиці правовою позицією про те, що визначений статтею 254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складення протоколу, а моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення є момент, коли особа, уповноважена на складення протоколу здобула можливість за участю особи, яка вчинила адміністративне правопорушення здійснити дії визначені частинами 2 та 3 статті 256 КУпАП, у тому числі щодо надання пояснень (див. постанову Хмельницького апеляційного суду від 20.07.2020 у справі 680/364/20, постанову Львівського апеляційного суду від 28.09.2020 у справі №461/4486/20, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 710/1455/20 та інші).

Проте, у даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вищевказаних норм чинного законодавства.

Так, протокол складено за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП такій особі роз`яснені не були, їй не надано можливості надати заперечення та пояснення до протоколу, протокол цією особою не підписаний, відмітки про відмову особи від підписання протоколу відсутні, копія протоколу не вручена.

В подальшому, 10.03.2021, на наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, в матеріалах якої містився, зокрема, і вищевказаний протокол від 10.03.2021 року, інспектором винесено оскаржувану позивачем у справі постанову про накладення адміністративного стягнення №86/ДК/0075По/08/01/-21. Після розгляду справи інспектором на адресу позивача були направлені як протокол, так і постанова по справі про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення складені інспектором в один і той же день.

В аспекті таких обставин, суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, за змістом якої, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження, а реалізація передбачених, зокрема, статтею 268 КУпАП законодавчих гарантій об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд зазначає, що складення протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності позивача та розгляд справи про адміністративне правопорушення в день складення згаданого протоколу порушує право позивача на захист, яке включає в себе, серед іншого, право на професійну правничу допомогу, гарантоване статтею 59 Конституції України, та суперечить вищевикладеній позиції Конституційного Суду України, та є підставою для скасування оскаржуваної позивачем постанови інспектора про накладення адміністративного стягнення.

Аналогічні висновки за подібних обставин знаходять своє відображення в сучасній судовий практиці Першого апеляційного адміністративного суду у постанові від 15.03.2021 у справі № 409/2041/20, Другого апеляційного господарського суду у постанові від 04.02.2021у справі №591/5414/20 та інших.

Також, суд звертає увагу на наступні обставини справи, які свідчать про відсутність у даному випадку події і складу адміністративного правопорушення.

Так, правова позиція інспектора та відповідача у справі полягає в тому, що дії позивача щодо аграрної обробки земельної ділянки порушують чинне земельне законодавство України, оскільки земельна ділянка надавалась позивачу для сінокосіння та випасання худоби і такий вид використання земель не передбачає можливість здійснення обробітку земельної ділянки.

Позивач в свою чергу вказує, що ним дійсно в межах вимог чинного законодавства та умов договору оренди земельної ділянки проведено агротехнічні заходи щодо докорінного поліпшення наданої йому в оренду земельної ділянки з метою знищення бур`яну та карантинних рослин, що перебували на земельній ділянці до укладення договору, та отримання в майбутньому якісного сіна.

З приводу наведених позицій сторін у справі, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» зобов`язано власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, серед іншого, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

За змістом пунктів 14, 15, 16 укладеного між позивачем та Білокуракинською селищною радою договору оренди земельної ділянки №282 від 02.04.2019 року відсутні будь-які обмеження щодо використання орендованої земельної ділянки в сільськогосподарському обробітку та заборони технічного обробітку ґрунту, здійснення посівів та інших умов діяльності в межах обраного виду цільового призначення земельної ділянки.

В той же час, пунктами 18 та 19 згаданого договору, сторонами обумовлено, що орендарем, тобто - позивачем, можуть бути здійснені земельні поліпшення як за згодою, так і без згоди орендодавця.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» додатком 4 цього Порядку визначено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) та надано визначення цих угідь.

Відповідно до вказаного Переліку:

- група угідь «рілля» (001.00) включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці;

- до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

- підгрупа угідь сіножаті включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Згідно вищезгаданого стандарту ГОСТ 26640-85 визначення ріллі було більш прозорим та конкретизувало термін можливого розорення «рілля - сільськогосподарське угіддя, що систематично обробляється та використовується під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари. До ріллі не відносять ділянки сіножатей та пасовищ, зайняті посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років, розорані з метою корінного поліпшення, а також міжряддя садів, що використовуються під посіви.

Наразі ГОСТ 26640-85 визнано таким, що не використовується на території України, однак посилання на нього наявне в поточній редакції додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 р.

З огляду на вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договору оренди, суд дійшов висновку про те, що діяльність позивача з підвищення родючості земель не призводить до розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, і є такою, що не порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання вказаної земельної ділянки.

Суд також звертає увагу на те, що Перший апеляційній адміністративний суд, розглядаючи адміністративній спір за подібних обставин дійшов аналогічних правових висновків (див. постанову Першого апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі №409/2040/20).

У цій справі суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що положеннями частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених вище обставин, Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - не було дотримано порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, порушено вимоги, які передбачені положеннями КУпАП щодо процедури розгляду такої справи та забезпечення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що має наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, а також винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності з порушенням права особи на захист та без врахування думки та позиції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та наявних у цієї особи доказів.

Такий розгляд справи про адміністративне правопорушення порушує визначені у статті 268 КУпАП права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також суперечить вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, незважаючи на зазначені приписи, відповідачем доводів позивача не спростовано.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідач не надав суду переконливих доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд вважає, що ця постанова підлягає скасуванню як неправомірна, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Що стосується вимог про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн, сума якого підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у справі.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 72-77, 90, 134, 139, 241- 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Постанову Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області Гончарова Юрія Євгеновича №86-ДК/0075По/08/01/-21від 10.03.2021 - скасувати

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, код ЄДРПОУ 39771244, адреса: проспект Центральний буд. 17 корп. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А.О. Титов