Ухвала суду № 96929291, 11.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2197/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

11 травня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача, Іващенко А.П.

представника третьої особи

Гробова Г.Д., Шерстюка П.П.

представник Департаменту

державної архітектурно-будівельної

інспекції в Одеській області не з`явився,

представник Управління архітектури

та містобудування

Одеської міської ради не з`явився,

представник

ОСОБА_1 не з`явився,

представник Управління з питань

охорони об`єктів культурної

спадщини Одеської міської ради не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження по справі по справі № 815/2197/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, третіх осіб на стороні відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третьої особи - Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправними дії, визнання протиправними і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, третіх осіб на стороні відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третьої особи - Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправними дії, визнання протиправними і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року, крім іншого встановлено учасникам справи строк для надання власної письмової позиції стосовно питання щодо закриття провадження у справі в порядку п.1 ч. 1 ст. 238 КАСУ до 11.05.2021 року.

07 травня 2021 року від представника позивача Шабловської Л.С. надійшли письмові пояснення в яких він заперечує проти закриття провадження у справі. Представник позивача вважає, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, оскільки даний спір є публічно-правовим спором фізичної особи із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, на який поширюється юрисдикція адміністративного суду. Зважаючи на підстави позову, позивач зауважує, що компетентний орган при видачі спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки протиправно не врахував суттєве відхилення від встановлених вимог, нормативів та планувальних обмежень. Тому даний спір із суб`єктом владних повноважень виник під час здійснення ним владних управлінських функцій. Позивач при цьому не заявляє жодних прав на об`єкт, належний третім особам. В даному випадку відповідач допустив порушення прав позивача на безпечні умови проживання.

Представник позивача в судовому засіданні у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі просив відмовити.

Представник третьої особи Гробова Г.Д. в судовому засіданні надав усні пояснення та просив закрити провадження у справі з тих підстав, що на даний час його довіритель оформив в установленому законом порядку право власності на об`єкт будівництва, а висновок представника позивача не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Суд розглянувши питання про закриття провадження у справі, заслухавши думку представників учасників справи, робить висновок, що коло учасників справи, предмет спору та підстави позову свідчать про приватно-правовий, а не публічний характер спору.

Свій висновок суд обґрунтовує наступним чином.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У Кодексі адміністративного судочинства України (пункт 2 частини першої статті 4 цього Кодексу) термін “публічно-правовий спір” вживається у такому значенні:

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Важливо відзначити й те, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 тощо.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках кожний є власниками нежилих приміщень першого поверху № 501, загальною площею 135, 9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2012 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Чайка», посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Токарською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №764.

07.08.2013 року відповідач видав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №01-07/367 за адресою: АДРЕСА_1 .

23.07.2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстрував за № ОД 082152040423 декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції дворового флігелю у межах існуючої площі забудови з надбудовою другого мансардного поверхів під квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд звертає увагу на те, що позивач оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та просить скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт. У цій справі орган місцевого самоврядування надав містобудівні умови та обмеження забудови відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, який є актом індивідуальної дії та породжує права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосується прав ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Тобто позивач оскаржує акти індивідуальної дії, які видані були не йому, а третім особам, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Повертаючись до підстав позову, у позовній заяві одним із доводів позивача є те, що спірне рішення необхідно було погодити з ним, як з власником сусідньої будівлі. Під час підготовчого провадження в судовому засіданні на запитання суду в чому полягає порушення прав були надані пояснення про те, що об`єкт реконструкції знаходиться на спільній прибудинковій території та прилягає до будинку АДРЕСА_3 . Таким чином, будівництво здійснюється на спільній прибудинковій території та стосується спільного майна співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , зокрема місць загального користування (нежитлових приміщень), які є спільною власністю всіх власників квартир.

У своїх поясненнях щодо закриття провадження у справі позивач вказує на те, що предметом цієї справи є оскарження актів, що надають законодавчу можливість третім особам здійснювати будівельні роботи з будівництва об`єкта, який не відповідає вимогам містобудівного законодавства, створює порушення прав та загрозу в частині порушення пожежних відстаней.

Отже, на підставі викладеного, спірні правовідносини у справі пов`язані фактично з необхідністю захисту права на місця загального користування, які є спільною власністю, тобто права цивільного, тому позов у справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ВП Верховного суду у Постанові від 15.04.2020 у справі №727/8819/16-а зробила висновок про те, що оскарження містобудівних умов та обмежень, які видані органом місцевого самоврядування не позивачу, а третім особам, свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу правовідносин.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, декларації повинні бути розглянуті цивільним судом.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.18 у справі № 815/1568/16 та від 05.12.18 у справі № 804/3091/18.

Крім того, такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2021 року по справі №420/288/20, яка є останньою правовою позицією Верховного Суду в подібних правовідносинах на час вирішення судом даного процесуального питання.

При цьому згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.19 у справі № 755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При зазначених вище обставинах, Одеський окружний адміністративний суд не є “встановленим законом судом” щодо розгляду такого спору, у зв`язку з чим провадження у справі належить до закриття.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад сторін у спірних правовідносинах, предмет та підстави позову у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що даний спір належить до вирішення за правилами цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд

УХВАЛИВ

1. Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, третіх осіб на стороні відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третьої особи - Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправними дії, визнання протиправними і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту іі підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 17 травня 2021 року.

Суддя О.Я. Бойко