Рішення № 96928947, 17.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6155/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Татух Марія Дмитрівна, звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію в зв`язку з втратою годувальника з моменту звернення із заявою.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що більше 10 років проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 без укладення шлюбу, з яким була пов`язана спільним побутом та мала взаємні права та обов`язки до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, 26.05.2001 року після п`яти років спільного проживання вони уклали церковний шлюб, що підтверджується свідоцтвом таїнства подружжя. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2020 у справі №462/1714/19 було встановлено факт її проживання з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування позивача на повному його утриманні. Після смерті чоловіка, з метою реалізації свого права на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, встановленого статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області з відповідною заявою від 26.10.2020. ГУ ПФУ у Львівській області відмовило позивачу у призначені такої пенсії, мотивуючи тим, що проживання чоловіка та дружини без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, а встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік і жінка набувають тільки у разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Для захисту порушеного права звернулася з даним позовом до суду.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. В розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 21.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем 14.05.2021 (вх.№34083) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ,1958 року народження, є інвалідом другої групи.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2020 у справі №462/1714/19, яке набрало законної сили 28.08.2020, встановлено факт проживання однією сім`єю більше десяти років без укладення шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із ОСОБА_1 без укладення шлюбу частково у квартирі по АДРЕСА_1 , а частково у будинку померлого по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №1023 від 13.06.2007, видану Комарнівською міською радою, у якій вказано, що заявник проживала разом з ОСОБА_2 до його смерті та перебувала на його утриманні. Крім того, 26.05.2001 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали церковний шлюб, що підтверджується свідоцтвом таїнства подружжя.

Позивач 26.10.2020 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про переведення на пенсію у разі втрати годувальника.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 04.11.2020 №1300-5210-8/89580 відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Відмова мотивована тим, що позивач не є дружиною в розмінні статті 36 Сімейного кодексу України, тому не має права на отримання пенсії у разі втрати годувальника, передбаченого статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи поведінку відповідача такою, що порушує її право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, позивач звернулася в суд за його захистом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, зокрема у зв`язку з втратою годувальника, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Аналіз наведених норм Закону № 1058-IV свідчить, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника мають, зокрема чоловік або дружина, які є непрацездатними та були на повному утриманні померлого годувальника.

Так, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2020 у справі №462/1714/19 встановлено факт проживання однією сім`єю більше десяти років без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте Закон № 1058-IV пов`язує право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника із статусом члена сім`ї померлого годувальника, до яких відноситься, з-поміж інших категорій осіб, одне із подружжя - чоловік чи дружина.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України.

Відповідно частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною другою статті 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не перебувала з покійним ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, відповідно не є дружиною в розумінні Сімейного кодексу України та Закону № 1058-IV, а тому не відноситься до кола осіб, які за законом мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №461/3169/17, яка врахована судом при розгляді даної справи на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у пункті 28 рішення у справі «Молдавська проти України» (заява №43464/18), суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що законодавством в сфері пенсійного забезпечення не передбачено право переходу на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За правилами, встановленими частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувану поведінку ГУ ПФУ у Львівській області, суд дійшов переконання, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома