Рішення № 96929336, 17.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4839/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.1-а Сортувальна,36-Г, м. Одеса,65102), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом (а.с.44-49) ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Другий Суворовський відділ ДВС), третя особа ОСОБА_2 , в якому позивач просить скасувати постанову від 09.03.2021 року про накладення на нього штрафу в межах виконавчого провадження №49479376.

Позивач зазначив, що в провадженні Другого Суворовського відділу ДВС знаходиться в/п 49479376 з виконання виконавчого листа №521/6774/18, виданого 21.05.2020 року Малиновський районним судом м. Одеси про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку ОСОБА_1 .

Постановою від 09.03.2021 року на нього накладено штраф у розмірі 129 589,95 грн у зв`язку з наявністю заборгованості по аліментам станом на 09.03.2021р у розмірі 259 179,90 грн.

Позивач вважає, що постанова про накладення на нього штрафу підлягає скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що до 28.08.2018р ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачала такого виду відповідальності за несплату аліментів, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Згідно Розрахунку від 23.02.2018 року заборгованість нарахована за період з 2012 року-2017 рік у розмірі 133 341,60 грн, з 2018 року по лютий 2021 року у розмірі 259 179,90 грн (при цьому враховувалася заборгованість у розмірі 133 341,60 грн).

Позивач стверджує, що він перераховував аліменти протягом усього часу, за який, виконавцем нарахована заборгованість, що підтверджується квитанціями від 2014-2020 років, проте дані розрахунки не містять жодних даних про те, що позивач сплачував аліменти. Квитанції про сплату аліментів містяться у матеріалах ВП. Сам розрахунок йому не був направлений державним виконавцем.

Крім того, новий нормативно-правовий акт (Закон №2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону №1404-УІІІ в редакції до 28.08.2018р) правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно - правові акти не однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів відносин).

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Позивач вважає, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки Закон №2475-VIII, у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення», не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018року, позивач вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом №2475-УІІІ.

Тобто приписи ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018р, оскільки відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018р, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.

Таким чином, визначення відповідачем суми штрафних санкцій із сукупного розміру заборгованості, яка утворилася у Позивача за період 2012-2021 роки шляхом застосування до Позивача штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів за Законом України №2475-УІІІ від 03.07.2018 р, є протиправним.

Позивач звертає увагу на те, що вказана правова позиція викладено Верховним Судом в ухвалах від 22.07.2019 у справі №620/655/19 та від 01.08.2019 у справі №440/1253/19, та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 07.05.2021 року позов прийнятий до розгляду та відкрите провадження у справі. Залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_2 . Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування з банківських установ інформації про рух коштів на по рахункам ОСОБА_2 .

Відповідач не надав до суду відзив на позов в установлений судом строк. До судового засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа ОСОБА_5 повідомлена особисто секретарем судового засідання про дату та час судового засідання засобом телефонного зв`язку (а.с.64) до судового засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду від 18.12.2012 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до набуття доньками повнолітнього віку.

Заочним рішенням Малиновського районного суду від 11.10.2018 року зменшено розмір аліментів з Ѕ до 1/3 від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини.

В провадженні Другого Суворовського відділу ДВС знаходиться виконавче провадження №49479376 з виконання виконавчого листа №1519/12559/2012 щодо стягнення аліментів зі ОСОБА_1 .

Постановою від 09.03.2021 року на ОСОБА_1 головним державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС Тертичко Н.Б. накладено штраф на користь держави у розмірі 129 589,95 грн.

У постанові зазначено, що за наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Згідно розрахунку заборгованості від 09.03.2021 року борг по виплаті аліментів за період з 12.07.2012 року по 28.02.2021 року складає 259179,90грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5 Закону України №1404- VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 3 Закону визначений перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, якими є, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Статтею 71 Закону України №1404-VIII встановлений порядок стягнення аліментів та вказано, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Згідно з ч.3 ст.71 Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Частиною 4 ст.71 КАС України визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до ч.1 цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.8 ст.71 Закону України №1404-VIII спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

28.08. 2018 року набрав чинності Закон №2475- VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким доповнено ст.71 Закону № №1404-VIII частиною 14 наступного змісту:

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Між тим, в оскаржуваній постанові вказано, що штраф у сумі 129589,95грн накладений на боржника на користь держави та виконавець посилається на ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає застосування такого виду штрафів, які встановлені ч.14 ст.71 Закону України №1404-VIII.

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що згідно розрахунку заборгованості від 09.03.2021 року борг по виплаті аліментів за період з 12.07.2012 року по 28.02.2021 року складає 259179,90грн

Відповідач не спростував твердження позивача про не направлення йому розрахунку заборгованості.

Частиною 4 ст.71 Закону України №1404-VIII встановлені випадки направлення розрахунку заборгованості із сплати аліментів стягувача і боржника, в якому відсутня така підстава, як застосування штрафу до боржника у відповідності до ч.14 ст.71 Закону України №1404-VIII.

Проте ст.2 Закону України №1404-VIII визначені засади виконавчого провадження, серед яких: - верховенства права; - законність; - гласність та відкритість виконавчого провадження; - забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 2. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд вважає, що відповідачем не дотримано вказаних принципів, оскільки розрахунок заборгованості по аліментам є видом рішення державного виконавця, проте розрахунок заборгованості здійснений відповідачем 09.03.2021 року та в цей же день прийнята оскаржувана постанова.

Відповідно порушено права позивача на участь у процесі прийняття рішення, порушено його право на оскарження вказаного рішення, від законності та правомірності якого залежить розмір накладеного на нього штрафу.

Частиною 8 ст.71 Закону України №1404-VIII встановлено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 року по справі N2-751/2007 (провадження N61-15422св20) дійшов правового висновку, згідно з яким у вказаній категорії справ сторона виконавчого провадження вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України, або пред`являти позов на загальних підставах, що узгоджується з пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N6.

Позивач був позбавлений права оскаржити розрахунок заборгованості від 09.03.2021 року.

При цьому відповідач, не надавши відзив на позов, не спростував твердження позивача про часткову сплату ним аліментів, що підтверджується квитанціями. У той же час у розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 09.03.2021 року вказано, що позивач взагалі не сплачував аліменти (у графі сплачено боржником/стягнуто виконавцем значаться « 00».

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови від 09.03.2021 року про накладення на позивача штрафу в межах виконавчого провадження №49479376.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача з посиланням на ст.58 Конституції України, що у розрахунок заборгованості по сплаті аліментів для застосування штрафу не може бути включена заборгованість до 28.08.2018 року, тобто до набрання законної сили Закону №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким доповнено ст.71 Закону №1404-VIII частиною 14 щодо застосування зазначених штрафів.

При цьому суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує щодо застосування норм права до спірних правовідносин висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.11.2020 року по адміністративній справі N620/517/20 за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови.

Верховний Суд зазначив, що суть положення ст.58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі <…> полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності <…>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <…> (рішення КСУ від 2 липня 2002 року N13-рп/2002). При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Нормами Закону №2475- VIII , який набрав чинності 28.08.2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів).

Зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Тож відповідачем вірно застосовано цю норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.

Верховний Суд вважав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови від 28 лютого 2019 року про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.

Внесені до Закону України №1404-VIII зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування ч.14 ст.71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28 серпня 2018 року, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до положень ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем, якій є суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин суд кваліфікує як визнання позову.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового ???? задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною та скасування постанови від 09.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню 1295,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.1-а Сортувальна,36-Г, м. Одеса,65102, код ЄДРПОУ 41405348), третя особа ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 09.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 129589,95грн в межах виконавчого провадження №49479376.

Стягнути з Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1295,90грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.В. Катаєва