Рішення № 96929887, 17.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 р. № 520/2829/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" №889, що оформлено рішенням від 02.02.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до 20-річного стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 (дати прийняття присяги посадової особи місцевого самоврядування) по 01.12.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року з дня звернення - 07.09.2020 із врахуванням складових заробітної плати згідно довідок Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області за №08-24/24 та №08-24/25 від 07.09.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення відділу перерахунків пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3 від 02.02.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні періоду роботи в органах місцевого самоврядування до 20 - річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку є необґрунтованим та неправомірним, оскільки порушує право позивача на вільне володіння своїм майном у вигляді пенсії.

У зв`язку з перебування судді у відпустці, рішення суду виготовлено в перший робочий день судді Спірідонова М.О.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач надав через канцелярію суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки Закон України "Про державну службу" 889-VІІІ від 10.12.2015 року не передбачає регламентацію правового статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, зокрема абз. 11 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" зазначено, що дія даного нормативно - правового акту не розповсюджується на депутатів місцевих рад, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Просив у позові відмовити.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав вимоги та доводи заявленого позову.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач 07.09.2020 звернувся із відповідною заявою до Лозівського відділу обслуговування громадян (сервісни центр) з питань переходу на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".

Листом від 10 вересня 2020 року №0317-8/64435 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача про прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу", в зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 відповідно до трудової книжки позивача, період роботи в органах місцевого самоврядування до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховується.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі №520/12576/2020 позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо призначення пенсії за віком як держслужбовцю відповідно до розділу ХI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року з моменту її звернення із заявою, а саме - з 07 вересня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вищевказане рішення набрало законної сили 11 січня 2021 року.

На виконання вищевказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду відділом перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуто заяву позивача від 07.09.2020 №5115 щодо переходу на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII.

Рішенням відділу перерахунків пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3 від 02.02.2021 відмовлено позивачу в переведенні на пенсію згідно з Законом України" Про державну службу".

Мотивуючи свою відмову відповідач зазначив, що Закон України" Про державну службу" не передбачає регламентацію правового статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, а відтак, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування до 10-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховується.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

За нормами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно ст. 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (була чинною до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

За правилами статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування, належать, зокрема, посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Судом встановлено, що за записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 08.07.1980 ОСОБА_1 працювала на різних посадах державної служби та органах місцевого самоврядування, зокрема:

- з 17.06.1991 по 25.10.1993 інспектором з виплати пенсій та допомог, інспектором з трудового та побутового влаштування, старшим інспектором в Лозівському міському відділі соціального забезпечення;

- з 27.10.1993 по 01.08.1994 провідним інспектором у Харківському обласному управлінні Пенсійного фонду України, присвоєно 14 ранг державного службовця;

- з 01.08.1994 по 23.09.1998 головним бухгалтером, начальником підвідділу з присвоєнням 13 рангу державного службовця, заступником начальника міськрайвідділу з присвоєнням 12 рангу державного службовця в Лозівському міськрайвідділу Пенсійного фонду України;

- з 24.09.1998 по 15.09.2000 завідуючою відділом з питань економіки з присвоєнням 9 рангу державного службовця в Виконавчому комітеті Лозівської міської ради;

- з 15.09.2000 по 01.12.2015 начальником управління з збереженням 9 рангу державного службовця в Управлінні праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради (04.07.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування).

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області за вих.08-24/24 від 07.09.2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби видана ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" про те, що середні розміри надбавок, премій та інших витрат за серпень 2020 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, становили разом 15989,58 грн..

Також, матеріали справи містять довідку Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області за вих.08-24/25 від 07.09.2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) видана ОСОБА_1 про те, що вона (він) працює (працювала (в)) в Управлінні праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на посаді начальника управління, заробітна плата станом на 07 вересня 2020 становить: посадовий оклад - 7700,00 грн.; надбавка за ранг (9 ранг) - 500,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) (за стаж державної служби 24 роки) - 2460,00 грн.; усього - 10660,00 грн.

Поряд із цим, судом з відомостей, що містяться в трудовій книжці позивача встановлено, що ОСОБА_1 04.07.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та останній згідно до вимог статті 15 Закону №2493-III, присвоєно 9-й ранг посадової особи місцевого самоврядування, яка у відповідності до статті 14 Закону №2493-III, займає посади, віднесені до четвертої та п`ятої категорій посад в органах місцевого самоврядування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що позивач займала посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких згідно статті 14 Закону №2493-III та Порядку №229 зараховується до стажу державної служби.

Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж становитиме не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв`язку із чим відмова відповідача у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та призначенні пенсії (переведенні з одного виду пенсії на іншу) державного службовця є протиправною.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідач при винесені спірного рішення помилково виходив, зокрема, з того, що пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" визначено, що дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад та посадових осіб органу місцевого самоврядування, оскільки зарахування державної служби до стажу роботи (відповідне питання в контексті спірних правовідносин врегульоване положеннями, зокрема, пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII) не є тотожним поняттю та статусу державного службовця, а згідно з положеннями статті 3 Закону №889 такий регулює саме відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року з дня звернення - 07.09.2020 із врахуванням складових заробітної плати згідно довідок Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області за №08-24/24 та №08-24/25 від 07.09.2020, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як зазначалось вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі №520/12576/2020 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком як держслужбовцю відповідно до розділу ХI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року з моменту її звернення із заявою, а саме - з 07 вересня 2020 року.

Відповідач розглянувши повторно заяву позивача від 07 вересня 2020 року відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Тобто, відповідач приймаючи наступне рішення про відмову у призначені пенсії позивачу не врахував висновки суду у справі №520/12576/2020, що вказує на протиправну поведінку відповідача, який на виконання судового рішення в іншій справі повторно допустив аналогічні порушення прав позивача, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року з дня звернення - 07.09.2020 із врахуванням складових заробітної плати згідно довідок Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області за №08-24/24 та №08-24/25 від 07.09.2020.

В даному випадку зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач неодноразово звертався до відповідача з питанням щодо призначення пенсії, проте відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2020 року №802/1827/17-а, від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17 та від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що наведені відповідачем підстави відмови позивачу в призначенні пенсії суперечать пенсійному законодавству, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" №889, що оформлено рішенням від 02.02.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до 20-річного стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 (дати прийняття присяги посадової особи місцевого самоврядування) по 01.12.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року з дня звернення - 07.09.2020 із врахуванням складових заробітної плати згідно довідок Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області за №08-24/24 та №08-24/25 від 07.09.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.