Рішення № 96930337, 11.05.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/632/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., представника позивача Марусяка В.С., представника відповідача Ахтемійчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004460504.

В обґрунтування протиправності та наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень позивач, з урахуванням змісту позову та відповіді на відзив, вказувала про не зазначенням відповідачем підстав для проведення фактичної перевірки, відсутність підстав її проведення, допущення порушень щодо реєстрації й направлення акту перевірки, а також про порушення строків прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім цього, позивач вважає необґрунтованим висновок податкового органу, викладений в акті фактичної перевірки, про те, що нею не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме перевіркою щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків товару встановлено відсутність первинних документів за місцем їх реалізації у сумі 120694,50 грн, оскільки такий не підтверджується жодними належними доказами. При цьому зазначала, що в додатках до акту перевірки відсутня будь-яка інформація про перелік товару на суму 120694,50 грн. Натомість відповідачем тільки разом з відзивом була надана «Відомість про зняття фактичних залишків товарів станом на 15 липня 2020 року», у зв`язку з чим така не може вважатися належним доказом у цій справі. Також позивач звертала увагу на те, що згідно наданої відповідачем Відомості така складена відповідно Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12 серпня 2008 року №534. Проте податковим органом не долучено до відомості передбаченої цими Методичними рекомендаціями розписки від матеріально відповідальної особи, а у Відомості відсутній підпис позивача, що свідчить про нікчемність наданого відповідачем документа. Також позивачем вказано, що ні в акті перевірки, ні в його додатках не міститься відомостей про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей за місцем перевірки, хоча така, на її думку, з посиланням при цьому на практику Верховного Суду мала бути проведена. Вважає, що без проведення інвентаризації контролюючий орган не міг встановити у законний спосіб кількість товарних запасів у магазині на суму 120694,50 грн, а в подальшому нарахувати штрафні санкції, які визначені податковим повідомленням-рішенням форми «С» від 16 вересня 2020 року №0004450504.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог. У поданих до суду відзиві, запереченнях та додаткових поясненнях вказував, що фактична перевірка суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 була проведена з підстав, зазначених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, про що зазначено в наказі та направленнях на перевірку. При цьому перевірка проведена на виконання вимог листа ДПС України від 18 лютого 2020 року №2687/7/99-00-05-04-01-07, який направлено, у тому числі, на адресу Головного управління ДПС у Чернівецькій області з метою недопущення порушень у сфері обігу підакцизних товарів, запобігання незаконному обігу пального, та зобов`язано провести перевірки суб`єктів господарювання, які зазначені у списку платників податків. Перевірка проведена на виконання завдання ДПС України, сформованого на підставі аналізу інформації, що надходила від РРО за 2019 рік, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_1 у 2019 році показано нереально низькі виторги, проведені через РРО, що може свідчити про приховуванню нею реального обсягу розрахункових операцій. Вказував, що проведена перевірка не підпадає під дію мораторію, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідач звертав увагу і на те, що акт перевірки був зареєстрований у встановлений Податковим кодексом України строк - не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Стосовно доводів позивача про невручення їй акта перевірки відповідач зазначив, що оскільки акт перевірки не підписано та не вручено продавцю-касиру ОСОБА_2 , яка здійснювала розрахункові операції, та/або ОСОБА_3 , представнику ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з їх відсутністю на місці проведення перевірки, то акт було направлено позивачу засобами поштового зв`язку. Однак поштове відправлення з актом перевірки, направлене на адресу позивача, було повернуто на адресу податкового органу 27 серпня 2020 року із зазначенням причин невручення «у зв`язку із закінченням терміну зберігання». Щодо строків ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив, що у зв`язку з поверненням 27 серпня 2020 року на адресу податкового органу поштового відправлення з актом перевірки, податкові повідомлення-рішення прийняті у строк, встановлений пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідач вказував про правомірність встановлення за результатом проведення фактичної перевірки порушень, у зв`язку з якими прийняті оскаржувані позивачем рішення. Зокрема, зазначав, що у ході проведення перевірки на вимогу перевіряючих й у подальшому при адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень до ДПС України позивачем не було надано жодних первинних документів. Вперше накладні були пред`явлені лише в ході судового розгляду цієї адміністративної справи. Однак ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції. Наголошував відповідач і на обґрунтованості висновків перевірки щодо встановлених залишків запасів ТМЦ станом на 15 липня 2020 року.

Ухвалами суду від 06 квітня 2021 року, постановленими без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання учасників справи та долучено додаткові докази до матеріалів справи; зобов`язано відповідача надати всі оригінали проведеної перевірки.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року з метою надання правдивих показань викликано в судове засідання по даній справі як свідків: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у поданих заявах по суті справи. Натомість представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, запереченнях, письмових поясненнях.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_3 пояснив, що він як уповноважений представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був присутнім 15 липня 2020 року при проведенні фактичної перевірки у магазині за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірка проводилась трьома працівниками податкового органу, які ознайомили та вручили йому наказ про проведення перевірки й відповідні направлення. Вказав про здійснення працівниками податкового органу контрольної закупки. Пояснив, що в ході проведення перевірки він приблизно 40 хв. спілкувався з особами, які її проводили, після чого він залишив приміщення магазину. Також вказав про не проведення працівниками податкового органу огляду й перепису залишків запасів (алкогольних напоїв) у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , та про не проведення працівниками податкового органу інвентаризації товару.

Допитана судом як свідок ОСОБА_4 вказала, що вона разом із двома іншими працівниками контролюючого органу проводила 15 липня 2020 року фактичну перевірку у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . При цьому вказала, що перевірки почалась приблизно о 15 год. 16хв. і тривала до 17 год. 00 хв. 15 липня 2020 року. Перед початком проведення перевірки з відповідним наказом та направленнями було ознайомлено представника платника податків ОСОБА_3 . За результатом проведення перевірки виявлені порушення податкового законодавства, про які детально зазначено в Акті перевірки. Також повідомила, що ОСОБА_3 було запропоновано подати необхідні документи щодо господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , однак таких надано не було. Вказала, що прийшовши наступного дня до магазину за адресою: АДРЕСА_1 , таких документів також надано не було.

Крім цього, ОСОБА_4 повідомила, що під час проведення фактичної перевірки 15 липня 2020 року працівниками податкового органу було здійснено перепис підакцизних товарів, наявних у магазині та складському приміщені - коморі. Такий перепис здійснювався «від руки» на звичайних аркушах паперу формату А-4, які не збереглися, однак в подальшому їх зміст було відображено у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей). Також вказала, що при проведенні перепису підакцизних товарів ОСОБА_3 був відсутній, такий здійснювався працівниками контролюючого органу в присутності лише завідуючої магазину ОСОБА_7 .

Допитаний судом як свідок ОСОБА_6 повідомив, що він разом із двома іншими працівниками контролюючого органу провів 15 липня 2020 року фактичну перевірку у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Перед початком проведення перевірки з відповідним наказом та направленнями було ознайомлено представника платника податків ОСОБА_3 . За результатом проведення перевірки виявлені порушення податкового законодавства, про які детально зазначено в Акті перевірки.

Також він повідомив, що під час проведення фактичної перевірки 15 липня 2020 року працівниками податкового органу було здійснено перепис підакцизних товарів, наявних у магазині. Такий перепис здійснювався ОСОБА_4 «від руки» на аркушах паперу. При цьому вказав, що оглядався й переписувався товар, який був наявний на прилавках магазину, до інших залів (приміщень) особи, які проводили перевірку, не заходили. Також вказав, що при проведенні перепису підакцизних товарів ОСОБА_3 був відсутній, такий здійснювався у присутності лише завідуючої магазину ОСОБА_7 .

Викликані судом як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, хоча, як свідчать матеріали справи та беручи до уваги положення частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, були належним чином повідомленні про дату, часу та місце розгляду справи.

На запитання суду, представники сторін відповіли про відсутність необхідності допиту указаних осіб як свідків у цій справі, вказавши про достатність показів свідків, допитаних судом у судовому засіданні 11 травня 2021 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях по цій справі, покази допитаних свідків, перевіривши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 11 квітня 2019 року по 12 листопада 2020 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець із здійснення таких видів діяльності за кодом КВЕД: 46.34 Оптова торгівля напоями (основний); 73.11 Рекламні агентства; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.21 Постачання готових страв для подій; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

10 липня 2020 року начальнику ГУ ДПС у Чернівецькій області надано службову записку про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

10 липня 2020 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизниих товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13, 20.1.14, 20.1.15 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ видано наказ №278/фп.

Цим наказом зобов`язано провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у магазині-барі за адресою: АДРЕСА_1 за період фінансово - господарської діяльності з 19 липня 2017 року по 19 липня 2020 року, з 10 липня 2020 року тривалістю 10 діб, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ в частині здійснення господарської діяльності та Законів України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті Україні», постанови Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій національній валюті в Україні» та інших законодавчих актів.

На підставі зазначеного наказу та направлень на проведення перевірки від 10 липня 2020 року №869, №870 та №871 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 15 липня 2020 року проведено перевірку за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) у відділі магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , у присутності ОСОБА_3 (представника за довіреністю), і ОСОБА_2 (продавця-касира).

За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області складено Акт від 17 липня 2020 року №0141/24/13/РРО/ НОМЕР_1 , зареєстрований 20 липня 2020 року, в якому вказано, що під час проведення перевірки встановлено порушення: пунктів 1, 2, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, статті 44 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державної податкової служби та територіальних органів про прийняття працівника на роботу» №413 від 17 червня 2015 року.

На підставі названого Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області відносно ФОП ОСОБА_1 складено:

- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16 вересня 2020 року №0004460504, яким за порушення статті 44 Податкового кодексу України, на підставі статті 121 Податкового кодексу України та пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16 вересня 2020 року №0004450504, яким за порушення пунктів 1, 2, 12, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, на підставі пункту 1 статті 17, статті 20 названого Закону та пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 242210,40 грн.

На зазначені податкові повідомлення-рішення було подану до ДПС України скаргу, за результатом розгляду якої ДПС України прийнято рішення про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення, а податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2020 року №0004460504 та №0004450504 - без змін.

За таких обставин ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заявленій у ній вимог, позивач не погоджується та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504 та №0004460504.

При цьому в обґрунтування заявлених вимог, перш за все, вказано про не зазначення відповідачем підстав для проведення фактичної перевірки, відсутність таких, порушення щодо реєстрації й направлення акту перевірки, а також про порушення строків прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з такими доводами, суд зазначає наступне.

З наказу від 10 липня 2020 року №278/фп вбачається, зокрема, про зазначення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2020 року Державною податковою службою України направлено на адресу відповідача лист №2684/7/99-00-05-04-01-07, в якому вказано про необхідність здійснення фактичних перевірок, зокрема, суб`єктів господарювання, які у 2019 році показали нереально низькі виторги, проведені через РРО. До вказаного листа була додана інформація щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої сума розрахунків у грудні 2019 року склала 1837,79 грн, у жовтні 2019 року - 1095,48 грн, сума розрахунків за 4 квартал 2019 року сягала 2933,27 грн, середньомісячна сума за 4 квартал - 977,76 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, як свідчить правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки:

-першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

-другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на ГУ ДПС у Чернівецькій області.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №140/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, які суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, встановивши, що позивач займається діяльністю, яка регулюється Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Верховний Суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ про проведення фактичної перевірки є законним.

Враховуючи викладене, беручи до уваги зміст функцій, закріплених в підпунктах 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, обов`язок по виконанню яких покладено на податкові органи, а також зважаючи на лист ДПС України від 18 лютого 2020 року №2684/7/99-00-05-04-01-07, суд вважає, що у даних відносинах ГУ ДПС у Чернівецькій області мало право на призначення й проведення фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_1 , а тому доводи позову про не зазначення підстав для проведення фактичної перевірки та відсутності підстав її проведення - помилкові.

Крім цього, відповідно до статті 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на який також міститься посилання у позові, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Оскільки фактичну перевірку у позивача призначено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизниих товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками, то проведена перевірка не підпадає під дію мораторію, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, наведені вище доводи позову суд також вважає безпідставними.

Згідно приписів пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що Акт за результатом проведеної у позивача фактичної перевірки датований 17 липня 2020 року, зареєстрований 20 липня 2020 року (18 липня 2020 року та 19 липня 2020 року - вихідні дні). Позивачем, її представником ОСОБА_3 та продавцем-касиром ОСОБА_2 , Акт перевірки не був підписаний. 20 липня 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області складено Акт, в якому вказано про неможливість підписання та вручення Акту фактичної перевірки від 17 липня 2020 року №0141/24/13/РРО/ НОМЕР_1 . У зв`язку з цим Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було направлено Акт фактичної перевірки на адресу позивача, що підтверджується супровідним листом від 20 липня 2020 року №5175/ФОП/24-13-05-04. Проте конверт із поштовим відправленням було повернуто на адресу відповідача із зазначенням причин невручення: «за закінченням терміну зберігання».

Разом з цим як вбачається зі змісту листа Чернівецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 19 серпня 2020 року №5.1-17-118/Г-8489, рекомендований лист, адресований на ім`я ФОП ОСОБА_1 , надійшов у відділення поштового зв`язку 58013 м. Чернівці 22 липня 2020 року та цього ж дня доставлявся листоношою за вказаною адресою. У зв`язку з неможливістю вручення рекомендованого листа, до абонентської поштової скриньки адресата було вкладено повідомлення про його надходження. Повторне повідомлення вкладено листоношею до поштової скриньки адресата 27 липня 2020 року. Також повідомлено, що в разі невручення відправлення, його буде повернено відправнику по закінченню терміну зберігання.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 42.1. статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2. статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5. статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені обставини, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо складення, реєстрації акту фактичної перевірки, його направлення платнику податків та щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у встановлений законом строк, а тому відповідні доводи позову є безпідставними й такими, що самі по собі не свідчать про наявність правових підстав для скасування в судовому порядку оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Водночас щодо суті встановлених за результатом проведення фактичної перевірки порушень податкового законодавства, у зв`язку з чим прийнятті оскаржувані рішення, варто зазначити таке.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням №0004460504 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 1020,00 грн за порушення статті 44 Податкового кодексу України та на підставі статті 121 Податкового кодексу України та пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

З Акту фактичної перевірки, рішення №0004460504 та розрахунку до акту фактичної перевірки вбачається, що порушення виразилось у не представленні для перевірки документів, що підтверджують показники відображені платником податків у податковій звітності, а саме: непредставлення книги обліку доходів та витрат (форма №10).

Факт ненадання таких документів під час проведення перевірки підтверджується як матеріалами перевірки (зокрема, змістом Акту перевірки, Актом про ненадання документів до фактичної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 від 17 липня 2020 року №21), так і показами допитаних судом свідків.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Згідно абзацу першого пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пункту 121.1. статі 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Враховуючи наведені вище обставини та норми матеріального права, у зв`язку із невиконання встановленого законом обов`язку платника податків під час проведення перевірки надати контролюючому органу документи, що підтверджують показники відображені платником податків у податковій звітності (не представлення книги обліку доходів та витрат (форма №10)), суд приходить до висновку про законність прийнятого відповідачем по відношенню до ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення №0004460504 про накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504 суд зазначає наступне.

Так, з Акту фактичної перевірки, указаного рішення та розрахунку до акту фактичної перевірки вбачається про застосування до позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 242210,40 грн, з яких:

- 8,70 грн - відповідальність, передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 названого Закону, що виразилось у непроведені розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій та не видачу розрахункового документу встановленої форми на суму 87 грн;

- 812,70 грн - відповідальність, передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення пункту 13 статті 3 названого Закону, що виразилось у невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій фіскальний №3000702380 в сумі 3608,20 грн та по РРо фіскальний №300745527 в сумі 4518,75 грн. Загальна сума невідповідності складає - 8126,95 грн;

- 241389,00 грн - відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення пункту 12 статті 3 названого Закону, що виразилось у порушенні порядку, встановленого законодавством, ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Так, при проведенні перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , не були пред`явлені накладні про походження товарів на суму 120694,50 грн, які знаходились в реалізації.

Як свідчить зміст позову та відповіді та відзив, а також підтверджувалось представником позивача у судовому засіданні, позивач фактично не заперечує та не спростовує встановлене відповідачем порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2 та 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також не заперечує та не спростовує розмір застосованого податковим органом за ці порушення згідно пункту 1 статті 17 названого Закону штрафу у сумі 821,40 грн (8,70 грн + 812,70 грн).

Враховуючи зазначене, суд не надає оцінки законності накладення відповідачем на позивача указаного штрафу, а тому у відповідній частині оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504 скасуванню не підлягає.

Водночас зміст позову та наданих у судовому засіданні пояснень свідчить про незгоду позивача щодо розміру застосованого відповідачем штрафу - 241389,00 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилось у порушенні порядку, встановленого законодавством, ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. При проведенні перевірки не були пред`явлені накладні про походження товарів на суму 120694,50 грн, які знаходились в реалізації.

Так, пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Факт ненадання під час проведення перевірки податкових, видаткових накладних про походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися в реалізації, підтверджується як матеріалами перевірки (зокрема, змістом Акту перевірки, Актом про ненадання документів до фактичної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 від 17 липня 2020 року №21), так і показами допитаних судом свідків, і визнавалось представником позивача у ході розгляду справи.

Отже, у зв`язку із не наданням документів, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу, суд визнає обґрунтованим висновок відповідача про допущення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Поряд з цим щодо наданих представником позивача під час розгляду цієї справи первинних документів на матеріально-товарні цінності на день проведення перевірки (накладні, видаткові накладні, накладні на переміщення), то такі не спростовують допущення позивачем наведеного вище порушення податкового законодавства під час проведення фактичної перевірки.

При цьому суд звертає увагу і на те, що відповідно до пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Тобто, вважається, що документи, які не були надані під час перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) перевірки) такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно пункту 44.7. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Оскільки згідно встановлених обставин справи вбачається не надання позивачем відповідачу вказаних вище накладних як під час проведення перевірки та після її закінчення, так і зі скаргою до ДПС України від 30 вересня 2020 року №01, то такі документи оцінці судом не підлягають.

Згідно статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, наведеною нормою, застосованою відповідачем до позивача за вчинення порушення пункту 12 статті 3 названого Закону, передбачено застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу на те, що в підставах позову, з-поміж іншого, зазначено про необґрунтованість застосованого до позивача штрафу саме у розмірі 241389,00 грн.

Водночас згідно позиції відповідача такий розмір штрафних санкцій розраховано виходячи із суми 120694,50 грн (120694,50 грн х 2), що є вартістю фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлених під час проведення перевірки.

На підтвердження цих доводів відповідачем надано суду Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 10 липня 2020 року (далі - Відомість), відповідно до змісту якої зняття фактичних залишків товарів проведено станом на 15 липня 2020 року, а загальна вартість фактичних залишків запасів (алкогольних напоїв), виявлених під час проведення перевірки, становить 120694,50 грн.

Надаючи оцінку вказаних доводам податкового органу з посиланням на Відомість, суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки від 17 липня 2020 року про складання такої Відомості не зазначено. У додатках (пункт 4.5. Акту) до нього вона не значиться.

Поряд з цим допитаний судом свідок ОСОБА_3 , який згідно встановлених судом обставин справи був присутнім 15 липня 2020 року під час проведення фактичної перевірки як уповноважений представник ФОП ОСОБА_1 , вказав про не проведення працівниками податкового органу огляду й перепису залишків запасів (алкогольних напоїв) у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , про не проведення працівниками податкового органу інвентаризації товару.

Щодо повідомлень про вказані обставини працівників податкового органу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , то такі покази названих свідків суд оцінює критично, оскільки вони містять розбіжності. Так, зокрема, ОСОБА_4 вказала, що під час проведення фактичної перевірки 15 липня 2020 року працівниками податкового органу було здійснено перепис підакцизних товарів, наявних у магазині та складському приміщені - коморі, при цьому такий здійснювався «від руки» працівниками контролюючого органу на звичайних аркушах паперу формату А-4, які наразі не збереглися. Натомість ОСОБА_8 вказав, що перепис підакцизних товарів здійснювався тільки ОСОБА_4 та виключно у магазині, тобто оглядався й переписувався товар, який був наявний на прилавках магазину, до інших залів (приміщень) особи, які проводили перевірку, не заходили.

Крім цього, покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_8 щодо проведення 15 липня 2020 року перепису підакцизних товарів, зазначених в подальшому у Відомості, суд оцінює критично і тому, що згідно показів цих же свідків та згідно відомостей Акту перевірки, така почалася 15 липня 2020 року о 15 год 16 хв. і тривала до 17 год. 00 хв 15 липня 2020 року, тобто 1 годину 44 хвилини. Зазначене з огляду на час, відведений для встановлення присутніх при перевірці осіб, ознайомлення з наказом про призначення фактичної перевірки та відповідними направленнями про її проведення, їх вручення уповноваженому представнику платника податків ОСОБА_3 , зважаючи на покази останнього про тривалу (близько 40 хв) розмову з працівниками податкового органу, які з`явилися для проведення фактичної перевірки, на переконання суду є недостатнім часом для здійснення перепису значної кількості фактичних залишків запасів, які відповідно до наданої відповідачем Відомості налічували 1496 пляшок алкогольних напоїв.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 75 -76 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надану відповідачем на підтвердження своєї позиції Відомість суд вважає неналежним та недостовірним у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказом, і тому, що перепис підакцизних товарів, що мав місце згідно позиції відповідача, здійснювався лише в присутності завідуючої магазину ОСОБА_7 , про що вказали допитані судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

Між тим, в пункті 1.6. Акту перевірки не зазначено, що вказана особа була присутньою при проведенні 15 липня 2020 року фактичної перевірки як уповноважений представник платника податків ФОП ОСОБА_1 . Такими зазначено лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому згідно показів останнього за його перебуванні 15 липня 2020 року у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками податкового органу не здійснювався перепис залишків запасів (алкогольних напоїв). А згідно показів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 при здійсненні перепису залишків запасів (алкогольних напоїв) була присутня лише завідуюча магазину ОСОБА_7 , продавець-касир ОСОБА_2 не бачила й не могла бачити указаних дій, оскільки постійно перебувала за касою.

Судом встановлено, що в наданих суду відповідачем матеріалах перевірки відсутні належні докази того, що ОСОБА_7 була уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 при проведенні фактичної перевірки, відповідні відомості щодо неї в Акті перевірки відсутні.

При цьому суд звертає увагу і на те, що у наданій відповідачем суду Відомості зазначено про відмову ОСОБА_7 від підпису.

В ході судового розгляду справи її сторонами не заявлялись клопотання про виклик як свідка ОСОБА_7 й не вказувалось про необхідність допиту названої особи щодо обставин перевірки, проведеної 15 липня 2020 року у магазині за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене у своїй сукупності, а також зважаючи на приписи пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України щодо обов`язкової участі при проведенні фактичної перевірки посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, суд відхиляє надану відповідачем Відомість як доказ на підтвердження виявлених фактичних залишків запасів (алкогольних напоїв) із зазначенням їх вартості саме 120694,50 грн.

Крім цього, з Відомості вбачається, що вона є Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12 серпня 2008 року №534 (далі - Методичні рекомендації).

Так, згідно розділу 5 Методичних рекомендацій «Рекомендації щодо оформлення додатка до акта перевірки з порядку визначення повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей)» фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб`єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) (далі - Відомість), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій. У Відомості зазначаються назва та код суб`єкта господарювання, адреса, назва й адреса господарського об`єкта, інформація про підставу проведення перевірки, дата та час початку і завершення перевірки, інформація про результати перевірки. Перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи береться розписка щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності. Розписка є невід`ємною частиною Відомості.

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем при наданні Відомості не було надано розписки, яка є невід`ємною частиною Відомості, щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності.

Зазначене дає додаткові підстави вважати надану відповідачем Відомість неналежним та недостовірним доказом.

Також з огляду на доводи позову суд звертає увагу на таке.

Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за №1365/26142 (далі - Положення №879).

Відповідно до пункту 2 Положення №879 воно застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Абзацом 6 пункту 7 Положення №879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Пункт 18 розділу ІІ Положення №879 передбачає, що інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.

В силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування наведених вище норм матеріального права у спірних відносинах суд застосовує висновки Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №807/1556/17.

Так, судом касаційної інстанції на підставі аналізу наведених норм зазначено:

- «…вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована)»;

- «…проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку»;

- «…. вказаний нормативно-правовий акт (мається на увазі Положення №879) не поширює свою дію на фізичних осіб-підприємців, при цьому інші нормативні вказівки щодо порядку організації, строків, вимог до документального оформлення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей для фізичних осіб - підприємців у чинному законодавстві відсутні. Втім, враховуючи обов`язок платника податків провести таку інвентаризацію на вимогу контролюючого органу, колегія суддів вважає за можливе використання фізичною особою-підприємцем приписів Положення №879 для проведення та оформлення результатів відповідної інвентаризації»;

- «…за своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару».

Враховуючи наведене, суд зазначає, що згідно встановлених обставин справи у даних відносинах контролюючим органом не вимагалось у позивача проведення інвентаризації залишків товарів, які брались до уваги при проведенні фактичної перевірки та в подальшому при прийнятті оскаржуваного рішення №0004450504 в частині застосування штрафних санкцій на суму 241389,00 грн, а відомості щодо даних залишку товарів встановлювались відповідачем не на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат, які під час проведення фактичної перевіри платником податку і не надавались контролюючому органу, що підтверджується змістом Акту перевірки, показами свідків та визнавалось відповідачем у ході розгляду справи.

Наведене дає підстави суду вважати необ`єктивним висновок відповідача про те, що кількість фактичних залишків запасів ТМЦ, виявлених під час проведення перевірки, становила саме ту, яка вказана у Відомості, а їх вартість, згідно цієї ж Відомості, складала саме 120694,50 грн.

У ході судового розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не доведено суду обґрунтованість указаного вище висновку, який і слугував для нарахування оскаржуваних штрафних санкцій у розмірі 241389,00 грн (120694,50 грн х 2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 241389 грн 00 коп., а тому таке у названій частині необхідно скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо питання розподілу судових витрат варто зазначити таке.

В судовому засіданні після закінчення з`ясування судом обставин справи та перевірки їх доказами представник позивача заявив клопотання про подання доказів сплати судових витрат позивачем.

Так, згідно частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною шостою статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про, зокрема, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Враховуючи зазначене, наявні правові підстави для призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати із встановленням позивачу строку для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 241389 (двісті сорок одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24 травня 2021 року о 10 год. 00 хв. Засідання відбудеться у приміщенні Чернівецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернівці, вул. Садова, 1-І.

Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року (15 та 16 травня 2021 року - вихідні дні) .

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 43143196).

Суддя О.П. Лелюк