Ухвала суду № 96929274, 11.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2604/16

УХВАЛА

11 травня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левчук О.А.

судді Вовченко О.А.

судді Свида Л.І.

за участю секретаря Гур`євої К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд переглянути рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року по справі № 815/2604/16 за виключними обставинами.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що 26.03.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення №6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Позивач зазначає, що визнання вказаних положень закону неконституційними є безумовною підставою для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 року.

Представником відповідача до суду надано відзив на заяву, в якому представник відповідача вказує, що в рішенні Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8 - зп у справі № 3/690 - 97 вказано, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Крім того, у рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 № 2222 (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційним Судом України зазначено про те, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Визнання таким, що не відповідає Конституції України та є неконституційним положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у наведеному значенні має наслідком втрату ним чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, про що й зазначено у його тексті, у зв`язку з чим із втратою чинності даною нормою не спричинено правових наслідків для спірних правовідносин до моменту визнання її неконституційною.

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2016 року у справі № 815/2604/16. та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року зупинено провадження у справі № 815/2604/16 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2016 року до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 808/1628/18.

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі № 815/2604/16.

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача по справі з Прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру.

Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник ГУ ДКСУ в Одеській області до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання, був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і/ місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до суду та просив суд визнати протиправними дії Прокуратури Одеської області щодо не нарахування, та не виплати заробітної плати за період з 15.07.2015 р. по 29.02.2016 р. відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, стягнути з Прокуратури Одеської області невиплачену заробітну плату відповідно до положень, визначених частиною 3 статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, у загальному розмірі 202953,59 грн., з яких 14613,47 грн. – за липень 2015 р., 36920,36 грн. – за серпень 2015 р., 34849,60 грн. – за вересень 2015 р., 27341,67 грн. – за грудень 2015 р., 42024,03 грн. – за січень 2016 р., 47204,46 грн. – за лютий 2016р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по справі № 815/2604/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування, та невиплати заробітної плати за період з 15.07.2015 р. по 29.02.2016 р. відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, стягнення невиплаченої заробітної плати відповідно до положень визначених частиною 3 статті 81 Закону України “Про прокуратуру” у загальному розмірі 202953,59грн., відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку неналежним, на думку позивача, нарахуванням та виплатою ОСОБА_1 сум заробітної плати Прокуратурою Одеської області в період з 15.07.2015 р. по 29.02.2016 р., зокрема без застосування положень ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”, а саме: з 1 липня 2015 р. - 10 мінімальних заробітних плат (10х1218=12180 грн.), з вересня 2015 р. - 10 мінімальних заробітних плат (10х1378=13780 грн.), з січня 2016 р. - 11 мінімальних заробітних плат (11х1378=15158 грн.) з коефіцієнтом 1,2.

Так, 15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року, яким врегульовано правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 89, 90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Тобто, приписами Закону України «Про прокуратуру» визначалось, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету і в межах річної суми видатків на поточний бюджетний період.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Законом України № 79-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», внесено зміни до Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, абзацами 2 та 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2015 рік" № 80-VIII від 28.12.2014 р. встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015рік, а також, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 11 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2016р.” встановлено, що ч. 2 ст. 33, ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Законом України „Про Державний бюджет України на 2015 рік", та Законом України „Про Державний бюджет України на 2016 рік", як спеціальними Законами, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

26 березня 2020 року рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 по справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 встановлено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 52 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з урахуванням приписів Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 слідує, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 26.03.2020 року.

Отже, окреме положення пункту розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу, згідно з яким норми і положення статті Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, втрачає чинність з 26.03.2020 року та не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення – з 26.03.2020 року.

За таких підстав, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020, та вказане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, суд дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 18 березня 2021 року по справі № 815/1349/16.

При цьому, аналогічного висновку щодо оцінки як виключної обставини Рішень Конституційного Суду України дійшов Верховний Суд, зокрема в постановах від 23 грудня 2020 року по справі № 825/3135/15-а, від 23 грудня 2020 року по справі № 826/20084/14, від 28 жовтня 2020 року по справі № 823/2372/17.

Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2021 року по справі № 808/1628/18 зазначив, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством". Наявність Рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.'' Окремо Суд зазначив: "…не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 361, 368, 369 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2016 року по справі № 815/2604/16, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2016 року по справі № 815/2604/16 залишити в силі.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 17 травня 2021 року.

Головуючий суддя О.А. Левчук

Суддя О.А. Вовченко

Суддя Л.І. Свида