Рішення № 96926401, 17.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/3357/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи підприємця Цибенко Олега Михайловича

до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

про стягнення 346 985, 40 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець Цибенко Олег Михайлович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про стягнення 346 985, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3357/21, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

02.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що на момент сплати коштів між сторонами діяли саме договірні відносини та позивачем на виконання п. 4.4. договору №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019 сплачено одноразовий платіж. За доводами відповідача, оскільки грошові кошти у сумі 309 072,00 грн. сплачені на виконання договору, посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України є безпідставним.

06.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої вбачається, що 12.09.2019, тобто після підписання між сторонами додаткової угоди №1 від 06.09.2019, якою зупинено дію договору, позивачем на користь відповідача було сплачено кошти у розмірі 309 072,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2019 між Фізичною особою підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем (надалі - позивач, сторона-2) та Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (надалі - відповідач, сторона-1) укладено договір №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - договір), відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул, Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для маркування), що включає 120 (сто двадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1. договору).

Згідно пунктами 3.1. та 3.2. договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію. Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами не пізніше ніж через 5-календарних днів від моменту підписання договору. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним на 6-й день.

Загальна ціна договору становить 3 399 792,00 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 566 632,00, з яких В експл - 3 090 720,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 515 120,00 та П раз - 309 072,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 51 512,00 (п. 4.3. договору).

За змістом п. 4.4. договору одноразовий платіж за право укладання договору (Праз) підлягає оплаті стороною-2 на користь сторони-1 впродовж 3-х банківських днів з дня підписання договору та не повертається у випадку не підписання сторонами Акту приймання-передачі майданчика або розірвання договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п.п 7.1. та 7.2. договору).

06.09.2019 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Цибенко О.М. підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, яким сторони підтвердили про передачу стороною-1 та прийняття стороною-2 в експлуатацію паркувальний майданчик на 133 машиномісця за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 28-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

06.09.2019 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Цибенко О.М. укладено Додаткову угоду №1 до договору. Відповідно до змісту Додаткової угоди №1 від 06.09.2019 позивач та відповідач погодили у зв`язку з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2019 про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:62:701:0028, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, 16-24, призупинити дію договору в частині оплати та експлуатації майданчика для паркування за адресою: вул. Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) з дати підписання даної додаткової угоди до моменту зняття арешту з земельної ділянки.

Листом №053/05-4167 від 24.11.2020 відповідач повідомив позивача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 800000000:62:701:0028 відповідає розташуванню майданчика для паркування за адресою: м . Київ, вул. Бальзака Оноре, 28.

Листом №607 від 29.12.2020 Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» повідомило позивача про те, що при укладенні договору №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019 Підприємство було обізнане про існування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року по справі №757/29995/19- к, якою накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:701:0028, площею 1,5012 га, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, 16-24, у зв`язку із чим між сторонами було укладено додаткову угоду про зупинення дії договору в частині оплати та експлуатації майданчика.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками №0.0.1462027257.1 від 12.09.2019 та №0.0.146204415.2 від 12.09.2019, на виконання умов договору №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 309 072,00 грн.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що оскільки Додатковою угодою №1 від 06 вересня 2019 року, якою призупинено дію договору №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019 в частині оплати, з дати підписання Додаткової угоди до моменту зняття арешту з земельної ділянки, перераховані 12.09.2019 кошти у сумі 309 072,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі приписів ст. 1212 ЦК України як безпідставно набутих грошових коштів.

Також, позивачем заявлено до стягнення відповідача інфляційні збитки у розмірі 24 602,13 грн та 3% річних у розмірі 13 311,27 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.09.2019, відповідно до умов якого відповідач передає за плату позивачу для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечувалось, що на виконання договору №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.09.2019 12.09.2019 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у сумі 309 072,00 грн.

Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року по справі №757/29995/19-к задоволено клопотання Прокурора третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Кожина Юрія Юрійовича про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2019 року за №12019000000000373 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:701:0028, площею 1,5012 га, розташовану за адресою: м . Київ , вул . Бальзака Оноре де, 16-24, яка на праві власності зареєстрована за Територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141), а також розташовані на ній об`єкти нерухомості, а саме: будинок охорони «А», площею 150,6 кв.м; підсобне приміщення «Б», площею 74,4 кв.м.; будинок охорони «В», площею 25,5 кв.м., які на праві власності зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСКА-1» (код ЄДРПОУ 32105724), шляхом заборони розпорядження та користування.

Предметом позову у даній справі є вимоги Фізичної особи підприємця Цибенка Олега Михайловича про стягнення з Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" безпідставно перерахованих коштів у загальній сумі 309 072,00 грн, сплачених на користь відповідача на виконання вимог п. 4.4. договору №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019, дію якого в подальшому було зупинено Додатковою угодою №1 від 06.09.2019, укладеною між позивачем та відповідачем, в частині оплати та експлуатації майданчика для паркування за адресою: вул. Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) з дати підписання даної додаткової угоди до моменту зняття арешту з земельної ділянки.

Як підтверджено матеріалами справи, паркувальний майданчик розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 800000000:62:701:0028, розташований за адресою: м. Київ, вул. Бальзака Оноре де.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г.

Як встановлено судом, 06.09.2019 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Цибенко О.М. укладено Додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої позивач та відповідач погодили, що у зв`язку з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2019 про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:62:701:0028, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, 16-24, призупинити дію договору в частині оплати та експлуатації майданчика для паркування за адресою: вул. Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) з дати підписання даної додаткової угоди до моменту зняття арешту з земельної ділянки.

Отже, правова підстава (договір №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019 в частині оплати та експлуатації майданчика для паркування) була змінена шляхом укладення додаткової угоди №1 до договору та зупинення дії договору в частині оплати.

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 309 072,00 грн.

Посилання відповідача про розірвання договору №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019 судом відхиляються з підстав не доведеності, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи листа №053/05-956 від 10.03.2020, адресованого позивачу про розірвання спірного договору та звільнити майданчик для паркування.

Враховуючи вище наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача на те, що договір №ДНП-2019-09/01 від 06.09.2019 розірвано.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховано також інфляційні збитки у розмірі 25 602,13 грн та 3% річних у розмірі 13 311,27 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів у розмірі 309 072,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних суд вважає необґрунтованими зважаючи, що саме дії позивача призвели до безпідставного перерахування спірних грошових коштів, водночас жодних вимог та претензій про повернення спірних коштів відповідачу не направлялись.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд частково задовольняє позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Цибенко Олег Михайлович до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) на користь Фізичної особи підприємця Цибенко Олега Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) кошти в сумі 309 072,00 грн. та судовий збір у сумі 4 636,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.05.2021.

Суддя О.В. Гулевець