Рішення № 96926602, 17.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1195/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" (ТОВ "НВП Лідіс") місто Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", місто Харків про стягнення 119 836,57 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 119 836,57 грн., з яких: 111 058,32 грн. - сума основного боргу за Договором № 68021802 від 18 лютого 2020 року, 2 656,27 грн. - три проценти річних та 6 121,98 грн. - інфляційні втрати. Також ТОВ "НВП Лідіс" просить покласти на відповідача судові витрати (в т.ч. на правничу допомогу).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 квітня 2021 року позовну заяву ТОВ "НВП Лідіс" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1195/21. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

29 квітня 2021 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив КП "Харківські теплові мережі" на позовну заяву (вх. № 9901), згідно якого відповідач в повному обсязі визнав позовні вимоги ТОВ "НВП Лідіс" щодо стягнення з КП "Харківські теплові мережі" грошових коштів в розмірі 119 836,57 грн. При вирішенні питання щодо стягнення судового збору відповідач просить застосувати частину першу статті 130 ГПК України та 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету.

Згідно статті 195 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази та приймаючи до уваги визнання позову КП "Харківські теплові мережі", суд встановив наступне.

18 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" (надалі - Підрядник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - Замовник) укладено Договір № 68021802, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується виконати роботи: "Реконструкція теплових мереж від ЦТП 4/27А ділянки від адм. будівлі по пр. Героїв Сталінграда, 146 А до ж/б по пр. Героїв Сталінграда, 146 в м. Харків (інв. № 0300439)" згідно з ДСТУ Б Д.1.1 - 1:2013 (код по ДК 021:2015 45454000-4-"Реконструкція") та відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 цього Договору визначено, що склад та обсяги робіт визначаються згідно проектної документації або дефектного акту та можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації або до дефектного акту у порядку, зазначеному у п.53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005р. № 668 (далі - Загальні умови).

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що дата початку виконання Робіт - серпень 2019. Датою закінчення виконання Робіт є дата їх прийняття Замовником шляхом підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2в.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, загальна вартість робіт за цим Договором визначається на основі договірної ціни, яка є невід`ємною частиною цього Договору та складає - 130 619 грн. 56 коп., в т.ч. ПДВ - 21 769,93 грн.

Згідно з пункту 3.2 даного Договору, структура договірної ціни є динамічною і визначається у відповідності з п. 6.3.2.3 Національного стандарту України ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.2013р. № 293, та положень Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005р. № 668.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після підписання Сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3). Крім того, згідно пункту 4.5 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником після підписання актів виконаних робіт протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 17.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.07.2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених умов Договору № 68021802 від 18 лютого 2020 року сторонами складено, без зауважень підписано та скріплено печатками наступні документи:

- договірна ціна за договором № 68021802 від 18.02.2020;

- графік виконання робіт за договором № 68021802 від 18.02.2020;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року від 29.05.2020 року (форма КБ-3);

- акт приймання виконаних робіт від 29.05.2020 року на суму 111 058,32 грн. (форма КБ-2в);

- відомість ресурсів до акта прийняття;

- розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту.

Крім того, Відповідач надав Дефектний акт на Реконструкція теплових мереж від ЦТП 4/27А ділянки від адм. будівлі по пр. Героїв Сталінграда, 146 А до ж/б по пр. Героїв Сталінграда, 146 в м. Харків (інв. № 0300439). Виходячи з викладеного, обумовлені Договором роботи на суму 111 058,32 грн. позивачем були виконані у повному обсязі, що підтверджується вищезазначеними документами, а також не заперечується КП "Харківські теплові мережі".

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", разом з тим, не виконало своїх зобов`язань за Договором, внаслідок чого заборгованість відповідача перед ТОВ "НВП Лідіс" становить 111 058,32 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних на суму 2 656,27 грн. та інфляційні збитки на суму 6 121,98 грн. (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "НВП Лідіс" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно також приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Суд визначає, що між сторонами виникли господарські відносини, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України: "Загальні положення про підряд".

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що ціна роботи або спосіб її визначення визначається у договорі.

Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку визнав повідомлені позивачем обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "НВП Лідіс" в частині стягнення основного боргу в розмірі 111 058,32 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши відповідні нарахування, суд встановив, що заявлені позивачем до стягнення з КП "Харківські теплові мережі" сума процентів річних - 2 656,27 грн. та інфляційні збитки - 6 121,98 грн. не суперечать вимогам чинного законодавства та арифметично вірними. За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову ТОВ "НВП Лідіс" в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно також до частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" визнало заборгованість за Договором № 68021802 від 18.02.2020 до початку розгляду справи по суті, на відповідача покладається 50% судового збору - 1 135,00 грн. Судовий збір у розмірі 1 135,00 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" з державного бюджету на підставі відповідної ухвали.

Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому зазначено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Однак, відшкодування вказаних витрат позивач не заявляв, доказів на підтвердження розміру таких витрат до суду не подав, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для їх розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 130, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" (місцезнаходження: 61099, місто Харків, вулиця Єнакіївська, будинок 1; код ЄДРПОУ 33605504) заборгованість за Договором № 68021802 від 18.02.2020 в розмірі 111 058,32 грн., три проценти річних в розмірі 2 656,27 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 121,98 грн. та судовий збір в розмірі 1 135,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" травня 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/1195/21