Рішення № 96928354, 17.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. справа № 300/626/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 1241 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини 1241 Національної Гвардії України (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, на переконання позивача, не виплачено на день звільнення грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 40 938 грн. 34 коп., як військовослужбовцю, який проходив службу у військовій частині 1241 Національної Гвардії України. Позивач просив суд зобов`язати відповідача виплати йому грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 40 938 грн. 34 коп. Враховуючи те, що остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 не проведений, тому на думку позивача це є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому позивач просив суд стягнути з військової частини 1241 Національної Гвардії України середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 за період з 16.12.2020 по день прийняття рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.03.2021 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження, в якій представник військової частини 1241 Національної Гвардії України просив суд закрити провадження у даній справі у зв`язку з виплатою відповідачем компенсації за неотримане речове майно в розмірі 40 938 грн. 34 коп. На підтвердження даної обставини представником відповідача долучено копію платіжного доручення за №354 від 11.03.2021 та відомість про нарахування компенсації за неотримане речове майно позивачу.

25.03.2021 року від військової частини 1241 Національної Гвардії України надійшов відзив на адміністративний позов за №50/41-455 від 24.03.2021 року. У відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що посилання позивача на статті 116,117 КЗпП України є хибними, оскільки зазначеними статтями не враховано особливостей виду службової діяльності військовослужбовців. Вказав, що компенсація за неотримане речове майно здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю такого майна. Додатково зазначив, що компенсація за неотримане речове майно виплачена позивачу 19.03.2021 року. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини 1241 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної Гвардії України від 15.12.2020 року за №283 (по стройовій частині) позивача звільнено у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом встановлено, що 19.01.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому компенсації за неотримане речове майно в розмірі 40 938 грн. 34 коп., оскільки в порушення приписів закону така компенсація не виплачувалась.

На зазначену заяву відповідач листом від 03.02.2021 за №50/41-154, повідомив, що військовою частиною 1241 буде проведено виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у найкоротший термін, відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 від 02.12.2020 року за №38. Одночасно відповідач надав позивачу дану довідку.

Відповідно до довідки за №38 від 02.12.2020, вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 40 938,34 гривень.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, та такою, що порушує право позивача на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Суд зазначає, що вимога позивача до військової частини 1241 Національної Гвардії України в частині зобов`язання виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 40 938,34 гривень, не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Так на день ухвалення рішення по справі, відповідачем 19.03.2021 року здійснено виплату зазначеної грошової компенсації.

Дана обставина підтверджується дослідженими судом в якості належних письмових доказів по справі копіями платіжного доручення за №354 від 11.03.2021 та відомостей про нарахування компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Таким чином провадження у справі в частині даної вимоги підлягає до закриття.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення з військової частини 1241 Національної Гвардії України середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 за період з 16.12.2020 по день прийняття рішення, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17 Конституції України).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до статті 1 цього Закону, соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно часини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178 (надалі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця (пункт 3 Порядку №178).

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Враховуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

При цьому, оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати компенсацій, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, тому необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Так, відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 31.10.2019 по справі №825/598/17.

Крім цього, у постанові від 15.09.2015 (справа №21-1765а15) Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд також приймає до уваги те, що Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 за №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 КЗпП України, констатував, що згідно зі статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, які належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що остаточною датою закінчення проходження військової служби позивача є 15.12.2020 року. Дана обставина підтверджується копією наказу командира військової частини 1241 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної Гвардії України від 15.12.2020 року за №283 (по стройовій частині).

Судом встановлено, що відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з військової служби станом на 15.12.2020 остаточний розрахунок, зокрема, не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Як уже було зазначено судом вище, відповідач 19.03.2021 виплатив ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 40 938,34 гривень.

Отже, станом на дату виключення із списків особового складу частини 06.02.2019, відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а така виплата належних при звільненні сум здійснена 19.03.2021, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Таким чином, період з 16.12.2020 по 18.03.2021 включно є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні.

Тому, позивач має право на отримання грошової компенсації (середнього заробітку) за весь час затримки розрахунку, а саме з 16.12.2020 - день виключення зі списків військової частини А4324 по 19.03.2021 день остаточного розрахунку.

Правова позиція щодо застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, викладена у постанові Верховного Суду, зокрема від 29.07.2020 в справі №1.380.2019.003696.

Суд враховує, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 (надалі - Порядок №100).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку №100).

Відповідно до Довідки від 17.02.2021 року за №50/41-236 про заробітну плату ОСОБА_1 розмір щомісячного грошового забезпечення позивача становив 17 774,10 грн.

Таким чином, розмір одноденного заробітку складав 573,35 грн. (17 774,10 грн. / 31 календарний день).

Кількість днів, впродовж яких затримано виплату грошової компенсації становить 92 (період із 16.12.2020 року по 18.03.2021 року включно).

Як наслідок, сума середнього грошового забезпечення становить 52 748,2 грн. (573,35 грн. х 92 дні).

Однак, суд враховує, що в порівнянні із визначеною сумою виплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (40 938,34 грн.) вищевказані розрахункові суми (52 748,2 грн.) не можна вважати співмірними, оскільки такі суттєво перевищують суму виплаченої компенсації.

Так, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Верховним Судом під час вирішення справи №806/2473/18 в постанові від 30.10.2019 року.

Зокрема, істотність частки складових компенсації за неотримане речове майно в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 40 938,34 грн. (сума компенсації вартості за неотримане речове майно) / 52 748,2 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) * 100 = 77,61%.

Денна сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 77,61%, становить: 573,35 (середня заробітна плата позивача за один день) х 77,61% = 444,97 грн.

Отже, за 92 календарних дні затримки розрахунку грошова компенсація середнього заробітку за цей час затримки розрахунку складає 40 937,24 грн. (444,97 грн. х 92 дні).

Враховуючи наведене, суд вважає, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2020 по 18.03.2021 в розмірі 40 937,24 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до військової частини 1241 Національної Гвардії України підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити з огляду на вищезазначене.

У відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується матеріалами справи, та, як наслідок, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі статті 19, 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 1241 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2020 року по 18.03.2021 в розмірі 40 937 (сорок тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 24 коп. (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів), в задоволенні даної позовної вимоги в іншій частині відмовити.

Справу щодо іншої позовної вимоги закрити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

відповідач: військова частина 1241 Національної Гвардії України (вул. Чорновола, 161, м. Івано-Франківськ, 76005, код - 14323422).

Суддя Гундяк В.Д.