Рішення № 96929012, 17.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3355/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0807, військової частини А3817 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0807 (далі - ВЧ А0807, відповідач-1), військової частини А3817 (далі - ВЧ А3817, відповідач-2) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А0807 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 13 жовтня 2016 року;

- зобов`язати відповідача військову частину А0807 нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 жовтня 2016 року з врахуванням січня 2008 як базового місяця;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А3817 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 14 жовтня 2016 року по 21 червня 2020 року;

- зобов`язати відповідача військову частину А3817 нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 жовтня 2016 року по 21 червня 2020 року з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, до 13.10.2016 у ВЧ А0807, з 14.10.2016 по 21.06.2020 у ВЧ А3817. Наказом №179 від 22.05.2020 звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту; наказом №124 від 19.06.2020 з 21.06.2020 виключений зі списків особового складу військової частини та знятий з усіх видів забезпечення. Позивач вважає протиправними дії відповідачів, що виразились у тому, що в період з січня 2016 року по 21 червня 2020 року відповідачі не нараховували та не виплатили йому при звільненні зі служби індексацію грошового забезпечення, що була гарантована чинним законодавством. Позивач наголошує, що для ефективного відновлення його прав слід визначити базовий місяць для нарахування індексації, вважає, що такими повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року.

Суд ухвалою від 17.03.2021 відкрив провадження у цій справі, призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач-1, ВЧ А0807 подав відзив на позовну заяву (а.с. 34-37), позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Пояснює, що відповідно до листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України дано вказівку не нараховувати індексацію грошового забезпечення до окремого роз`яснення. Відповідач вказує, що проведення нарахування індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів; витрати на індексацію в період січень 2016 по лютий 2018 не фінансувалися. У зв`язку із зазначеним відповідач вважає, що вини ВЧ А0807 у не проведенні нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період немає. Відповідач вважає, що вимога позивача щодо нарахування індексації грошового забезпечення із врахуванням базових місяців для нарахування індексації не підлягає до задоволення, оскільки нарахування індексації грошового забезпечення є компетенцією військової частини, як і визначення базового місяця для нарахування такої індексації.

Відповідач-2 ВЧ А3817 подав відзив на позовну заяву (а.с. 45-47), позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідач вказує, що проведення нарахування індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів усіх рівні; у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було, що є наслідком прийнятого рішення МО, а вини ВЧ А3817 у не проведенні нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період немає.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у лавах Збройних сил України.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №318 від 24.09.2016 ОСОБА_1 призначений на посаду командира роти аерозольного маскування батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту ВЧ А3817; наказом командира ВЧ А0807 №340 від 13.10.2016 виключений з 13.10.2016 зі списків особового складу ВЧ А0807 та всіх видів забезпечення (а.с. 14).

Наказом командира ВЧ А3817 №226 від 17.10.2016 ОСОБА_1 з 14.06.2016 зарахований до списків особового складу цієї частини та всіх видів забезпечення (а.с.15).

Наказом командувача військ оперативного командування «Захід» №179 від 22.05.2020 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту «а» частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту; на підставі наказу командира ВЧ А3817 №124 від 19.06.2020 ОСОБА_1 з 21.06.2020 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 16).

Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення та додаткові види ОСОБА_1 за період з 01.10.2015 по 19.06.2020 (а.с. 20-21) та заяв відповідачів по суті спору встановлено такі обставини:

- починаючи з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалась і не виплачувалася, - з причини відсутності фінансових ресурсів;

- з 1 березня 2018 року у зв`язку із набранням чинності Постановою №704 посадовий оклад та інші постійні складові грошового забезпечення позивача істотно зросли (посадовий оклад - з 1030 грн. до 4370 грн.), тому цей місяць визначено «базовим» та розпочато обчислення індексу зростання споживчих цін в контексті досягнення ним визначеного законом «порогу» 103%;

- оскільки в жовтні 2018 року було досягнуто цей «поріг», то починаючи з листопада 2018 року розпочалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, така здійснювалася до звільнення з військової служби (травень 2020 року).

ОСОБА_1 звернувся до командування ВЧ А3817 із заявою, провив вирішити питання щодо виплати індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби. Листом №2417 від 13.08.2020 ВЧ А3817 надала заявнику відповідь на його звернення, зазначивши, що для виплати індексації в січні 2016-лютому 2018 рр. фінансового ресурсу в Міністерстві оборони не було, у зв`язку з цим фінансування виплат не здійснювалось (а.с. 17-18).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Так, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

« […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17;

- « 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин», постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України до 13.10.2016 у військовій частині А0807 (а.с. 14), з 14.10.2016 по 21.06.2020 у військовій частині А3817 (а.с. 15,16). З січня 2016 року і по лютий 2018 року позивачу не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. Відповідачі пояснюють таку ситуацію відсутністю фінансових ресурсів відповідних бюджетів.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача. Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки відповідачі не провели нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача в межах періодів проходження служби (ВЧ А0807 за період з 01.01.2016 по 13.10.2016, ВЧ А3817 за період з 14.10.2016 по 28.02.2018), тому повинні були вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки відповідачі такі дії не вчинили, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідачів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідачів: - ВЧ А0807 - нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.10.2016; - ВЧ А3817 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.10.2016 по 28.02.2018.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців (прийняття рішення зобов`язального характеру) усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів застосувати січень 2008 року та березень 2018 року як базові місяці при нарахуванні індексації грошового забезпечення суд керується такими міркуваннями та мотивами:

суд зобов`язаний керуватися частиною п`ятою статті 242 КАС України, відповідно до якої суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Релевантними є такі висновки Верховного Суду:

І) питанню передчасності позовних вимог щодо визначення судом базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення присвячена правова позиція Верховного Суду в постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92203570) такого змісту:

«[…]31. Разом з тим, як вірно було зазначено судами попередніх інстанцій, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. […]

37. У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві.

38. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

39. За таких обставин, слід погодитись з висновком суду першої та апеляційної інстанції, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2004 року» відсутні».

ІІ) аналогічний підхід щодо способу захисту прав позивача при вирішенні питання про перерахунок пенсії колишніх прокурорів застосував Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу №560/2120/20 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91571313):

« 60. […] питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

61. Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

62. Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

63. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних».

У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідачів щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за певний період проходження позивачем служби (січень 2016-лютий 2018рр.). Суд з`ясував, що відповідачі, з огляду на відсутність фінансових ресурсів, в принципі не здійснювали нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , тому питання про визначення базового місяця для нарахування індексації та спору про його правильність в принципі не поставало. На виконання рішення суду у цій справі кожен з відповідачів, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, повинен провести математичні обчислення і для визначення елементів для проведення таких розрахунків повинен визначити базовий місяць, що дозволить провести обчислення відповідного відсотка інфляції. Суд наділений повноваженнями перевірити правильність розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини, проте у цій ситуації відповідачі таке нарахування взагалі ще не здійснювали, оскільки вважали, що цьому заважає відсутність фінансування. Визначення такої складової розрахунку на цій стадії розвитку правовідносин належить до виключної компетенції відповідача, а суд не повинен його підміняти. Тому в межах цієї справи питання визначення базового місяця не входить в предмет доказування, оскільки спір щодо механізму нарахування індексації між сторонами ще не виник, тому немає підстав вирішувати це питання (щодо можливих помилок відповідача при нарахуванні суми індексації) на майбутнє. Тому суд вважає позовні вимоги про визначення конкретних базових місяців передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по червень 2020 року суд враховує таке: в березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, на підставі якої розмір посадового окладу позивача зріс в 4,2 рази - з 1030 грн. до 4370 грн. Внаслідок цього березень 2018 року слід вважати є «базовим» місяцем для подальшого обрахунку індексації на підставі Постанови №1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% підстав не було. Після досягнення індексом інфляції цього порогового значення з листопада 2018 року нарахування індексації відновлено (з урахуванням березня 2018 року як базового місяця), така виплачувалася до дати звільнення ОСОБА_1 зі служби, тому позовні вимоги за період з березня 2018 року по червень2020 року не підлягають до задоволення як безпідставні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не подав доказів понесення інших судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0807 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.10.2016. Зобов`язати військову частину А0807 (81400, Львівська область, місто Самбір, вул. Івана Франка, буд. 33; ідентифікаційний код 08081972) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.10.2016.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3817 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.10.2016 по 28.02.2018. Зобов`язати військову частину А3817 (81400, Львівська область, місто Самбір, вул. Січових Стрільців, буд. 6; ідентифікаційний код 22994231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 14.10.2016 по 28.02.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.