Ухвала суду № 96929095, 14.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2021 р. № 400/947/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Фульги А.П.,розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про виключення документів з числа доказів в адміністративній справі

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївзернопром", вул. Самойловича, 8 а/1, м.Миколаїв,54052

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області,вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м.Київ 53,04053

про:визнання протиправним та скасування рішення від 05.01.2021 № 2292569/38790402; зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 16.12.2020 № 6 датою її подання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївзернопром" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області №2292569/38790402 від 05.01.2021р про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної ТОВ «Миколаївзернопром» №6 від 16.12.2020р.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну ТОВ «Миколаївзернопром» №6 від 16.12.2020р датою її фактичного подання.

Ухвалою суду від 19.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про виключення документів з числа доказів, в якому просить суд задовольнити клопотання про виключення документів з числа доказів та в порядку ч.5 ст. 243 КАС України постановити письмову ухвалу.

Отже, представник відповідача просить виключити наступні документи: копія договору з ТОВ СП «Нібулон» від 01.06.2020 року №26/202, додаток до договору від 16.12.2020 ; копію видаткової накладної №41 від 16.12.2020, рахунок №41 від 16.12.2020 року,ТТН від 16.12.2020 року, довіреність від 12.12.2020, квитанція про оплату від 18.12.2020 року.

В обґрунтування поданого до суду клопотання вказано, що додатками до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» є первині документи по взаємовідносинам з контрагентами, які не надавалися до контролюючого органу у повідомленні про подання пояснень та копій документів щодо реєстрації податкової накладної, за розглядом якого було прийнято оскаржене рішення від 05.01.2021р

№2292569/38790402 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16.12.2020 №6.

Водночас, представником відповідача вказано, що суд не може підміняти контролюючий орган та надавати оцінку первинним документам, які не розглядались контролюючим органом, тим самим підтверджувати реальність здійснення господарської операції, всупереч приписам Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165. Додані до позовної заяви документи не можуть входити в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування відповідно до Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з введенням карантиних обмежень, суд розглянув вказане клопотання в порядку письмового провадження за наявними у справі документами.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази та подане до суду клопотання, зазначає наступне.

Згідно із положеннями ч.3 ст.180 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або інший доказ викликає обґрунтований сумнів у його достовірності, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при зверненні до суду було подано копії первинних документів щодо взаємовідносин із контрагентом стосовно господарської операції, за результатами якої було виписано податкову накладну №6 від 16.12.2020 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що шляхом подання до суду останніх позивач обґрунтовує власну правову позицію.

При цьому, суд зазначає, що згідно із положеннями ч.3 ст.180 КАС України виключення того чи іншого доказу з числа доказів є можливим лише у випадку якщо такий доказ, доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення, викликає обґрунтований сумнів у його достовірності.

Однак, подане до суду представником відповідача клопотання не містить в собі жодних доводів та обґрунтувань стосовно наявності сумнівів щодо достовірності зазначених доказів, що виключає можливість застосування у даному випадку положень ч.3 ст. 180 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що за приписами абз.2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7

цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, з аналізу вищевказаних норм законодавства слід дійти висновку, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки податкової накладної. При цьому, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Таким чином, під час розгляду спору про правомірність винесення контролюючим органом рішень, суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним.

Отже, враховуючи наявність у платника права заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження своїх заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час судового процесу, суд приходить до висновку про необхідність надання правової оцінки усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування.

При цьому, представником відповідача не надано до суду достатніх та належних обґрунтувань заявленого клопотання, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для вилучення з матеріалів справи копій зазначених первинних документів.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

Керуючись статтями 181, 241, 243, 254, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Миколаївській області про виключення документів з числа доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А. П. Фульга