Рішення № 96934596, 17.05.2021, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/644/21

Провадження №: 2-а/0343/15/21

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючої - судді Монташевич С. М., розглянувшив порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 343/644/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.04.2021 серії ЕАН №4017450,

В С Т А Н О В И Л А:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 04.04.2021 серії ЕАН №4017450 про накладення адміністративного стягнення, винесену поліцейським батальйону №2 роти №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Безруковим Юрієм Сергійовичем, відносно нього за ч.1 ст.121 КУпАП і накладене на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн та стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір у розмірі 454 гривень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що поліцейським батальйону №2 роти №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Безруковим Ю.С. неправомірно винесено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення від 04.04.2021 серії ЕАН №4017450 за ч.1 ст.121 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Постанова складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою. Оригінал постанови знаходиться у відповідача, йому надіслано другий примірник. В гр.6 оскаржуваної постанови зазначено, що нібито він «керував ТЗ, у якого були відсутні задні грязезахисні бризковики, чим порушив п.п.31.4.7.е». При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями він нібито скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП - «Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється..», яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн.

Вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відсутні та не зазначені в постанові жодні допустимі докази правопорушення, а також постанова винесена не на місці вчинення правопорушення, а за місцем розташування підрозділу поліції, а саме:

- щодо фактичних обставин, то 04.04.2021 він здійснював рух на транспортному засобі Opel Corsa 1996 року випуску. Під час руху жодних порушень ПДР не вчиняв. Незважаючи на це, його автомобіль було зупинено працівниками поліції. Одразу після здійснення зупинки до його авто підійшов інспектор поліції та як причину зупинки повідомив «відсутність бризковиків», на що він вказав, що в даному автомобілі Opel Corsa 1996 року, якому вже 25 років з дати випуску заводом виробником не передбачено наявність бризковиків. Тому, зважаючи на незаконність зупинки, він відмовився пред`являти документи. Інспектори відвезли його у відділення поліції в м. Стрий і там склали постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Його аргументи щодо відсутності жодного правопорушення з його боку інспектори до уваги не взяли та винесли незаконне рішення про накладення на нього стягнення без наявності складу адміністративного правопорушення. Про час і місце розгляду адміністративної справи не повідомляли, його права як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, інспектори йому не роз`ясняли;

- щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, то із зазначеними звинуваченнями не можна погодитись виходячи із такого: пунктом 31.4.7 «е» ПДР чітко передбачено, що забороняється експлуатація транспортного засобу без вказаних технічних елементів (бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики) лише у випадку, якщо вони передбачені конструкцією останнього. Однак, в постанові інспектором не доведено (нема посилання на технічну документацію автомобіля), що конструкцією транспортного засобу, яким він керував, передбачено наявність бризковиків, тоді як обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Під час зупинки інспектор навіть не намагався встановити, яке саме обладнання передбачено конструкцією даного автомобіля, в цей час коли це є основною вимогою при встановленні порушень даного типу. Крім цього, суть оскаржуваної постанови полягає в тому, що автомобіль мав ознаки несправності, а саме: відсутність бризковика, тому встановлення порушень мало бути відповідним чином підтверджено - повинен був бути складений Акт перевірки КТЗ із зазначенням в п.14 й Акта перевірки результатів перевірки стану та наявності бризковиків. Проте жодного Акта перевірки технічного стану КТЗ, яким офіційно можна було б підтвердити відсутність передбаченого конструкцією обладнання (бризковиків) працівники поліції не складали. При цьому, в автомобілі Opel Corsa 1996 року (25 років з дати випуску) відповідно до технічних характеристик не передбачено наявність бризковиків. По конструкції передбачено грязезахисні фартухи. Таким чином, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, поставлений йому у провину, і, як наслідок, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню;

- щодо відсутності доказів правопорушення, то обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення. У разі наявності доказів у вигляді фото чи відео фіксації, то постанова повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. В разі відсутності у постанові посилань на належні докази надання таких доказів в подальшому виключає їх допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові. Факт візуального спостереження інспектором поліції вчинення нібито адміністративного правопорушення без належних та допустимих доказів, зокрема без належної відеофіксації порушення та без зазначення в постанові службового сертифікованого технічного пристрою, на який здійснювався відеозапис, не може доводити винуватість особи. Всупереч зазначеним вимогам в гр.7 оскаржуваної Постанови «До постанови додаються» не вказано посилання на фото чи відеозапис та не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснювався фото або відеозапис. Тобто інспектор письмово у постанові підтвердив факт відсутності у нього жодних доказів порушення. Отже, єдиним доказом вчинення правопорушення є сама оскаржувана постанова, яка є предметом спору і не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів, оскільки є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення. Таким чином, в порушення зазначених норм інспектором жодними допустимими доказами не доведено факт порушення в його діях і, як наслідок, безпідставно накладено адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови. Основним аргументом протиправності оскаржуваної постанови є навіть не відсутність у інспектора жодних доказів, а відсутність будь- яких фактів порушень в його діях;

- щодо складення постанови за місцем вчинення правопорушення, то справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 КУпАП, можуть розглядатися: 1) за місцем вчинення правопорушення: 2) за місцем обліку транспортних засобів; 3) за місцем проживання порушників. Посадова особа Національної поліції за вимогами статті 258 КУпАП та Інструкції № 1395 зобов`язана розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, та винести постанову саме на місці вчинення адміністративного правопорушення. Всупереч цьому, оскаржувану постанову винесено не на місці вчинення правопорушення (автодорога Київ-Чоп 617 км), а за місцем розташування підрозділу поліції за адресою: м. Стрий, вул. Григорія Коссака, 11, чим порушено вказані вимоги.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.

Від відповідача відзиву на позов до суду не надходило.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 14.04.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), який розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а саме з 17 травня 2021 року.

Від належним чином повідомленого відповідача, в тому числі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні відповідний супровідний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 19.04.2021 (а.с. 15, 16), відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, в тому числі заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи заяви про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, до суду не надходило.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Строк на подання відзиву на позов закінчився 4 травня 2021 року.

20 квітня 2021 року від позивача надійшло клопотання про долучення рішень судів у подібних правовідносинах.

Виходячи з викладеного, судом розглядається справа за наявними доказами без сторін в порядку спрощеного письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до постанови серії ЕАН №4017450 від 04.04.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 04 квітня 2021 року о 07.40 год на автодорозі Київ-Чоп 617 км водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом, в якого були відсутні задні грязезахисні бризговики, чим порушив п. 31.4.7.е ПДР (керування транспортним засобом, у якого відсутні бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики) та був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 124 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 340 гривень (а.с.10).

Таким чином між сторонами виник спір відносно правомірності оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, підстав для визнання постанови протиправною та її скасування.

Оцінка суду:

вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з положеннями ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 04.04.2021 поліцейським 4 батальйону 3 роти УПП у Львівській області Безруковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову серії ЕАН №4017450 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 , якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 гривень.

Нормою ч. 1 ст. 121 КУпАП визначено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаною нормою права передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом, що має, зокрема, технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 04 квітня 2021 року о 07.40 год на автодорозі Київ-Чоп 617 км водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом, в якого були відсутні задні грязезахисні бризковики, чим порушив п. 31.4.7.е. ПДР (керував транспортним засобом, у якого відсутні бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики).

Положеннями п. 31.4 ПДР визначений перелік технічних несправностей та вимог відповідності, у разі настання яких забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством.

Згідно з п. 31.4.7.е Правил дорожнього руху, на який посилається відповідач, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

В спірному випадку суть виявленого відповідачем правопорушення полягає в тому, що позивач керував транспортним засобом, на якому були відсутні передбачені конструкцією бризковики.

Позивач, в свою чергу, в позові вказує, що зазначені у постанові обставини не відповідають дійсності, а насправді в його автомобілі Opel Corsa 1996 року (25 років з дати випуску) відповідно до технічних характеристик не передбачено наявність бризковиків, а по конструкції передбачено грязезахисні фартухи.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів того, що конструкцією вказаного транспортного засобу, яким керував позивач, передбачена обов`язкова наявність бризковиків.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, саме відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, відсутнє посилання на докази, які підтверджують факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, в тому числі, у цій же постанові у графі 7 вказано про те, що до не неї додано «пояснення водія». Таким чином суду не зрозуміло, на підставі чого на момент винесення постанови інспектор зробив висновок про порушення ОСОБА_1 ПДР та яким чином він мав намір довести позивачу факт порушення ним п.31.4.7.е ПДР, викладений у постанові, оскільки саме доказами визначеними ст.251 КУпАП посадова особа може довести наявність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні.

Тобто, відповідач на обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови не надав жодних доказів, наприклад, пояснень свідків, письмових доказів, показань технічних приладів чи технічних засобів, зокрема відеозапису фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вказане свідчить про те, що поліцейський УПП розглянув справу та притягнув позивача до відповідальності за відсутністю доказів вчинення ним правопорушення та за відсутності доказів вини останнього.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також суд зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020у справі №607/7987/17.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 у справі № 1-34/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, у графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів.

Таким чином, всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Варто звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Крім цього, жодних доказів, які б підтверджували, що конструкція вказаного у постанові транспортного засобу передбачає наявність у ньому бризковиків, суду відповідачем не надано.

Вимоги до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки затверджені Наказом Мінінфраструктури від 26.11.2012 № 710, які застосовуються під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю, а також автомобільними перевізниками, суб`єктами господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування, ремонту ТЗ.

Для ідентифікації ТЗ, визначення вимог і методів для його перевірки застосовують такі нормативно-технічні документи - національні стандарти, зокрема, ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання".

Підпунктом 1.7 Додатку 1 «Вимоги щодо перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, його складників» визначено загальні характеристики технічного стану транспортного засобу та його складників, зокрема передбачена наявність бризковиків, грязезахисних фартухів, які перешкоджають викиданню з-під пневматичних коліс твердих предметів, бруду.

Як стверджує позивач, у його автомобілі Opel Corsa 1996 року (25 років з дати випуску) відповідно до технічних характеристик не передбачено наявність бризковиків, а по конструкції передбачено грязезахисні фартухи, що інспектором поліції не було враховано. На спростування зазначеного відповідачем не надано жодного доказу, в тому числі не представлено технічних характеристик автомобіля, зазначеної марки та року випуску, які б передбачали наявність у ньому задніх грязезахисних бризковиків.

Отже, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, яка по суті є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в ній.

Таким чином, доводи позивача відповідачем не спростовані, тому суд знаходить доведеним, що інкриміноване йому правопорушення він не вчиняв, а відтак притягнений до адміністративної відповідальності неправомірно.

Суд також вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався вимог закону щодо дослідження всіх обставин справи та підтвердження їх доказами, а тому подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та винність ОСОБА_1 є недоведеною.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 3. ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема скасовує постанову і закриває справу.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач не навів заперечень, які могли б спростувати доводи позивача, та не надав належних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, яке виразилось у порушенні п. 31.4.7.е ПД, а відтак відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваної постанови та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а постанова про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованою через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Слід звернути увагу на те, що суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати на те, що пояснення позивача, що інспектори йому не роз`ясняли його права як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, спростовується його підписом у графі 8 оскаржуваної постанови «Права за статтею 268 КУпАП роз`яснено».

При ухваленні рішення суд також приймає до уваги, що за приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 258 КУпАП, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Зі змісту ст. 276 КУпАП вбачається, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 КУпАП, можуть розглядатися: 1) за місцем вчинення правопорушення: 2) за місцем обліку транспортних засобів; 3) за місцем проживання порушників.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Згідно з п. 4 розділу I «Загальні положення» вказаної Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З викладеного слідує, що посадова особа Національної поліції за вимогами статті 258 КУпАП та пунктів Інструкції, зобов`язана розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, та винести постанову саме на місці вчинення адміністративного правопорушення. Всупереч цьому, оскаржувану постанову винесено не на місці вчинення правопорушення (автодорога Київ-Чоп 617 км), а за місцем розташування підрозділу поліції за адресою: м. Стрий, вул. Григорія Коссака, 11, чим порушено вказані вимоги.

Отже, аналізуючи вищенаведені факти, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена з порушенням вимог чинного законодавства, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме для визнання постанови серії ЕАН №4017450 від 04.04.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за порушення ч.1 ст. 121 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною та для її скасування.

Розподіл судових витрат між сторонами:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст.139 КАС України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору в розмірі 454 грн, що підтверджується долученою квитанцією (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в сумі 454 гривні слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 20, 70-72, 77, 90, 139 КАС України, ст.ст. 7, 9, 28, 121, 222, 251, 258, 276, 283, 293 КУпАП, ст.ст. 23, 21, 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, п. 31.4.7.е Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, р.I та р. III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, ст.ст. 241, 245, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суддя

У Х В А Л И Л А :

позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.04.2021 серії ЕАН №4017450 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №4017450 від 04.04.2021 про накладення адміністративного стягненняпо справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським 4 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Безруковим Юрієм Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладене на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний зміст судового рішення складено 17 травня 2021 року.

Суддя С. М. Монташевич