Рішення № 96926884, 12.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 травня 2021 р. Справа № 120/2525/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та часу роботи на посаді слідчого;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2020 року № 025350001914 в частині обрахування стажу роботи на посаді судді та визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 04.11.1977 року по 27.10.1980 року, половину строку навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 01.09.1981 року по 01.09.1985 року та час роботи на посаді слідчого СВ відділу внутрішніх справ Жмеринського райвиконкому з 01.09.1985 року по 21.06.1987 року (1 рік 9 місяців 21 день);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з наявного стажу роботи на посаді судді 38 років 5 місяців 2 дні, у розмірі 86 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідно до Рішення Вищої Ради правосуддя від 10.01.2019 року № 55/0/15-19, його було звільнено з посади судді Ладижинського міського суду Вінницької області у зв`язку з виходом у відставку, наказом голови Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.02.2019 року № 8-С відраховано зі штату суду.

З 01.03.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду Вінницької області від 05.10.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1402-УШ «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 (рішення управління від 03.12.2020 року № 025350001914).

Водночас вказав, що щомісячне довічне грошове утримання обраховано у розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, зазначено страховий стаж (повний) - 38 років 6 місяців 14 днів, в тому числі: судді - 31 рік 7 місяців 20 днів. Даний розрахунок позивач вважає невірним, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області під час здійснення перерахунку довічного грошового утримання не зараховано період проходження ним строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 04.11.1977 року по 27.10.1980 року (2 роки 11 місяців 23 дні), половину строку навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 01.09.1981 року по 01.09.1985 року (2 роки) та час роботи на посаді слідчого СВ відділу внутрішніх справ Жмеринського райвиконкому з 01.09.1985 року по 21.06.1987 року (1 рік 9 місяців 21 день).

З урахуванням зазначених періодів вказує, що його стаж, має складати 38 років 5 місяців 2 дні, та, відповідно, довічне грошове утримання має бути обраховано в розмірі 86% розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

28.01.2021 року звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із тих підстав, що пенсійним фондом не в повній мірі враховано наявний стаж.

11.02.2021 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Вінницькій області направлено листа №1069-931/П-02/8-0200/21 відповідно якого при призначенні довічного грошового утримання зараховано лише стаж роботи на посаді судді. Однак строк військової служби в збройних силах СРСР, половину строку навчання та час на посаді слідчого відповідачем враховано не було. При цьому Управління у своєму листі вказало про відсутність підстав для зарахування такого, а відтак і підстав для перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

13.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що стаж роботи на посаді судді позивача визначався відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІІІ. Тому, відповідно до вимог вказаної норми відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання та періоду роботи на посаді слідчого. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Частиною 4 статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Вищої Ради правосуддя від 10.01.2019 року № 55/0/15-19 позивача звільнено у відставку з посади судді Ладижинського міського суду Вінницької області.

08.02.2019 року відповідно до наказу голови Ладижинського міського суду Вінницької області за №8-С позивача виведено із штату суддів вказаного суду.

З 01.03.2020 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду Вінницької області від 05.10.2020 у справі № 120/4511/20-а Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1402-УШ «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 (рішення управління від 03.12.2020 року № 025350001914).

Водночас, щомісячне довічне грошове утримання обраховано у розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, зазначено страховий стаж (повний) - 38 років 6 місяців 14 днів, в тому числі: судді - 31 рік 7 місяців 20 днів.

Даний розрахунок позивач вважає невірним, тому 28.01.2021 року звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із тих підстав, що пенсійним фондом не в повній мірі враховано наявний стаж, зокрема строк військової служби в збройних силах СРСР, половину строку навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР та час роботи на посаді слідчого СВ відділу внутрішніх справ Жмеринського райвиконкому.

11.02.2021 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Вінницькій області направлено листа №1069-931/П-02/8-0200/21 відповідно до якого позивача повідомлено, що довічне грошове утримання судді у відставці обчислено відповідно до норм законодавства, чинного на момент його призначення та зараховано лише стаж роботи на посаді судді. Строк військової служби в збройних силах СРСР, половину строку навчання та час роботи слідчим враховано не було. При цьому Управління вказало про відсутність підстав для зарахування такого, а відтак і підстав для перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно пунктом 4 частини 6 статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування.

За правилами частини 1 статті 116 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.

Приписи частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюють, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина 3 стаття 142 в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 року).

Відповідно до частини 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при цьому, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

В силу частини 1 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону.

Згідно з приписами частини 1 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас частиною другою цієї ж статті у редакції, яка діє з 05.08.2018 року, визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає-право для призначення на посаду судді.

При цьому, зазначена норма закону не містить будь-яких обмежень щодо дії у часі, а лише пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.

Разом з тим, абзац 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, системний аналіз наведених норм доводить, що положення статті 137 та абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчать, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесені зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 9901/808/18 (провадження № 11-1481заі18), в якій, зокрема, зазначено, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 року у справі № 9901/805/18 також зазначила, що внесені до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.

До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини 4 цієї статті було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10.07.1995 року за № 584/95 відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Судом встановлено, що органом Пенсійного фонду до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи на посаді судді.

Разом із тим, судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 04.11.1977 року по 27.10.1980 року проходив строкову службу у Збройних Силах СРСР, що підтверджено відомостями трудової книжки позивача та військового квитка серії НОМЕР_1 .

За змістом наданого позивачем диплому серії НОМЕР_2 , виданого 07.06.1985 року, позивач закінчив Вищу слідчу школу МВС СРСР, а рішенням Державної екзаменаційної комісії від 05.06.1985 року йому присвоєно кваліфікацію юриста.

Крім того, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , позивач з 01.09.1981 по 01.07.1987 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Таким чином, судом встановлено, що період проходження позивачем строкової військової служби, половина строку навчання у Вищій слідчі школі МВС СРСР та робота на посаді слідчого у органах МВС повинні зараховуватися до стажу роботи позивача на посаді судді.

При цьому, не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про бездіяльність органу Пенсійного фонду, а саме - невиконання органом Пенсійного фонду покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд зазначає, що незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при ухваленні постанови від 16.06.2020 року у справі №620/1116/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/5/20) зазначив, що відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».

Згідно з частиною 2 статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Між тим, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання не дотримався принципів законності, верховенства права та юридичної визначеності, порушуючи чинні норми щодо порядку визначення стажу роботи на посаді судді.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2020 року № 025350001914 в частині обрахування стажу роботи позивача на посаді судді та визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання підлягає скасуванню, а розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, з урахуванням положень частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинен становити 86% суддівської винагороди.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Частинами першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 908 грн, а відтак на його користь підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та часу роботи на посаді слідчого органів МВС.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2020 року № 025350001914 в частині обрахування стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді та визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 04.11.1977 року по 27.10.1980 року, половину строку навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 01.09.1981 року по 01.09.1985 року та час роботи на посаді слідчого органів внутрішніх справ з 01.09.1985 року по 21.06.1987 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 86 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Мультян Марина Бондівна