Рішення № 96929254, 17.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6847/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» (вул.Ген.Петрова,46, м.Одеса, 65076) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0008191414, №0008231414, №0008291414, №0008241414, №0008301414 від 21.02.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» до Головного управління ДФС в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0008191414 від 21.02.2019, №0008231414 від 21.02.2019, №0008291414 від 21.02.2019, №008241414 від 21.02.2019, № 0008301414 від 21.02.2019 прийняті Головним управління ДФС в Одеській області..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Пентальфа», з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018р. 24.01.2019 року, про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Пентальфа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було видано акт перевірки №34/15-32-14-14/38891214 на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Проте позивач зазначає. що висновки, викладені у Акті перевірки, не ґрунтуються на законодавстві є незаконними та необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню. Зазначивши, що в акті зазначено, що перевіркою було встановлено, що згідно звітів про роздрібний продаж товарів ТОВ «Пентальфа» було реалізовано товарів більше ніж включено до складу доходу (сума перевищення сум проданих товарів згідно звітів про роздрібний продаж над виручкою від реалізації згідно даних РРО), що є підставою висновку про заниження на таку різницю бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ. Однак, такий висновок є невірним, оскільки до складу доходу включений весь дохід від реалізації товарів згідно даних РРО, що відображено у фіскальних Z-звітах та на рахунку 702 »Дохід» бухгалтерського обліку, а до складу собівартості реалізованого товару включена вартість придбання відповідного товару у постачальників та відображена на рахунку 902 «Собівартість реалізованого товару» бухгалтерського обліку з відповідним її коригуванням в разі отриманні від постачальників актів про зменшення вартості товару. Списання собівартості по підприємству проходить поквартально, загальні результати щодо розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток розраховуються також щоквартально, враховуючи положення ПКУ та П(с)БО щодо формування звітності та обрахунку податкових зобов`язань. Крім того вказано, що акт перевірки не містить належних доказів чи посилань на такі докази щодо перевищення списання розміру собівартості на доходом від реалізації та відповідного заниження податкових зобов`язань, що також є підставою для рішення про помилковість висновків про необхідність донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ.

Відтак, податкові повідомлення-рішення №0008191414 від 21.02.2019, №0008231414 від 21.02.2019, №0008291414 від 21.02.2019, №008241414 від 21.02.2019, № 0008301414 від 21.02.2019 на думку позивача прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області мають бути скасовані.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по вказаній справі, на « 20» грудня 2019 року о « 10» годині « 00» хвилин за участю сторін.

У підготовчому засіданні у справі №420/6847/19 призначеному на 20 грудня 2019 року визнано причину неявки в судове засідання представника позивача неповажною, здійснено повторний виклик в судове засідання представника позивача, судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 27 січня 2020 року до 10.00 год.

У підготовчому засіданні у справі №420/6847/19 призначеному на 27 січня 2020 року здійснено повторний виклик в судове засідання представника відповідача, продовжено підготовче провадження по справі на тридцять днів, судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 18 лютого 2020 року до 10.00 год.

18 лютого 2020 року у справі №420/6847/19 закрити підготовче провадження, зупинено провадження по справі до дати наступного судового засідання, призначено справу до судового розгляду на 24 березня 2020 року на 10.00 год.

У судове засідання по справі 420/6847/19 призначене на 24 березня 2020 року на 10:00 соби, які беруть участь у справі не з`явились. Розпорядженням Одеського міського голови № 218 від 15.03.2020 р. «Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» з 16 березня 2020 року з 00:00 тимчасово зупинено роботу таких об`єктів загального користування незалежно від форми власності та підпорядкування з присутністю більше 10 осіб, розташованих у м. Одесі, до особливого розпорядження міського голови та скасування обмежувальних заходів. У зв`язку з введеним карантином судом зупинено провадження по справі. Про дату та час судового засідання сторін буде повідомлено додаткового після закінчення карантину.

У судове засідання по справі 420/6847/19 призначене на 19 березня 2021 року на 11:00 oсоби, які беруть участь у справі не з`явились. Здійснено повторний виклик в судове засідання сторін по справі, відкласти проведення судового засідання на 14 квітня 2021 року на 12.00 год.

У судове засідання по справі 420/6847/19 призначене на 14 квітня 2021 року на 12:00 oсоби, які беруть участь у справі не з`явились. Згідно Рішення зборів суддів та Розпорядження Голови Одеського окружного адміністративного суду був введений особливий порядок роботи суду, який виключає можливість проведення судових засідань за участю учасників справи, таким чином відкладено проведення судового засідання на 05 травня 2021 року на 12.00 год.

В судовому засіданні у справі №420/6847/19 призначеному на 05 травня 2021 року визначено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні, рішення по справі буде прийнято 17 травня 2021 року.

18.12.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що за результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення -рішення від 21.02.2019 №0008191414 на 437265 грн податку на прибуток і 109316 грн штрафних санкцій, №0008231414 на 178504 грн податку на додану вартість і 44626 грн штрафних санкцій, №008241414 про завищення від`ємного значення по податку на додану вартість на 38945 грн, №0008291414 про застосування штрафних санкцій на 96102 грн, №0008301414 про застосування штрафних санкцій у сумі 850 грн. Підставою для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були матеріали документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПЕНТАЛЬФА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30,09.2018, про що ГУ ДФС в Одеській області складено акт перевірки від 24.01.2019 №34/15-32-14-14/38891214 та відповідно до встановлених порушень. Таким чином відповідач вважає, що діяв в рамках чинного законодавства.

27.01.2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що наданими позивачем доказами та нормами законодавства спростовується факт перевищення продажу товарів на відображеним доходом від реалізації Відтак, обрахунки відповідача щодо заниження податку на прибуток підприємства та, відповідно, несплати податкових зобов`язань з ПДВ на суму заниження, не відповідають дійсності та вимогам законодавства. Таким чином, безпідставним є висновки про заниження податку на прибуток й ПДВ, отже, оскаржувані ППР, якими визначені податкові зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток прийняті безпідставно, без належним доказів та з порушенням вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ТОВ «Пентальфа» зареєстровано як юридичну особу з 09.09.2013 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 556 102 0000 047448. На податковому обліку ТОВ «Пентальфа» перебуває у Державній податковій інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з 10.09.2013 року, номер взяття на облік: 155213143683.

Основним видом діяльності ТОВ «Пентальфа» є діяльність за кодом КВЕД 47.73 роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с.25).

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.12.2018 №9692, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018.

24.01.2019 року за результатом документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Пентальфа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було складено акт перевірки №34/15-32-14-14/38891214.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки були встановлені наступні порушення платника податків ТОВ «Пентальфа» :

- п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, п.5,7 П (С)БО 15 «Дохід», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 467027 гри., у тому числі 4 квартал 2016 року у сумі - 42129 грн., 1 квартал 2017 рік у сумі -45854 грн, 2 квартал 2017 року у сумі - 8855 грн., З квартал 2017 року у сумі-35477 грн, 4 квартал 2017 року у сумі-58520 грн, 1 квартал 2018 року у сумі-108174 грн, 2 квартал 2018 року у сумі-14061 грн,3 квартал 2018 року у сумі-153957 грн.

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 , п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 , я 200.4 ст 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження ПДВ а всього у сумі-178504 грн у тому числі: грудень 2016 року у сумі-36755 грн, березень 2017 року у сумі-6846 грн , травень 2017 року у сумі-16325 грн, липень 2017 року у сумі-3695 грн, серпень 2017 року у сумі-9462 грн, листопад 2017 року у сумі-24555 грн, січень 2018 року у сумі-22752 грн, лютий 2018 року у сумі-14533 грн, березень 2018 року у сумі-17709 грн, квітень 2018 року у сумі-1143 грн, травень 2018 року у сумі-4193 грн, червень 2018 року у сумі-1182 грн, липень 2018 року у сумі-19354 грн та завищення від`ємне значення по ПДВ у вересні 2018 року сумі-38945 грн.

- п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (не зареєстровані податкові накладні).

- пп. 49.18.2. п, 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) ТОВ «Пентальфа» не надав звіти податкових пільг з податку на додану вартість за 2016 рік, 1 квартал 2017 року, півріччя 2017, 9 місяців 2017 року, 2017 рік.

- порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та ст.51, пп.«б» п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями , податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них подате надавалася з помилками.

На підставі зазначеного висновку відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішенням №0008231414 від 21.02.2019 року в якому зазначено про порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1, ст. 187, п.188.1, ст. 188, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10, ст. 201, п. 200.4, ст.200, ПК України та застосовані штрафні санкції , збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 223130грн.

Податковим повідомлення-рішенням №0008291414 від 21.02.2019 року згідно з пп 54.3 ст.54, п. 58.1 ст.58,ст 120.1 ПК України за даними Єдиного реєстру податкових накладних , у зв`язку з чим попередження про необхідність скласти таУабо зареєструвати придаткові накладні/розрахунки коригування у строк визначений п.120пр1.2 ст. 120 пр.1 ПК України та згідно ст.120 пр.1 ПК України до ТОВ «Пентальфа» застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 96102 грн.

Податковим повідомлення-рішенням №0008301414 від 21.02.2019 року зазначено про порушення пп. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49 ПК України та на підставі пп.54.3.3, п. 54.3, ст54 і абз 2 п. 120.1 ст. 120 ПК України до ТОВ «Пентальфа» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 850 грн.

Податковим повідомлення-рішенням №0008241414 від 21.02.2019 року зазначено про порушення підпункту 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 ПК України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. До ТОВ «Пентальфа» застосовано суму штрафних (фінансових)санкцій.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки та як наслідком вважає протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно ч.1 ст.9 Закот України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового облік).

Згідно П(С)БО 9 "Запаси" оцінка товарів у поточному обліку базується на їх первісній вартості, яка змінюється залежно від джерел надходження.

Придбані товари зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю товарів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат.

Наступним елементом облікової політики торговельного підприємства є оцінка товарів під час вибуття.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Кодексу з урахуванням положень Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1. п.138.4. п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподатковування, включається собівартість реалізованих товарів, виходячи із ціни їх придбання і в тому періоді, у якому відображаються доходи від їх реалізації.

Відповідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних і реалізованих товарів формується відповідно до ціни придбання з урахуванням ввізного мита й витрат на доставку й доведення до стану, придатного для продажу. Відповідно до п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України оцінка вибуття запасів здійснюється за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Для всіх одиниць запасів, що мають однакові призначення й умови використання, застосовується тільки один із дозволених методів оцінки їх вибуття. Відповідно до п. 16 П(С)БО 9 "Запаси" при вибутті запасів їх оцінка здійснюється одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів: середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Відповідності до абзацу 1 пункту 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 вказаного Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо, сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором, надходження, що належать іншим особам, надходження від первинного розміщення цінних паперів, сума балансової вартості валюти.

Пунктом 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно з пунктом 20 вказаного Положення втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства) включаються до інших операційних витрат.

Отже, Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 та Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 чітко встановлено обов`язковість віднесення операційних курсових різниць до складу інших операційних витрат та до інших операційних доходів (від`ємні та позитивні курсові різниці відповідно).

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

За змістом пунктів 7, 8 і 10 П(С)БО 11, до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Поряд з цим, пунктами 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського облік} та нарахування податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких ( митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у том} числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у том} числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях } межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) період} і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року. - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до склад} невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на викладене, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з акту перевірки від 24.01.2019 №34/15-32-14-14/38891214 перевіркою, з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, встановлено порушення ТОВ «ПЕНТАЛЬФА» п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, далі -П(С)БО 15), п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, далі - П(С)БО 11) в частині заниження податку на прибуток на 437265 грн, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 , п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 , п 200.4 ст.200 Податкового кодексу України в частині заниження ПДВ на 178504 грн та завищення від`ємного значення по ПДВ у вересні 2018 року на 38945 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно зі звітами про роздрібний продаж товарів ТОВ «Пентальфа» реалізовано товарів більше, ніж включено до складу доходу всього, у сумі 2429252 грн. (Сума перевищення сум проданих товарів згідно з звітами про роздрібний продаж над виручкою від реалізації згідно з даними РРО в розрізі аптек згруповано в таблицю і додається до акту).

Згідно з актом перевірки, на порушення п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, 7 П (С)БО 15, ТОВ «Пентальфа» до складу доходів не включені доходи по реалізації у роздрібної мережі аптек всього у сумі 2429252 грн.

Також, перевіркою встановлено, що на порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, згідно зі звітами про роздрібний продаж товарів ТОВ «Пентальфа», до бази оподаткування ПДВ за ставкою 7% і 20% не були включені операції по реалізації товару у роздрібної мережі всього у сумі 2083287 грн.

Так, перевіркою відображених показників у рядку 1.1 Декларацій з податку на додану вартість «Операції на митній території У країни, що оподатковуються за основною ставкою (20%)» встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання послуг із роздрібної торгівлі ліками та лікарських засобів, фармацевтичних товарів, товарів медичного призначення та інше. Проведеною перевіркою на підставі документів, перелік яких наведено у додатку 4 до акту перевірки, встановлено заниження показника всього у сумі 69193 грн.

Також, перевіркою відображених показників у рядку 1.1 Декларацій з податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 7%» встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання послуг із роздрібної торгівлі ліками та лікарських засобів, фармацевтичних товарів, товарів медичного призначення та інше. Проведеною перевіркою на підставі документів, перелік яких наведено у додатку 4 до акту перевірки, встановлено заниження показника всього у сумі 145830 грн.

Отже, згідно з висновками акта перевірки, ТОВ «Пентальфа» занижено податкові зобов`язання за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 на 215022 грн ПДВ.

Крім того, в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Пентальфа» не були зареєстровані податкові накладні при реалізації товарів кінцевому споживачу (згідно зі звітами про роздрібний продаж товарів) на суму ПДВ 215023 грн (у тому числі ПДВ за ставкою 7% у сумі-145830 грн, ПДВ за ставкою 20% у сумі - 69193 грн).

Також, перевіркою встановлено, що до декларації по ПДВ за грудень 2016 року включена сума податкового кредиту по невизначеному контрагенту. В Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року №9267493287 від 20.01.2017 у розділі 2 «Податковий кредит» у рядку 1 у графі ІПН постачальника немає коду контрагента, а в графі обсяг постачання задекларовано 9884 гривень, сума ПДВ задекларовано 1977 грн.

Перевіркою встановлено, що до декларації по ПДВ за грудень 2016 року включена сума податкового кредиту по невизначеному контрагенту. В Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року №9175620774 від 20.08.2018 у розділі 2 «Податковий кредит» у рядку 1 у графі ІПН постачальника не має коду контрагента, а в графі обсяг постачання задекларовано 2244 гривень, сума ПДВ задекларовано 449 гривень.

Згідно з висновками акта перевірки, на порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ «Пентальфа» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, всього у сумі 2426 грн.

Крім того, в порушення пп. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України ТОВ «Пентальфа» не надано звітів податкових пільг з податку на додану вартість за 2016 рік, 1 квартал 2017 року, півріччя 2017 року, 9 місяців 2017 року, 2017 рік.

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення -рішення від 21.02.2019 №0008191414 на 437265 грн податку на прибуток і 109316 грн штрафних санкцій, №0008231414 на 178504 грн податку на додану вартість і 44626 грн штрафних санкцій, №008241414 про завищення відємного значення по податку на додану вартість на 38945 грн, №0008291414 про застосування штрафних санкцій на 96102 грн, №0008301414 про застосування штрафних санкцій у сумі 850 грн.

Відповідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати ЇЇ в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна і розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису....

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рІшенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Згідно з п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також Іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами підтвердив правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення, а отже, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» (вул.Ген.Петрова,46, м.Одеса, 65076) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0008191414, №0008231414, №0008291414, №0008241414, №0008301414 від 21.02.2019 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.