Рішення № 96928596, 14.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5501/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у вересні 2020 року вона звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про перерахунок її пенсії відповідно до статей 16, 30-32, 36-38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 50% пенсії по інвалідності її померлого чоловіка ОСОБА_2 . На її повторний запит їй надано відповідь про недоцільність обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Позивачка вказує, що оскільки її померлий чоловік за життя отримував пенсію по інвалідності у розмірі 6163, 20 грн., тому вона має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі не меншому ніж 50% від цієї суми. З цих підстав просить суд:

- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області при розгляді її заяви про перерахунок пенсії за віком у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статей 26, 30-32, 36-38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі не меншому ніж 50% пенсії, яку отримував її чоловік ОСОБА_2 на момент смерті, тобто у розмірі не меншому, ніж 3081 грн., з дня подачі заяви до ГУ ПФУ в Кіровоградській області - з 01.09.2020 року.

Ухвалою судді 07.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за заявою позивачки від 01.09.2020 року про перерахунок її пенсії у розмірі 50% пенсії по інвалідності її померлого чоловіка ОСОБА_2 їй листом №3093-3555/Ч-03/801100/20 від 10.11.2020 року надано вичерпні пояснення та розрахунок, з якого вбачається, що при переході на пенсію по втраті годувальника розмір її пенсії значено зменшиться. Доводячи правомірність своїх дій, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

У ході розгляду справи суд постановив ухвалу від 02.03.2021 року про витребування доказів від відповідача.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2014 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області. (а.с. 4, 5)

З 02.10.2019 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 6, 10)

На момент смерті ОСОБА_2 отримував в ГУ ПФУ в Кіровоградській області пенсію по інвалідності, призначену за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як особі з інвалідністю внаслідок війни. (а.с. 8, 9, 42 - 43)

ОСОБА_1 01.09.2020 року звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (в разі доцільності). (а.с. 32 - 33)

Відповідач листом №3093-3555/Ч-03/801100/20 від 10.11.2020 року повідомив позивачку про недоцільність переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. (а.с. 14)

Не погоджуючись з таким рішенням, позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (тут і надалі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника наведені у статті 36 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 цієї статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до частин 3, 5 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 pоку (надалі - Закон №2262-XII).

Згідно з частинами 2, 3 статті 1 Закону №2262-XII військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Частиною 5 статті 2 Закону №2262-XII передбачено, що військовослужбовцям, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Відповідно до статті 6 Закону №2262-XII сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 7 Закону №2262-XII передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно зі статтею 18 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Відповідно до статті 20 Закону №2262-ХІІ залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Згідно з пунктом "а" статті 21 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Статтею 22 Закону №2262-XII передбачено, що мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються: особам з інвалідністю внаслідок війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 120 відсотків, II групи - 110 відсотків, III групи - 105 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника наведені у статті 29 Закону №2262-XII.

Відповідно до цієї норми пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону №2262-XII непрацездатними членами сім`ї вважаються:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Згідно з частиною 5 статті 30 Закону №2262-XII дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Статтею 31 Закону №2262-XII передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до статті 36 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Згідно зі статтею 37 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 40 Закону №2262-XII пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.

Згідно зі статтею 41 Закону №2262-XII на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті.

На вимогу члена сім`ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.

Статтею 45 Закону №2262-XII передбачено, що сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Наведене свідчить, що і Закон №1058-IV, і Закон №2262-XII передбачають такий вид пенсії як пенсія у зв`язку з втратою годувальника, але умови призначення та розміри таких пенсій є різними. Воднораз, за обома цими Законами право на отримання пенсії такого виду мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема один з подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є непрацездатним членом сім`ї (дружиною) померлого годувальника ОСОБА_2 , оскільки досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", й перебувала на його утриманні, що підтверджується документами про їхнє спільне проживання за однією адресою.

ОСОБА_2 отримував в пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, призначену за статтями 20 -22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому, розмір пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 був більшим ніж розмір пенсії за віком ОСОБА_1 , а отже така була постійним і основним джерелом засобів до існування сім`ї.

Право позивачки на призначення пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , як члену сім`ї (дружині) померлого пенсіонера, відповідачем не заперечувалося.

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач, розглядаючи заяву позивачки від 01.09.2020 року про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, не прийняв відповідного рішення за цією заявою, натомість листом №3093-3555/Ч-03/801100/20 від 10.11.2020 року повідомив позивачку про недоцільність переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки це призводить до зменшення розміру пенсії. (а.с. 14)

Як вбачається з цього листа, за експериментальним розрахунком відповідача, пенсія у зв`язку з втратою годувальника, яка може бути призначені позивачці (1712 грн.), буде меншою, ніж розмір пенсії за віком, яку вона вже отримує (2100 грн.). При цьому відповідач посилався на норму частини 1 статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, та вказав, що розмір пенсії за віком померлого ОСОБА_2 для обчислення пенсії за віком становить 1626, 77 грн.

Однак відповідач не врахував, що ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, призначену за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та помер в період одержання такої пенсії, тож при визначенні права ОСОБА_1 на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника та її розміру слід було керуватися також нормами цього Закону.

Позивачка у своїй заяві від 01.09.2020 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника не вказувала на закон, за яким має бути проведена така дія, тож відповідач повинен був обрати закон з точки зору доцільності та застосувати той закон, за яким розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника є вищим.

Між тим, відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 від 01.09.2020 року доцільність та можливість переведення її на пенсію у разі втрати годувальника за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" взагалі не розглядалася, а розмір пенсії за віком, яку вона отримувала, з розміром пенсії у разі втрати годувальника, розрахованим за правилами статей 36, 37, 45 Закону №2262-XII, не співвставлявся та не порівнювався.

На виконання ухвали суду від 02.03.2021 року відповідач не надав суду експериментальний розрахунок пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника, обчислений відповідно до Закону №2262-XII, натомість у додаткових поясненнях від 15.03.2021 року вказав про відсутність законних підстав для переведення позивачки на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №2262-XII через відсутність у неї посвідчення члена сім`ї загиблого.

Суд відхиляє такі доводи та зазначає, що вказане посвідчення засвідчує право особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, але не є умовою реалізації права на одержання пенсії у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членом сім`ї особи - пенсіонера, який отримував пенсію за Законом №2262-XII. Такий документ відсутній у переліках документів, необхідних для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника як за нормами Закону №1058-IV, так і за нормами Закону №2262-XII.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

У Розділі II Порядку №22-1 "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" передбачено, окрім інших, перелік документів, необхідний для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника (пункт 2.3).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

Пунктом 3 Порядку №3-1 передбачено, що якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.

Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону.

У пункті 10 Порядку №3-1 вказаний перелік документів, що подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за заявою позивачки від 01.09.2020 року у встановлений строк не прийняв рішення про призначення/переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника або про відмову в призначенні/переведенні на такий вид пенсії, яке б могло бути оскаржено до суду.

Суд погоджується з доводами позову, що відповідач при розгляді цієї заяви та установленні права позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника порушив вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання та щодо процедури розгляду заяви, регламентованої нормами Порядку №22-1 та Порядку №3-1.

Тож такі дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивачки слід визнати протиправними.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивачки та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправними дій відповідача при розгляді її заяви від 01.09.2020 року про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, порушене право позивачки на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та за документами пенсійних справ та додатково поданими документами прийняти рішення відповідно до законодавства та з урахування висновків суду.

Щодо вимог позивачки про зобов`язання відповідача призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі не меншому ніж 50% пенсії, яку отримував її чоловік ОСОБА_2 на момент смерті, тобто у розмірі не меншому, ніж 3081 грн., суд зазначає, що наведені у позовній заяві розрахунки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які зокрема визначають розмір пенсії у разі втрати годувальника, який отримував пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на поведінку відповідача у спірних правовідносинах, суд вважає за доцільне зобов`язати його не пізніше 10 днів від дня набрання цим рішенням суду законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295, 382 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.09.2020 року про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2020 року про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та за документами пенсійних справ та додатково поданими документами прийняти рішення відповідно до законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не пізніше 10 днів від дня набрання цим рішенням суду законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш