Рішення № 96929793, 12.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4282/20

12 травня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Кузнецова М.І.

представника відповідача Чайківська М.Я

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2018 року №00128271306 на суму 7726,94 грн. та №00128371306 на суму 92723,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про допущення контролюючим органом порушень, що полягає у надісланні повідомлення про проведення перевірки не за місцем його реєстрації, нівелює результати перевірки.

Крім того, висновки відповідача щодо неподання позивачем податкової декларації про майновий стан за 2016 рік, нездійснення декларування ним додаткового блага та несплати ним податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору є необґрунтованими, оскільки сума прощеного боргу не є додатковим благом відповідно до вимог п.8 підрозділу I розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України). Кредитна заборгованість ОСОБА_1 анульована АТ "УкрСиббанк" у сумі 15573,23 доларів США становить 412102,75 грн. по курсу гривні до долара США 26,46 грн. станом на 19.02.2016 року. Однак, курсова різниця (курс долара США до гривні - 7,99 грн., курс гривні до долара США - 26,46 грн.), що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

За таких обставин, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 30.12.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 11.02.2021 року подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що наказом Головного управління ДФС у Тернопільській області "Про проведення документальної позапланової перевірки" від 31.05.2018 року №1142, направлений на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , та повернутий з причини відсутності адреси отримувача. В силу приписів п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви. При цьому, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подавав, тому визначення загального річного оподаткованого доходу позивача проводилось контролюючим органом самостійно на підставі бази даних з ІС "Податковий блок", відповіді АТ "УкрСиббанк" від 06.09.2017 року №1422/14173. Відповідач вказав, що оскільки банком прощено борг (кредит), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, то така сума вважається податковим благом, і включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року витребувано з АТ "УкрСиббанк" докази анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11341227000 від 29.04.2008 року: заяву про реструктуризацію кредитного договору; рішення кредитного комітету; договір реструктуризації; рішення (довідка) банку про анулювання частини боргу та інші докази за наявності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Наголосив, що контролюючий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, помилково виходив з того, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає сума анульованого (прощеного) боргу у розмірі вказаній у довідці банку, яка розрахована станом на 19.02.2016 року. Застосування вимог абз."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими п.8 підрозділу I розділу XX Перехідних положень ПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність таких. Відзначив, що банк самостійно визначив гривневий еквівалент суми прощеного боргу саме в валюті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (день прощення (анулювання) боргу) та включив її до податкового розрахунку за формою 1ДФ. Позивач помилково вважає, що при визначенні податкових зобов`язань відповідач повинен був враховувати різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року, оскільки зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру курсової різниці у спірних правовідносинах не відбувалася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Тернопільській області, правонаступником якого є відповідач, 31.05.2018 року винесено наказ №1142, яким визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 тривалістю 5 робочих днів з 13.06.2018 року (а.с.49).

Наказ від 31.05.2018 року №1142 "Про проведення документальної позапланової перевірки" направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , та повернутий відправнику з причин відсутності адреси отримувача (а.с.50).

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результати якої складено акт від 25.06.2018 року №1762/19-00-13-06/ 2413903657 (а.с.41-47).

В ході перевірки з`ясовано, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік не подав.

Згідно отриманої відповіді від АТ "УкрСиббанк" від 06.09.2017 року №14-2-2/14173, банком було анульовано ОСОБА_1 частину кредитної заборгованості у розмірах 412102,75 грн. (сума основного боргу) та відомості про це відповідно відображено в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ. При цьому, банком довіреній особі ОСОБА_1 було надано під підпис договір про внесення змін та доповнень (про часткове прощення боргу), де зазначено про прощення (анулювання) боргу та згідно пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України зобов`язаний самостійно включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

За висновками перевірки, позивачем порушено:

пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп."в" п.176.1 ст.176, ст.179 ПК України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2016 рік в сумі 74178,50 грн.;

п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в результаті чого донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2016 рік в сумі 6181,55грн.;

пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 та п.177.5 ст.177 ПК України, а саме: неподання декларацій про майновий стан та одержані доходи за 2016 рік.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 18.07.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00128371306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 92723,13 грн., з них 74178,50 грн. за податковим зобов`язанням та 18544,63 грн. за штрафними санкціями (а.с.40);

№00128271306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 7726,94 грн, з них 6181,55 грн. за податковим зобов`язанням та 1545,39 грн. за штрафними санкціями (а.с.39).

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесеного на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

У пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.79.1, 79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, п.42.2 ст.42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п.79.3 ст.79 ПК України).

Як встановлено судом, Головним управління ДФС у Тернопільській області 31.05.2018 року видано наказ №1142 "Про проведення документальної позапланової перевірки".

Вказаний наказ направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , однак повернутий відправнику з причин відсутності адреси отримувача, що надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Стосовно реєстрації позивача з 23.08.2017 року за іншою адресою, суд вважає за необхідне наголосити на обов`язку фізичної особи - платника податків, визначеному у п.70.7 ст.70 ПК України, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність твердження позивача про не ознайомлення його з наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у встановлений законом спосіб до її початку.

Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України).

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом

Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави для висновку про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Тобто, основна сума кредиту (боргу), прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" 29.04.2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11341227000 за умовами якого позивач отримав грошові кошти в іноземній валюті в сумі 29990,00 доларів США, що еквівалентно 151449,50 грн за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів - 28.04.2023 року (а.с.82-87).

Позивач 26.01.2015 року звернувся до АТ "УкрСиббанк" з заявою про рефінансування кредитної заборгованості збереженням з частковим анулюванням заборгованості за валютним кредитом про рефінансування договору №11341227000 в національну валюту на умовах запропонованих банком (а.с.124).

Відповідно до протоколу засідання правління АТ "УкрСиббанк" №48/02 від 10.02.2016 року за заявою ОСОБА_1 прийнято рішення рефінансувати кредитну заборгованість по кредитному договору №11341227000 від 29.04.2008 року, шляхом видачі йому кредиту еквівалент у гривні 12870,59 доларів США, розрахований по ринковому (фактичному) курсу ЦТКО, встановленому на дату підписання договору для погашення заборгованості за договором про видачу споживчого кредиту №11341227000 від 29.04.2008 року (а.с.121).

На підстави заяви про купівлю іноземної валюти №1 від 16.02.2016 року ОСОБА_1 придбано 12870,59 доларів США. Сума купівлі в гривнях відповідно до курсу становить 350980,99 грн. (а.с.125).

Цього ж дня, 16.02.2016 року між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" укладено договір про надання оживчого кредиту (з правилами) №11478813000.

Сума кредитування становить 350980,99 грн. Відповідно до п.2.2 даного договору, мета кредиту: споживчі потреби, погашення заборгованості за договір про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11341227000 від 29.04.2008 року (а.с.111-120).

Також, між позивачем та АТ "УкрСиббанк" 16.02.2016 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту №11341227000 від 29.04.2008 року щодо прощення частини боргу (а.с.88).

Згідно з повідомлення про анулювання боргу від 19.02.2016 року №31-2-07-01/14 АТ "УкрСиббанк" нагадав, що за договором споживчого кредиту №11341227000 від 29.04.2008 року станом на 19.02.2016 року за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 15751,68 доларів США та повідомив, що кредитором прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту №11341227000 від 29.04.2008 року, а саме:

суми основного боргу (кредиту) 15573,23 доларів США, що складає 412102,75 грн. по курсу НБУ станом на 19.02.2016 року;

суми відсотків 178,45 доларів США, що складає 4722,19 грн. по курсу НБУ станом на 19.02.2016 року.

Вказаним повідомленням також звернуто увагу позивача на те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню (а.с.122).

Слід відзначити, що повідомлення про анулювання боргу в порядку пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України вручене позивачу 19.02.2016 року, що підтверджується його підписом.

Відтак, боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про таке прощення (анулювання), зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

З приводу посилань позивача на вимоги п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, суд зазначає наступне.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники-фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.052015 року підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений п.8 на підставі Закону України від 09.04.2015 року № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань".

Відповідно до цього положення не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Застосування вимог пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими п.8 підрозділу 1розділу XX Перехідні положення ПК України.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, від 19.07.2019 року у справі №826/4240/18, від 14.11.2019 року у справі №520/10880/18.

Натомість, у справі, яка розглядається, відсутні відповідні умови, за яких підлягають застосуванню положення п.8 підрозділу 1 розділу ХХ розділу XX Перехідні положення ПК України, а саме - зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої.

За таких обставин доводи позивача про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на довільному трактуванні норм матеріального права.

Вказане відповідає також правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 06.11.2020 року у справі № 826/7313/17.

На вимогу суду, банком листом від 29.03.2021 року (а.с. 110) повідомлено, зокрема, що відповідно до порядку рефінасування кредитної заборгованості з іноземної валюти в національну валюту з частковим анулюванням валютної кредитної заборгованості одна частина заборгованості в іноземній валюті конвертується в національну валюту за курсом МВРУ на дату угоди шляхом видачі нового кредиту в національній валюті, друга частина заборгованості в іноземній валюті підлягає анулюванню без конвертації в національну валюту.

Тобто, банком самостійно підтверджено, що анульована валютна заборгованість не була переведена у гривню, а тому підстав для застосування п.8 підрозділу 1 розділу ХХ розділу XX Перехідні положення ПК України до спірних правовідносин - немає.

Позивач помилково вважає, що при визначенні податкових зобов`язань відповідач повинен був враховувати різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року, оскільки зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру курсової різниці у спірних правовідносинах не відбувала.

Банк самостійно визначив гривневий еквівалент суми прощеного боргу саме в валюті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (день прощення (анулювання) боргу) та включив її до податкового розрахунку за формою 1ДФ.

Разом з цим, п.123.1 ст.123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про правомірне нарахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору саме за прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту), за відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, а тому такий борг набуває статусу додаткового блага та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що дає підстави для висновку відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2018 року №00128271306 та №001283711306.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).

Головуючий суддя Мандзій О.П.