Рішення № 96927290, 17.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4184/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 14.04.2021 у виконавчому провадженні №63767442 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у мicтi Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 30.11.2020 відкрито виконавче провадження № 63767442 за виконавчим листом № 16116458/19 виданого 19.11.2020. Зі змісту вказаної постанови слідує, що старший державний виконавець постановила визнати незаконним утримання ОСОБА_1 на території України малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження та постійного проживання - Королівство Іспанія. Позивач зауважує, що відповідно до змісту виконавчого листа, його жодним чином не зобов`язано вчиняти будь-які конкретні дії на виконання рішення суду. B матеріалах виконавчого провадження № 63767442 відсутні докази невиконання без поважних причин боржником рішення. Водночас, у виконавчому провадженні міститься ряд повідомлень ОСОБА_1 , в яких він, зокрема, вказує на те, що він погоджується добровільно виконати рішення суду, не чинить жодних перешкод для його виконання та прийматиме участь у всіх виконавчих діях.

Крім того, 14.04.2021 старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було повідомлено про неможливість прибуття на проведення виконавчих дій малолітньої ОСОБА_2 у зв`язку із перебуванням останньої на лікуванні. Того ж дня ОСОБА_1 було заявлено клопотання про відкладення виконавчих дій, у свою чергу, сам ОСОБА_1 був присутній на проведенні виконавчих дій 14.04.2021. Однак, незважаючи на фактичну неможливість неприбуття на виконавчі дії ОСОБА_2 , старший державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду, що нi рішення Верховного суду, нi виконавчий документ не містять зобов`язання ОСОБА_1 вчиняти активні дiї щодо повернення його доньки ОСОБА_2 до Королівства Іспанія. Таким чином, прибуття на проведення виконавчих дій та не перешкоджання державному виконавцю в проведенні таких дiй свідчать про відсутність в діях останнього умислу на невиконання рішення суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено у даній справі судове засідання на 11:00 13 травня 2021 року.

У судовому засіданні 13.05.2021 було оголошено перерву до 15:00 год. 17.05.2021.

У свою чергу, у судове засідання 17.05.2020 року позивач та його представник, представник відповідача не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною дев`ятою статті 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки неприбуття у судове засідання позивача та його представника, представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.11.2020 старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63767442 на підставі виконавчого листа №161/6458/19 виданого 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про визнання незаконним утримання ОСОБА_1 на території України малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження та постійного проживання - Королівства Іспанія.

Вимогою державного виконавця від 14.01.2021 було повідомлено позивача про проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №161/6458/19 виданого 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області згідно виконавчого провадження №63767442 - 25.02.2021 о 10:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим державний виконавець вимагав обов`язково бути присутніми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно акту державного виконавця від 25.02.2021 при виході за вказаною адресою встановлено, що боржник з дитиною за адресою відсутній, в даній квартирі робиться ремонт.

У свою чергу, вимогою державного виконавця від 09.03.2021 було повідомлено позивача про проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №161/6458/19 виданого 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області згідно виконавчого провадження №63767442 - 15.03.2021 о 10:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим державний виконавець вимагав обов`язково бути присутніми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно акту державного виконавця від 15.03.2021 при виході за вказаною адресою встановлено, що двері даної квартири були зачинені. На стукіт у двері ніхто не відповідав.

Вимогою державного виконавця від 16.03.2021 було повідомлено позивача про проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №161/6458/19 виданого 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області згідно виконавчого провадження №63767442 - 29.03.2021 о 10:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим державний виконавець вимагав обов`язково бути присутніми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно акту державного виконавця від 29.03.2021 при виході за вказаною адресою встановлено, що боржник за даною адресою був присутній. Зі слів боржника дитина ОСОБА_2 за вищевказаною адресою відсутня, оскільки захворіла на коронавірус. На вимогу виконавця надати доступ до квартири з метою встановлення факту відсутності ОСОБА_2 , такого доступу не було надано, пояснюючи тим, що у нього відсутні ключі до даної квартири.

Вимогою державного виконавця від 06.04.2021 було повідомлено позивача про проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №161/6458/19 виданого 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області згідно виконавчого провадження №63767442 - 14.04.2021 о 10:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим державний виконавець вимагав обов`язково бути присутніми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно акту державного виконавця від 14.04.2021 при виході за вказаною адресою встановлено, що боржник за даною адресою був присутній, однак, з його слів дитина була відсутня, оскільки на даний час перебуває у лікаря. Представником служби у справах дій здійснено вхід до помешкання за даною адресою, однак дитина за вказаною адресою відсутня. В телефонному режимі при розмові з лікарем дитина на даний час в кабінеті лікаря відсутня.

Крім того, 14.04.2021 позивачем було надіслано відповідачу листа, у якому він просив відкласти виконавчі дії у зв`язку з хворобою його доньки.

Однак, 14.04.2021 старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду у розмірі 1700,00 грн.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За приписами статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що державний виконавець за невиконання (повторне невиконання) рішення, має право винести постанову про накладення штрафу на боржника лише при умові невиконання ним рішення без поважних причин.

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд звертає увагу, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Як було встановлено судом, постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено на підставі виконавчого листа №161/6458/19 виданого 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про визнання незаконним утримання ОСОБА_1 на території України малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження та постійного проживання - Королівства Іспанія.

Згідно вимог державного виконавця позивача було зобов`язано бути присутнім за вказаною у вимозі адресою разом з ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що порядок виконання рішення про відібрання дитини встановлено статтею 64 Закону № 1404-VIII. Зокрема, під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець проводить виконавчі дії за обов`язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування. За необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені цим Законом.

У свою чергу, механізм взаємодії органів виконавчої влади у процесі вирішення відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року питань повернення до України або з України до іноземної держави дитини, яка незаконно вивезена (переміщена) або утримується будь-якою особою, та забезпечення реалізації права доступу до дитини, якщо такі дії порушують права іншої особи на опіку (піклування) над дитиною і не містять складу злочину, визначає Порядок виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 952. Відповідно до зазначеного Порядку примусове виконання рішення суду про зобов`язання боржника повернути дитину здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу, що у даному випадку представником відповідача не доведено факту невиконання позивачем рішення суду на підставі виконавчого листа №161/6458/19, виданого 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, а лише існує факт невиконання ОСОБА_1 вимог державного виконавця щодо обов`язкової присутності при здійсненні виконавчих дій ОСОБА_2 . У рішенні суду жодним чином не конкретизовано, яким саме чином позивачу необхідно повернути ОСОБА_2 до країни постійного проживання. Крім того, у судовому засіданні 14.05.2021 судом ставилось питання державному виконавцю, яким чином позивачу необхідно повернути дитину до країни постійного проживання, які дії позивач повинен вчинити на виконання рішення суду, а також питання щодо подальших дій виконавчої служби у випадку, якби ОСОБА_2 була присутня при здійсненні державним виконавцем виконавчих дій, однак жодної конкретної та обґрунтованої відповіді представником відповідача на дані питання надано не було.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Однак, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2020 №63767442 у ній відсутня інформація щодо необхідності виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Таким чином, з встановлених обставин справи не вбачається факту невиконання рішення суду за виконавчим листом №161/6458/19 виданим 19.11.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області. У даному випадку позивачем не виконано вимоги державного виконавця щодо обов`язкової присутності при здійсненні виконавчих дій ОСОБА_2 . Однак, суд звертає увагу, що невиконання рішення суду та невиконання вимог державного виконавця є різними порушеннями, відповідальність за які передбачена різними нормами чинного законодавства. Зокрема, адміністративна відповідальність за невиконання вимог державного виконавця передбачена статтею 188-13 КУпАП, тоді як відповідальність за невиконання рішення суду встановлена статтею 75 Закону № 1404-VIII.

За таких умов, дії відповідача стосовно накладення на позивача штрафу не узгоджуються із приписами норм Закону №1404 а тому, постанова про накладення штрафу від 14.04.2021 року у виконавчому провадженні №63767442 є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, відповідачем не було доведено правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду, оскільки у даному випадку державним виконавцем не встановлено факту невиконання рішення суду.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією МР_АВ130381SIM_18962615 від 20.04.2021 (а.с.6).

Керуючись статтями 243-246, 268-269, 287 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марчука Петра Олександровича про накладення штрафу від 14 квітня 2021 року у ВП № 63767442.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27а, код ЄДРПОУ 35041370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт, серії НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко