Ухвала суду № 96933706, 17.05.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/624/21

Провадження № 1-кп/209/210/21

У Х В А Л А

17 травня 2021 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Замкової Я.В.,

за участі: - секретаря Погрібній О.В.,

прокурора - Супрун М.О.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих - Гризи О.В.,

захисників обвинуваченого (адвокатів) - Ісакова В.В., Ісакової Н.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості якого внесені до ЄРДР 23 січня 2021 року за № 12021040000000061 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2008 року народження, працює фахіцем з монтажу метало-пластикових вікон та жалюзі у ФОП " ОСОБА_4 ", раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 19.05.2021 року.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені у п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_1 вирішення вказаного питання, залишив на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_2 вирішення вказаного питання, залишив на розсуд суду.

Представник потерпілих Гриза О.В. не наполягав на продовженні відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, не заперечував щодо більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вирішення вказаного питання, залишив на розсуд суду.

Захисник Ісакова Н.А. заперечувала проти продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведені вказані у клопотанні ризики. Обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце реєстрації, працює, має на утриманні малолітню дитину, тобто має сталі соціальні зв`язки. Від суду переховуватися не буде, оскільки вину визнав повністю, а отже не має необхідності, щодо впливу на останніх. Також пояснила, що обвинувачений працює у храмі, здійснює його будівлю, тобто займається суспільно корисною роботою, шкідливих звичок не має, Посилалася на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є виключною мірою, ризики повинні бути доведені належними доказами, а не просто перелічені згідно ст.ст. КПК України. Просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Захисник обвинуваченого Ісаков В.В. підтримав захисника Ісакову Н.А.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до абзацу 10 п. 20-5 Перехідних положень КПК України, під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 7 КПК України встановлено, що забезпечення права на захист є однією з загальних засад кримінального провадження.

Обов`язковим елементом права на захист є дотримання процесуальних норм щодо своєчасного сповіщення підозрюваного про втручання в його конвенційні права, особливо таке істотне, як право на свободу і особисту недоторканість, з метою, зокрема, надати підозрюваному належним чином підготувати лінію захисту, мати достатній час зібрати докази, сформулювати аргументи, що свідчать на його користь.

КПК України містить чітку, однозначну та імперативну вимогу щодо своєчасного подання під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою - не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2021 року, обрано запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до 17.00 години 19.05.2021 року.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 подане 17 травня 2019 року, тобто з порушенням строку, встановленого абзацом 10 п. 20-5 Перехідних положень КПК України.

Частинами 1, 5 ст. 12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно прямого тлумачення положень абзацу 10 п. 20-5 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, подане пізніше, ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою є таким, що подане з порушенням кримінально-процесуального законодавства.

Тобто, особа, яка тримається під вартою та її захисник, дізнавшись, що судом не отримано вказаного клопотання у прямо визначений процесуальним законом строк, добросовісно вважають, що воно подане бути вже не може, з огляду на відсутність правових підстав та принцип законності, покладений у кримінальне судочинство України, відповідно, не готуються здійснювати захист від такого клопотання.

Жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали прокурору своєчасно подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до суду, стороною обвинувачення не надано. Така процесуальна дія, як подання клопотання до суду, не становить і не може становити виключної складності для сторони обвинувачення.

Процедура вирішення питань стосовно тримання під вартою має здійснюватися з дотриманням принципу змагальності і завжди має забезпечувати рівність процесуальних засобів сторін у справі.

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі «Бентем проти Нідерландів» від 23 жовтня 1985 року, заява № 8848/80, п. 32).

Суддя також враховує, що у Рішенні «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Оскільки стороною обвинувачення належно не здійснено (в межах та у спосіб, визначений КПК України) процесуальної дії – своєчасного подання клопотання про продовження строку тримання під вартою, продовження втручання у свободу та особисту недоторканність підозрюваного є contra legem (всупереч нормам закону), за таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 є таким, що прямо порушує кримінально-процесуальний закон та істотно порушує право обвинуваченого на захист, та задоволенню не підлягає.

Крім того суд зауважує, що ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2021 року, якою відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою діє до 17.00 години 19 травня 2021 року.

Разом з тим, вирішуючи питання про задоволення клопотання захисників обвинуваченого Мартиненка В.О. про заміну запобіжного заходу, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , яке відноситься до категорії тяжких, необережних злочинів, повязаних з викоритсанням автомобілів та міру покарання, яка загрожує останньому у разі доведення його винуватості, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації і проживання, має на утриманні малолітню дитину та батьків пенсіонерів, перебуваючи на волі працював, наявність позитивної характеристики, міцні соціальні зв`язки, лист від парафіян релігійної громади на честь святого Іоана, згідно якого парафіяни просять суд надати можливість обвинуваченому, приносити користь суспільству, а саме будувати храм.

Що стосується доводів прокурора, що обвинувачений може впливати на потерпілих та свідків, то ані в клопотанні, ані в поясненнях прокурор не вказав про те, що протягом досудового слідства здійснювався якийсь вплив на потерпілих чи свідків, чи можливо від останніх надходили заяви про вплив чи є будь-які інші докази, які вказують на такі. Вказані обставини, відсутності впливу з боку обвинуваченого підтвердили і самі потерпілі під час розгляду вказаного клопотання, які не наполягали на суворості застосування запобіжного заходу, та підтвердили у судовому засіданні щодо відшкодування їм матеріальної шкоди. А отже вказаний ризик є недоведеним.

Щодо ризику переховування від суду то вказаний ризик прокурором також не доведений будь-яким доказом, оскільки обвинувачений у судовому засіданні визнав вину, що свідчить про його розумуння вчиненого ним злочину, настання наслідків та готовністю нести відповідальність за скоєне.

Також прокурором не доведено ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин з необережності, що свідчить про відсутність стійкої протиправної поведінки останнього.

За таких обставин необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому суд вважає за необхідне замінити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Задовольняючи клопотання захисників Ісакової Н.А., Ісакова В.В. суд враховує всі зазначені вище обставини, вважає, що запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 можливо, застосувавши відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.177, 178, 181, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатів Ісакової Надії Анатоліївни, Ісакова Вадима Валерійовича про заміну запобіжного заходу - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінити на домашній арешт строком на 59 днів з 17 травня 2021 року до 14 липня 2021 року до 17.00 години, заборонивши ОСОБА_3 покидати місце свого проживання: АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00 години до 07.00 години.

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4

ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватись від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженню.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органам внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів - процесуальних керівників у цьому кримінальному проваджені.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: Я.В. Замкова