Рішення № 96929803, 13.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/780/21

13 травня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Сідорової І.А.;

представника відповідача: Вигонної І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до Тернопільської обласної прокуратури (далі відповідач) про:

- визнання протиправним та скасувати наказу керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б. від 21 січня 2021 року № 30к «Про застосування дисциплінарного стягнення»;

- поновлення на посаді прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області з 22 січня 2021 року;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 січня 2021 року по день постановлення рішення судом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2020 року кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів прийнято рішення № 308дп-20 «Про накладення дисциплінарного стягнення», відповідно до якого кадрова комісія вирішила притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. На підставі цього рішення керівник Тернопільської обласної прокуратури прийняв наказ від 21 січня 2021 року № 30к «Про застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до якого позивача звільнено з посади прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразову грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»). Рішення кадрової комісії було прийнято на підставі матеріалів службового розслідування, яким було встановлено керуванням позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Частиною 2 статті 61 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що повноваження прокурора, крім Генерального прокурора, у зв`язку з рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора припиняються: 1) з дня, наступного за днем завершення строку на оскарження цього рішення, - якщо рішення не було оскаржено: 2) з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, - якщо рішення було оскаржено, але скарга відхилена. Позивач зазначає, що вказане рішення комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою судді від 19 лютого 2021 року відкрито провадження у справі № 640/3685/21. Таким чином до завершення процедури оскарження позивач не міг бути звільнений з посади прокурора, а тому оскаржуваний наказ є протиправний та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 24 лютого 2021 року відкрито провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 23 березня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням представника відповідача.

25 березня 2021 року подано до суду відзив на позовну заяву у якому відповідач, серед іншого, вказав, що Тернопільською обласною прокуратурою 30.12.2020 отримано копію рішення комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 17.12.2020 № 308дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Кременецької прокуратури Тернопільської області ОСОБА_1 для застосування до нього накладеного дисциплінарного стягнення. У супровідному листі зазначалося про необхідність повідомлення Комісії про прийняте рішення. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» керівник обласної прокуратури у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора. Відповідач зазначає, що вказана норма Закону є імперативною, а тому керівником Тернопільської обласної прокуратури винесено наказ від 21.01.2021 №30к про звільнення позивача з посади прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури. Наказ був прийнятий 21.01.2021, оскільки на момент надходження до обласної прокуратури рішення комісії позивач перебував на лікуванні. Відповідач також вказує, що положення Закону України «Про прокуратуру» не містять норм, які забороняють застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення під час оскарження рішення комісії, а тому оскаржуваний наказ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенні Конституцією та законами України. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою від 05 квітня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою позивача.

06 квітня 2021 року ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив у якому позивач вказав, що з системного аналізу ст. 49 та ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що у випадку прийняття органом, що здійснює дисциплінарне провадження рішення про звільнення з посади в органах прокуратури (одного з трьох видів дисциплінарних стягнень), що за своїм змістом є рішенням про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора, повноваження прокурора припиняються на підставі пункту 4 частини третьої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Такого виду дисциплінарного стягнення як «неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора» статтею 49 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено. Оскільки стаття 49 Закону передбачає лише три види дисциплінарних стягнень - догана, заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду та звільнення, то «припинення повноважень прокурора» та «звільнення прокурора у зв`язку і накладенням дисциплінарного стягнення» є не різними, а тотожними поняттями. На підтвердження правильності цього твердження є також той факт що у частині 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» серед переліку підстав для звільнення законодавець не передбачив такої підстави звільнення, як звільнення на підставі рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про звільнення прокурора в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Більше того, у пункті 4 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 18.12.2017 № 351, поняття «рішення щодо неможливості подальшого перебування на посаді прокурора» ототожнене з поняттям «накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури».

А тому, враховуючи положення ст. 61 Закону України «Про прокуратуру», звільнення з посади особи, яка оскаржує рішення про застосування дисциплінарного стягнення, без з`ясування факту чи рішення набуло статусу остаточного нівелює саму суть і мотиви такого оскарження, робить таке оскарження завідомо неефективним, таким, що не може апріорі призвести до позитивних наслідків для скаржника та запобігти подальшому звільненню особи.

14 квітня 20212 року Тернопільською обласною прокуратурою подано до суду заперечення у якому відповідач зазначив, що у ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначені загальні умови та підстави звільнення прокурора з посади (не у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення), а також підстави припинення повноважень прокурора. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 51 цього Закону повноваження прокурора припиняються у зв`язку з рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (а не про застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади в органах прокуратури). Тобто, у даному випадку лише рішення Комісії про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора має наслідком припинення повноважень прокурора, що є відмінним від рішення Комісії про звільнення з посади в органах прокуратури, як виду дисциплінарного стягнення.

На підтвердження відмінності вказаних понять свідчать також норми п. 4 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. У той же час, у спірних правовідносинах Комісією не приймалось рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора, а ухвалено рішення про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. Відповідач також вказав, що терміни «звільнення» не є тотожним терміну «припинення повноважень» мають різне смислове навантаження та регулюються різними нормами Закону України «Про прокуратуру», і ст. 62 Закону України «Про прокуратуру» передбачено саме припинення повноважень прокурора, а не звільнення його з посади у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, що є різними поняттями та регулюються різними нормами Закону.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 14 квітня 2016 року працював на посаді прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області.

17 грудня 2020 року кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (надалі - кадрова комісія) прийнято рішення № 308дп-20 «Про накладення дисциплінарного стягнення», відповідно до якого кадрова комісія вирішила притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти на дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Не погодившись із цим рішенням позивач оскаржив його до суду. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва. від 19 лютого 2021 року відкрито провадження у справі № 640/3685/21.

На підставі вказаного рішення 21 січня 2021 року керівник Тернопільської обласної прокуратури прийняв наказ № 30к «Про застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до якого позивача з 21 січня 2021 року звільнено з посади прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області та з органів прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразову грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).

Не погодившись із таким наказом позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані з проходженням служби працівниками органів прокуратури, регулюються Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1697-VII передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до положень статей 44, 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно частини 2 статті 45 Закону № 1697-VII передбачено, що право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Відповідно до пп. 7 п. 22 розд. II Закону від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» тимчасово, до 01.09.2021, в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній про утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі, розгляду дисциплінарних скарг про вчинення про дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження, щодо прокурорів.

Наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, якій доручено забезпечувати розгляд дисциплінарних скарг про вчинення дисциплінарних проступків прокурорами Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, а також здійснення щодо них дисциплінарного провадження.

Таким чином, в даному випадку відповідним органом що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів є кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1697-VII визначено, що керівник регіональної прокуратури у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора.

Таким чином, оскаржуваний наказ відповідача від 21 січня 2021 року № 30к «Про застосування дисциплінарного стягнення» виданий з метою реалізації рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 17 грудня 2020 року № 308дп-20 «Про накладення дисциплінарного стягнення».

Згідно частини 3 статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Пунктами 1, 5, 6 частини статті 43 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Згідно частини першої статті 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Відповідно до частини першої ст.45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Приписами статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Як встановлено частиною 4 зазначеної статті, за результатами дисциплінарного провадження може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: 1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; 2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 50 Закону № 1697-VII установлено, що прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Приписами частини третьої статті 50 цього Закону визначено, що подання адміністративного позову до суду на рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора не зупиняє дію такого рішення, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді.

Пунктом 2 частини 2 статті 61 Закону № 1697-VII передбачено, що повноваження прокурора, крім Генерального прокурора, у зв`язку з рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора припиняються:

1) з дня, наступного за днем завершення строку на оскарження цього рішення, - якщо рішення не було оскаржено;

2) з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, - якщо рішення було оскаржено, але скарга відхилена.

Посилання позивача на положення п. 2 ч. 2 ст. 61 цього Закону суд вважає помилковим, оскільки вказаними положеннями передбачено саме припинення повноважень прокурора, а не звільнення його з посади у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, що, на думку суду, є різними поняттями та регулюються різними нормами Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 23 липня 2019 року у справі № 26/16328/17 Верховний Суд щодо посилань позивача на положення п.2 ч.2 ст.61 цього Закону № 1697-VII та неможливості його звільнення до набрання чинності рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, зазначив, що скаржник, ототожнюючи термін «звільнення» та термін «припинення повноважень» посилається на пункт 2 частини 2 статі 61 Закону України «Про прокуратуру», який передбачає, що повноваження прокурора припиняються з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, - якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена. А тому, скаржник вважаючи, що припинення є звільненням, приходить до висновку, що до набуття рішення остаточного його звільнення є неможливим.

Проте, пунктом 3 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

У зазначеній справі колегія суддів також зазначила, що Закон України «Про прокуратуру» не містять норм, які б забороняли застосовувати дисциплінарну відповідальність у вигляді звільнення під час оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Суд касаційної інстанції також вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій, які зазначили що термін «звільнення» не є тотожним терміну «припинення повноважень» та вказав, що ці терміни мають різне смислове навантаження та регулюються різними нормами Закону України «Про прокуратуру».

А тому Верховний Суд у вказаній постанові зробив висновок, що винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, до часу завершення процедури оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, не порушує норми Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №260/636/19.

Таким чином, стосовно посилань позивача на неможливість його звільнення до набрання чинності рішення кадрової комісії про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що позивач помилково ототожнює термін «звільнення» та «припинення повноважень», адже вони мають різне смислове навантаження та регулюються різними нормами Закону № 1697-VII.

Зокрема, пункт 2 частини другої статті 61 вказаного Закону передбачає, що повноваження прокурора припиняються з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення кадрової комісії, - якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена.

Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури, і таке звільнення не є тотожним терміну «припинення повноважень».

Суд зауважує, що Закон № 1697-VII не містить норм, які б забороняли застосовувати дисциплінарну відповідальність у виді звільнення під час оскарження рішення кадрової комісії.

За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, суд вважає, що винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення до часу завершення процедури оскарження рішення кадрової комісії не суперечить та не порушує норми Закону № 1697-VII.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про скасування наказу від 21 січня 2021 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Тернопільська обласна прокуратура (місцезнаходження: вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 02910098).

Головуючий суддя Баранюк А.З.