Рішення № 96927796, 17.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/14707/20

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченко Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.11.2020) визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Житомирській області:

- № 28657-02 від 13.06.2017 р. щодо сплати податку на нерухоме майно за період 2016 року у розмірі 10431,46 грн.;

- № 0122115-5113-0610 від 20.05.2019 р. щодо сплати податку на нерухоме майно за період 2018 року у розмірі 28183,11 грн.;

- № 2253784-5133-0610 від 21.04.2020 р. щодо сплати податку на нерухоме майно за період 2019 року у розмірі 31589,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані рішення, оскільки на нього поширюється пільга щодо сплати цього податку відповідно до ст. 266 Податкового кодексу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні 04.11.2020 за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем не надано доказів, що зазначене приміщення використовувалось за призначенням як об`єкт промисловості.

04.11.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2020 у зв`язку з необхідністю ознайомлення представника позивача з відзивом.

25.11.2020 в засіданні суду продовжено перерву до 22.12.20 з огляду на подану заяву про уточнення адміністративного позову.

22.12.2020 справа в судовому засіданні не слухалась в зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання призначене на 21.01.2021 о 12:00.

В судовому засіданні 21.01.2021 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №28657-02 від 13.06.2017 щодо сплати податку на нерухоме майно за період 2016 року у розмірі 10431,36 грн залишити без розгляду.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати 21.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 04.02.2021 о 12:00.

04.02.2021 справа в судовому засіданні не слухалась в зв`язку з перебуванням судді у відпусці. Наступне судове засідання призначене на 24.02.2021 о 14:00.

24.02.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.2021 в зв`язку з необхідністю здіснення запитів.

17.03.2021 в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників сторін.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази у сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (будівлі цеху по обробці граніту), розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 757 кв.м., з яких основна площа складає - 691,2 км.м., допоміжна - 65,8кв.м. що підтверджується свідоцтвом на право власності від 14.05.2013 № 3403191.

Зазначене право власності позивача зареєстровано в установленому законом порядку, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийнято податкове повідомлення - рішення №0122115-5113-0610 від 20.05.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік у сумі 28183,11 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0053784-5133-0610 від 21.04.2020 яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у сумі 31589,61 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на його відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує таке.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, зокрема, передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Визначаючись з тим, чи поширюється на позивача як на фізичну особу пільга щодо сплати податку, судом враховується, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник "зокрема" вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти), який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Верховний Суд зазначив, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2020 у справі №500/90/19.

Отже, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості, за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

В силу вимог підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був до 28.12.2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, а основним видом його діяльності відповідно до КВЕД 23.70 є різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Таким чином, оскільки види економічної діяльності 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікуються в секції С "Переробна промисловість", яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача відноситься до видів промислового виробництва.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що до кінця 2018 року позивач, постійно здійснював підприємницьку діяльність, отримував прибуток надаючи послуги по різці та обробленню різних порід граніту.

Будь-яких доказів стосовно того, що позивач не використовує належне йому приміщення відповідно до основного виду своєї діяльності відповідач не надав.

З довідки наданої ГУ ДПС у Житомирській області від 01.02.2021 року вбачається, що згідно з поданої до ДПІ податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, дохід ФОП ОСОБА_1 за період з01.01.2018 по 31.12.2018 становив 412000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем дотримані умови для застосування пп. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0122115-5113-0610 від 20.05.2019, зважаючи на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0053784-5133-0610 від 21.04.2020 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Єдиного, державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 28.12.2018 ФОП ОСОБА_1 подано заяву про припинення підприємницької діяльності.

Отже позивач не здійснював виробничу діяльність протягом 2019 року та не використовував належне йому приміщення відповідно до основного виду своєї діяльності, вказані обставини сторонами не оспорюються.

З урахуванням наведеного, оскільки застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе лише у разі якщо: власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), позивач немає права на застосування пільги.

Аналогічний висновок наведений вище з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість прийнятого ГУ ДПС податкового повідомлення - рішення № 0053784-5133-0610 від 21.04.2020.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведеного вище суд вважає, що в частині заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0122115-5113-0610 від 20.05.2019.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 134, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003 ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області № 0122115-5113-0610 від 20.05.2019 р. щодо сплати податку на нерухоме майно за період 2018 року у розмірі 28183,11 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп.15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко