Рішення № 96928250, 14.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Справа № 280/141/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД" (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8, код ЄДРПОУ 13604567)

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрасбезпеки (69096, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 22-а, код ЄДРПОУ )

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД" (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрасбезпеки (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 225183, винесену в.о. заступником начальника Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті 22 грудня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що товариством перевозився вантаж, який не рівномірно був розкладений по автомобілю, а тому його маса не була сталою у різних точках автомобіля, що не дає можливості з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей, та не стверджує, що мало місце порушення вцілому. Також зазначає, що позивачу не надано копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки як засобу, яким проводилось спірне зважування, через що позивач має сумніви щодо того факту, що він проходив повірку. Використання вимірювальних доріжок при проведенні габаритно-вагового контролю суперечить вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування доріжних транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь». Крім того, зазначає, що на автомобілі МАЗ д.н. НОМЕР_1 , який здійснював перевезення, не було допущено перевищення норми перевезення вантажу, що не відповідає інформації, зазначеній в акті № 260038 від 03.12.2020 де зазначено, що перевищення склало 12,55 %. При цьому в акті відсутні відомості про відстані між осями та повний розрахунок. Також посилається на те, що незважаючи на нібито перевищення вагових параметрів на одну вісь, подальший рух транспортного засобу працівниками Управління Укртрансбезпеки не заборонявся, водієві не було запропоновано привести у відповідність до законодавства вагові параметри, а автомобіль продовжив подальший рух по маршруту перевезення. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 01.03.2021 вх. № 12079 посилається на те, що 03.12.2020 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області під час здійснення заходів державного контролю на 264 км, а/д М-18 було перевірено транспортний засіб "МАЗ", д/н НОМЕР_1 , у ході перевірки якого було встановлено порушення вимог транспортного законодавства, а саме: встановлено перевищення габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - перевантаження на одиничну задню вісь склало 12,380 т замість встановленої 11т. Щодо відомостей про вагове обладнання зазначає, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та надаються водіям для ознайомлення на їх вимогу. Стверджує, що вагове обладнання перебуває на балансі Укртрансбезпеки та на нього є необхідні документи, що підтверджують його справність та повірку. Вказує, що суб`єкт господарювання був своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи, але не був присутній під час розгляду акта, не надав заперечення та зауваження на акт про зважування. Відтак, вважає доводи позивача безпідставними, такими, що не грунтуються на законі і не спростовують встановлене порушення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 15.01.2021 позовна заява залишена без руху. Позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 01.03.2021 з викликом сторін.

Протокольною ухвалою суду від 01.03.2021 відкладено розгляд справи на 31.03.2021 у зв`язку із відсутністю відзиву.

Ухвалою суду від 31.03.2021 за клопотанням представника позивача (у зв`язку із хворобою) відкладено судове засідання до 22.04.2021.

У судове засідання 22.04.2021 учасники справи не прибули.

За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

03.12.2020 об 11 год.18 хв. старшими державними інспекторами Бобровим О.О. та Загорулько О.В. на а/д М-18 264 км здійснено перевірку транспортного засобу марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 встановлено порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезені вантажів без відповідного дозволу (перевищення склало 12,55%), відповідальність за яке передбачена абз.15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт № 260038 (а.с. 66).

Також, інспекторами складена довідка №038845 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2020, акт №031845 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.12.2020, талон зважування від 03.12.2020 (а.с.66 -зворотній бік, 67).

Розгляд матеріалів про допущене ТОВ «Автотранспортна фірма «Земляни, ЛТД» порушення вимог ЗУ «Про автомобільний транспорт» був призначений на 22.12.2020.

Поясненнями від 21.12.2020 товариство не заперечувало проти факту допущеного порушення, але просило врахувати скрутне фінансове становище при накладенні штрафу (а.с. 68 зворотній бік).

Постановою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №225183 від 22.12.2020 на підставі абз.15 ч.1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" до ТОВ «Автотранспортна фірма «Земляни, ЛТД» застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.

Вважаючи протиправною постанову від 22.12.2020 №225183 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 12 - 15 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно із пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закон №3353-XII) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Підпунктом 2, 3, 4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Водночас, згідно з пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.

Крім того, відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно пункту 12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративно-господарська санкція застосована до позивача у зв`язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.

За змістом абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідачем до матеріалів справи довідка №038845 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2020, акт №031845 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.12.2020, талон зважування від 03.12.2020, якими підтверджується факт навантаження на задню одиночну вісь 12,380т., що на 12,55% перевищує встановлений параметр в 11 тн.

Таким чином, наявні порушення позивачем Закону України "Про автомобільні дороги", оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Суд також зазначає, що за приписами статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Крім того, затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.

Відтак, доводи позивача в цій частині суд також відхиляє.

Посилання позивача на те, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не зазначено реквізитів, які можуть ідентифікувати обладнання, на якому було проведення ваговий контроль суд зазначає таке.

Позивачем не наведено та судом не встановлено жодних законодавчих вимог щодо обов`язкового зазначення у перелічених позивачем документах вказаних позивачем даних (реквізитів).

При цьому, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства тощо.

До матеріалів відзиву відповідачем долучено засвідчену ксерокопію сертифікату відповідності від 17.09.2020 на ваги автомобільні для зважування у русі ВА-Д та декларацію відповідності до них №2051(а.с. 69-70), що не дає підстав суду дійти висновку про неточність зважування.

Крім того, доводи позивача суд спростовує наступним.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки проводиться за методикою, яка зазначена в п. 5.3.1 ДСТУ OIML R 134-1:2010. Міжповірочний інтервал - 1 рік (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 року).

Таким чином, оскільки з моменту введення в експлуатацію нового засобу вимірювальної техніки, на який видані відповідні документи про відповідність вимогам метрології, стандартизації, сертифікації і оцінки відповідності, системи управління та випробування продукції, не пройшов 1 рік, то термін проведення періодичної повірки ще не настав, а отже свідоцтво про повірку повинно бути видане до закінчення міжповірочного інтервалу, але не пізніше 17.09.2020 року.

Необхідно вказати й на відсутність вимог щодо наявності свідоцтва про повірку ваг відповідно до первинної повірки.

Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність», зокрема стаття 1 Закону, дає визначення поняттю «первинна повірка засобів вимірювальної техніки» - повірка засобів вимірювальної техніки, що не були повірені раніше.

Частиною першою статті 16 цього ж Закону вказано, що оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів, у тому числі первинна повірка та затвердження типу засобів вимірювальної техніки, проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.

Варто вказати, що Технічним регламентом №94 первинна повірка не передбачена. водночас передбачена оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів, в тому числі затвердження типу засобів вимірювальної техніки.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.12.2020 №225183 відповідачем прийнята обґрунтовано, а отже вона є правомірною.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволені адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД" (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8, код ЄДРПОУ 13604567) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрасбезпеки (69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, буд. 2-а) про визнання незаконною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.05.2021.

Суддя Л.Я. Максименко