Рішення № 96930182, 11.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року справа № 580/177/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Степанківської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Степанківської сільської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.12.2020 №02-34/VІІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 11.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Черкаському районі Черкаської області (кадастровий номер 7124988000:03:001:0075) та прийняти обгрунтоване рішення в межах повноважень і у спосіб, що встановлені законами України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 11.12.2020 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для її одержання безоплатно у власність із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га (кадастровий номер 7124988000:03:001:0075). Відповідач рішенням №02-34/VІІІ від 21.12.2020 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7124988000:03:001:0075. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив. 10.02.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішенням №50-20/VІІ від 22.09.2020 із земельної ділянки з кадастровим номером 7124988000:03:001:0075 було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 4,0 га на умовах оренди терміном на 10 років. Рішенням №51-37/VІІ від 16.10.2020 із земельної ділянки з кадастровим номером 7124988000:03:001:0075 було надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 0,50 га на умовах оренди терміном на 10 років. Надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою двом і більше окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної є таким, що суперечить вимогам землеустрою та сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність (оренду) земельної ділянки. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

18.02.2021 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124988000:03:001:0075 має загальну площу 11,1 га, а позивач має намір отримати у власність земельну ділянку площею 2,0 га. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надано дозволи на розробку проектів землеустрою з цієї земельної ділянки в оренду 4,0 га та 0,50 га відповідно із зміною цільового призначення для сінокосіння та випасання худоби на умовах оренди терміном на 10 років. Відповідачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що місце розташування ділянок, які відводяться ОСОБА_2 та ОСОБА_4 співпадає з місцем розташування земельної ділянки, яку має намір отримати у власність позивач. Крім цього відповідач не надав доказів, що саме факт надання дозволів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було покладено в основу оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.12.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 7124988000:03:001:0075 площею 11,1 га розташована в адміністративних межах Хацьківської сільської ради Черкаського району Черкаської області і відноситься до комунальної форми власності.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Степанківської сільської ради (відповідач у справі) із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для її одержання безоплатно у приватну власність із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації. До заяви додав: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння РНОКПП.

Рішенням Степанківської сільської ради №02-34/VІІІ від 21.12.2020 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки з кадастровим номером 7124988000:03:001:0075, розташованої в адміністративних межах Степанківської сільської ради за межами с. Хацьки Черкаського району Черкаської області.

Вважаючи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При вирішенні спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №803/1183/17, від 15.09.2020 у справі №805/4560/17-а, що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судами.

Так, Верховний Суд зазначив, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач рішенням №02/34/VІІІ від 21.12.2020 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте у вказаному рішенні не зазначив підстав, з яких відмовив позивачу у наданні такого дозволу.

Таким чином, відповідач в порушення приписів статті 118 Земельного кодексу України надав не вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною, тому рішення №02/34/VІІІ від 21.12.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, згідно вказаних норм, питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2020 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати позивача зі сплаті судового збору у сумі 908 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач надав договір про надання правничої допомоги №06/01/21-2 від 06.01.2021, акт приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 13.01.2021, дублікат квитанції №0.0.1974125847.1 від 13.01.2021 на суму 5000 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2021 адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» було надано позивачу наступну правову допомогу: складення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення Степанківської сільської ради від 21.12.2020 №02-37/VІІІ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. Богдана» та зобов`язання Степанківської сільської ради повторно розглянути клопотання позивача від 11.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Черкаському районі Черкаської області (кадастровий номер 7124988000:03:001:0075) та прийняти обгрунтоване рішення в межах повноважень і у спосіб, що встановлені законами України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом і рішенні.

Відповідач щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із складністю спору та об`ємом проведених адвокатом робіт при підготовці та поданні позову.

Витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України надання консультацій не відноситься до витрат на правничу допомогу, тому стягнення витрат в цій частині задоволенню не підлягає.

Справа, що розглядається, відноситься до справ незначної складності, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем було надано незначну кількість письмових доказів. Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Кулачко Т.М.

Отже, заявляючи про вартість послуг з підготови та подання позовної заяви у сумі 5000 грн. позивачем порушено принцип співмірності витрат на правничу допомогу за підготовку та подання до Черкаського окружного адміністративного суду позовної заяви з об`ємом наданих послуг.

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 2000 грн., є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн. підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Степанківської сільської ради від 21 грудня 2021 року №02-34/VІІІ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Степанківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11 грудня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 7124988000:03:001:0075, розташованої у Черкаському районі Черкаської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути з місцевого бюджету Степанківської сільської ради (вул. Героїв України, 124, с. Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 19632, код ЄДРПОУ 26424111) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий А.В. Руденко