Ухвала суду № 96929644, 13.05.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 травня 2021 року Справа № 480/2079/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Байдак С.М.,

представника позивача - Шатіліна Г.П.,

представника відповідача - Бойченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №480/2079/21 за позовом Новослобідської сільської ради до Конотопської районної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Новослобідська сільська рада (вул. Першотравнева, 3,с. Нова Слобода, Путивльський район, Сумська область, 41530) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської районної ради (вул. Соборна, 23, м. Конотоп, Сумська область, 41607), і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Конотопської районної ради щодо внесення змін до пункту 2 рішення 39 сесії 7 скликання Путивльської районної ради «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району до комунальної власності Новослобідської сільської ради»;

- зобов`язати Конотопську районну раду внести зміни до пункту 2 рішення 39 сесії 7 скликання Путивльської районної ради «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району до комунальної власності Новослобідської сільської ради» виклавши пункт 2 рішення в наступній редакції: « 2. Передати безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району до комунальної власності територіальної громади в особі Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області нерухоме майно згідно з додатком 2 (додається) та рухоме майно (речі, призначені для обслуговування відповідних об`єктів нерухомого майна і пов`язаних з цим майном спільним призначенням (у тому числі у зв`язку із здійсненням відповідних повноважень або наданням послуг). Належність речей, призначених для обслуговування кожного об`єкта нерухомого майна і пов`язаних з цим майном спільним призначенням, визначається на підставі останньої суцільної інвентаризації, яке закріплене за цими об`єктами)».

Позовна заява обґрунтована тим, що в рішенні 39 сесії 7 скликання Путивльської районної ради від 04.12.2020 відсутнє посилання щодо передачі рухомого майна, яке закріплене за нерухомими об`єктами, визначеними у додатку до рішення 39 сесії 7 скликання Путивльської районної ради «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району до комунальної власності Новослобідської сільської ради», що призвело до неможливості прийняття такого майна та наданні медичних послуг у населених пунктах громади. На переконання позивача, бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті змін до вищезазначеного рішення, позбавляє позивача можливості ефективно управляти майном в інтересах членів громади та гарантувати надання медичних послуг на належному рівні, як то передбачено п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №480/2079/21 за позовом Новослобідської сільської ради до Конотопської районної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

У наданих суду письмових поясненнях на позовну заяву (а.с.59-60) відповідач зазначив, що рухоме майно, з приводу якого звертається позивач, перебуває на балансі комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги", засновником якого на даний час є Путивльська міська рада (рішення Путивльської міської ради від 09.12.2020 №34-МР "Про прийняття прав Засновника", і вказане майно прийняте Путивльською міською радою рішенням №33-МР та затверджено акт прийому-передачі (рішення Путивльської міської ради від 24.12.2020 №107-МР "Про затвердження акту приймання-передачі майна, що обліковується на балансі КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги").

Відтак, відповідач вказує на те, що Конотопська районна рада, як правонаступник Путивльської районної ради, не виносила на розгляд питання внесення змін до пункту 2 рішення 39 сесії 7 скликання Путивльської районної ради «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району до комунальної власності Новослобідської сільської ради» щодо передачі рухомого майна, так як дані зміни призведуть до порушення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та без внесення змін до відповідного рішення Путивльської міської ради виникне суперечність між рішеннями відповідних рад.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що вимоги позивача не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2 рішення 39 сесії 7 скликання Путивльської районної ради від 04.12.2020 «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району до комунальної власності Новослобідської сільської ради» передано безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, міста Путивльського району до комунальної власності територіальної громади в особі Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області нерухоме майно згідно з додатком 2.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує на те, що у вищезазначеному рішенні відсутнє посилання щодо передачі рухомого майна, яке закріплене за нерухомими об`єктами, визначеними у додатку до цього рішення. З метою усунення недоліків та внесення змін до рішення 39 сесії 7 скликання Путивльської районної ради від 04.12.2020 позивач неодноразово звертався до відповідача із відповідним клопотанням, проте відповідачем питання щодо внесення змін до вказаного рішення жодного разу не виносилося на сесії, тобто, відповідачем допущена протиправна бездіяльність у вирішенні вказаного питання, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі органу місцевого самоврядування.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

За приписами статті 2 Господарського кодексу України (далі - ГК) учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Відповідно до пункту 32 частини першої статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання, зокрема, надання згоди на передачу об`єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з частиною четвертою статті 60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

З наведених норм убачається, що об`єднані територіальні громади набувають права власності на об`єкти нерухомого майна на підставі та з моменту прийняття рішення відповідною районною, обласною радою про передачу таких об`єктів.

Отже, предметом спору у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого у іншого суб`єкта публічного права (об`єднаної територіальної громади) виникло право власності на об`єкт нерухомого майна, при цьому, як убачається із позовної заяви, фактичною метою звернення позивача із позовом є захист спільної власності територіальної громади.

Так, звертаючись з цим позовом, Новослобідська сільська рада Путивльського району Сумської області таким чином намагається захистити свій майновий інтерес щодо рухомого майна, право власності на яке уже виникло в іншої юридичної особи публічного прав - Путивльської міської ради.

З огляду на наведене, суд зауважує, що на усіх етапах прийняття рішення щодо передачі нерухомого та рухомого комунального майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, управління яким здійснює Конотопська районна рада як правонаступник Путивльської районної ради, такий орган місцевого самоврядування не є учасником публічних правовідносин, оскільки у таких правовідносинах має статус власника комунального майна (від імені територіальної громади), а не суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а провадження у справі в порядку адміністративного судочинства підлягає закриттю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 808/703/18 (провадження № 11-1180апп18), постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 803/594/17.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у ст.6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria)). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 47, 142, 205, 229, 238, 239, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Новослобідської сільської ради до Конотопської районної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.05.2021.

Суддя Н.В. Савицька