Рішення № 96927494, 17.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 р. Справа№200/2484/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.11.2020 №Ф-270967-45 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 13 983,36грн.

В обґрунтування позову зазначає, що він має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4806, яке видано 26.04.2017 Радою адвокатів Донецької області та зареєстрований в податковому органі за ознакою незалежної професійної діяльності (адвокат).З червня 2010 року працює в Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське» на посадах заступника генерального директора з правових питань та начальника юридичного відділу, а з вересня 2020 року - працює на посаді начальника юридичного управління департаменту правового забезпечення ПрАТ «ДМЗ». З квітня 2015 року по серпень 2017 року працював за сумісництвом директором ТОВ «Шахта «Свято-Покровська №3». На цих підприємствах він отримував та продовжує отримувати заробітну плату. Дані підприємства сплачували та продовжують сплачувати за нього, як застрахованої особи, єдиний соціальний внесок разом з виплатою заробітної плати. 08.12.2020 ним отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.11.2020 №Ф-270967-45, в якій Головне управління ДПС у Донецькій області зазначає, що станом на 31.10.2020 ОСОБА_1 має заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску на суму 13 983,36грн.

Вважає зазначену вище вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.11.2020 №Ф- 270967-45 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки за позивача, як застраховану особу, єдиний внесок за спірний період часу (в який, зокрема, винесена оскаржувана вимога), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

28квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Аналіз положень Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" свідчить, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України.

Єдиною метою збору внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами шляхом регулярної сплати мінімального внеску.

Сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов`язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю (самозайнятої особи) сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді юрисконсульта та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, не виключає обов`язок особи, яка здійснює адвокатську діяльність, сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнята особа.

За даними Єдиного реєстру адвокатів України 26.04.2017 ОСОБА_1 отримав посвідчення за №4806 за видом незалежної професійної діяльності - адвокат.

За заявою ОСОБА_1 від 20.10.2017 б/н форми №5-ОПП йому встановлена ознака незалежної професійної діяльності. Заява платника єдиного внеску форми №1-ЄСВ, згідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330, надана 20.10.2017 б/н.

З 20.10.2017 позивач знаходиться на обліку у Покровській Державній податковій інспекції (м. Покровськ) Головного управління ДПС у Донецькій області (516) як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, має стан - 0 (платник податків за основним місцем обліку)

Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31.10.2020 становила 13 983,36грн.

На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.11.2020 №Ф-270967-45 згідно вимог чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позову/а.с.49-54/.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року позовну залишено без руху /а.с.31-32/.

5 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява позивача на виконання ухвали суду від 15 березня 2021 року/а.с.35/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.45/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим органом №144419лютого 2019 року.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є юридичною особою, органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Національної асоціації адвокатів України серії ДН №4806Тришкін Дмитро Володимирович має право на заняття адвокатською діяльністю/а.с.10/.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Покровська ОДПІ (м. Покровськ), як платник єдиного внеску. Дата взяття на облік - 20.10.2017/а.с.11/

З 1 серпня 2018 року по 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 працював на посадах заступника генерального директора та начальника юридичного відділу ПрАТ Шахтоуправління «Покровське», отримував доходи у вигляді заробітної плати за постійним місцем роботи, що підтверджується довідкою про доходи від 30 квітня 2021 року вих.№4860, виданої ПрАТ Шахтоуправління «Покровське»/а.с.67/.

З вересня 2020 року по момент звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 працює на посаді начальника управління департаменту з правового забезпечення Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-Металургійний завод» та отримав доходи у вигляді заробітної плати за постійним місцем роботи, що підтверджується довідкою ПрАТ «Донецьксталь»-Металургійний завод» від 31 березня 2021 року вих.№01/74-04 /а.с.68/.

Вказані обставини не оспорюються відповідачем.

24 листопада 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області сформовано вимогу №Ф-270967-45 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов`язано сплатити суму єдиного внеску станом на 31 жовтня 2020 року у розмірі 13 983,36гривень/а.с.12/.

За даними контролюючого органу вимога від 24 листопада 2020 року №Ф-270967-45 сформована та визначає заборгованість за період з ІІ кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2020 року.

Отримавши оскаржувану вимогу, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкову вимогу від 24 листопада 2020 року №Ф-270967-45 /а.с.15-16/.

Рішенням Державної податкової служби України від 18 лютого 2021 року №3816/6/99-000-06-02-01-06 вимогу від 24 листопада 2020 року №Ф-270967-45 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення /а.с.17-19/.

Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пп.14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.3 ст.4, ч.1 ст.13 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

З системного аналізу ПК України та Закону №5076-VI, суд дійшов висновку, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі.

При цьому, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником. Такий висновок слідує з буквального тлумачення положень підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №500/576/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, у постанові від 4 червня 2020 року у справі № 240/9527/19 Верховний Суд вказав, що «…адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання. Водночас, посада юриста на підприємстві (установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, в такому переліку відсутня, а тому адвокат, який працює за трудовим договором на подібній посаді, як у випадку позивача, не зможе відобразити це місце роботи в Єдиному реєстрі адвокатів України і буде змушений обрати у ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності, як єдиний із дозволених Законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.

Тобто адвокат, який працює за трудовим договором на такій посаді, одночасно перебуває у двох статусах: з одного боку - найманого працівника, який працює за трудовим договором, а з іншого - адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Більш того, якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов`язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-V); якщо ж особа працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за неї, відповідно до цього ж Закону, є її роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством). При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означених вище платників податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від незалежної професійної діяльності)».

Пунктом 2 ч.1ст.1 Закону №2464-Vвизначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог п.3 ч.1ст.1 Закону, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Статтею 2 Закону №2464-VIпередбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абз.2 п.1 ч.1ст.4 Закону №2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 ч.1ст.4 Закону №2464-VIдо платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз.1 п.1 та п.2 ч.1ст.7 Закону №2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Однак,Законом №2464-VIне врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 1 серпня 2018 року по 31 серпня 2020 року працював на посадах заступника генерального директора та начальника юридичного відділу ПрАТ Шахтоуправління «Покровське», з вересня 2020 року по теперішній час працює на посаді начальника управління департаменту з правового забезпечення Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»-Металургійний завод». При цьому, відповідачем не надано жодних доказів отримання позивачем у період його роботи у ПрАТ Шахтоуправління «Покровське» та ПрАТ Донецьксталь»-Металургійний завод» доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально.

Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція є сталою та була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 28 травня 2020 року у справі №200/10723/18-а.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави здійснювати автоматичне нарахування позивачу, як самозайнятій особі, єдиного внеску та вносити відповідні суми до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.11.2020 №Ф-270967-45.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 908грн., що підтверджується квитанцією від 30.03.2021/а.с.36/.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 908грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі положень Податкового кодексу України, та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, 87500, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.11.2020 №Ф-270967-45 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 13 983,36грн.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (вул. Італійська,59, м. Маріуполь,87515, ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 17 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов