Рішення № 96926385, 17.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/3784/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 290 971,00 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (далі - ТОВ «Спецсервіс Україна», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідач) про стягнення 290 971,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на виконання умов договору на постачання товару № 53-122-01-20-09375 від 25.03.2020, укладеного сторонами.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 290 971,00 грн, з яких: 273 309,12 грн - основний борг, 11 610,43 грн - інфляційна складова боргу, 6 051,45 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/3784/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Так, ухвала суду від 12.03.2021 була отримана позивачем 19.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 74100770.

Ухвала суду від 12.03.2021 також була отримана відповідачем 17.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 74100789.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

05.04.2021 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що визнає позов в частині основного боргу в розмірі 273 309,12 грн та повідомив суд про те, що заборгованість перед позивачем з оплати поставленої продукції виникла через складну фінансову ситуацію ДП «НАЕК «Енергоатом», що була спричинена найбільшою енергетичною кризою, проте, незважаючи на ситуацію, яка склалася на ринку електричної енергії, відповідач вживає всіх можливих заходів для погашення існуючого боргу та мирного вирішення спору, який виник між сторонами. Так, відповідач вказав, що 26.03.2021 ним було сплачено 15 816,00 грн. - частину основного боргу за договором № 53-122-01-20-09375 від 25.03.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 3257. Таким чином, станом на 27.03.2021, сума основного боргу за вказаним договором складає 257 493,12 грн. Крім того, з урахуванням визнання відповідачем позову та на підставі ст. 130 ГПК України відповідач просив суд повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору.

09.04.2021 до суду надійшла подана позивачем заява про відшкодування судових витрат, у якій позивач просив суд покласти на відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 25 000,00 грн.

23.04.2021 до суду надійшли подані відповідачем заперечення на вищевказану заяву про відшкодування судових витрат.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

25.03.2020 між ТОВ «Спецсервіс Україна» (постачальник) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) був укладений договір № 53-122-01-20-09375 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є 24950000-8 мастила вітчизняні, які передбачені специфікацією № 1 до даного договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає 251 226,00 грн, крім того ПДВ - 50 245,20 грн. Загальна сума договору складає 301 471,20 грн (п. 2.1, 2.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».

Відповідно до п. 6.2 договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Згідно з п. 12.1 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором, - до спливу гарантійних строків.

Матеріали справи свідчать, що сторони погодили специфікацію № 1, яка є додатком № 1 до укладеного сторонами договору № 53-122-01-20-09375 від 25.03.2020, згідно з якою позивач зобов`язувався поставити відповідачу товар згідно з переліком загальною вартістю 301 471,20 грн.

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 299 029,92 грн, що підтверджується видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, підписаними представниками обох сторін.

Крім того, позивач склав податкову накладну № 41 від 15.04.2020, яка була зареєстрована у ЄРПН 27.04.2020, та податкову накладну № 57 від 22.04.2020, яка була зареєстрована у ЄРПН 30.04.2020.

Листом № 6816/041 від 06.05.2020 відповідач повідомив позивача про те, що товар, поставлений ним за вищевказаними видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, пройшов вхідний контроль, а відповідачем складений ярлик на придатну продукцію № 1-3-57 від 04.05.2020.

Проте, в порушення умов укладеного сторонами договору відповідач товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, оплатив частково, а саме в сумі 25 720,80 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за січень 2020 року - лютий 2021 року.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та стверджував про порушення відповідачем умов договору та невиконання ним його грошового обов`язку перед позивачем.

Відповідач, позовні вимоги в частині основного боргу визнав, а також вказав, що вживає всіх можливих заходів для погашення існуючого боргу та мирного вирішення спору, який виник між сторонами. Так, відповідач вказав, що 26.03.2021 ним було сплачено частину основного боргу в розмірі 15 816,00 грн. Крім того, з урахуванням визнання відповідачем позову та на підставі ст. 130 ГПК України відповідач просив суд повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом раніше встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору (п. 6.1) оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».

Ярлик на придатну продукцію № 1-3-57 щодо товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, був складений відповідачем 04.05.2020. Відповідач вказану обставину не заперечував.

Таким чином, останнім днем строку оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, було 18.06.2020, відповідно, порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 19.06.2020.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідач товар за вищевказаними видатковими накладними оплатив частково, а саме в сумі 41 536,80 грн, з яких:

- 25 720,80 грн протягом періоду з 13.08.2020 по 24.12.2020, тобто до відкриття провадження у даній справі, яке відбулось 12.03.2020;

- 15 816,00 грн за платіжним дорученням № 3257 від 26.03.2021, тобто після відкриття провадження у даній справі, яке відбулось 12.03.2020.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № 294 від 15.04.2020 та № 311 від 22.04.2020, станом на момент вирішення та розгляду справи становить 257 493,12 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі щодо стягнення частини основного боргу в розмірі 15 816,00 грн підлягає закриттю, з огляду на те, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем після звернення позивача за захистом його порушеного права до суду.

В іншій частині суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 257 493,12 грн з огляду на відсутність доказів, на підтвердження виконання відповідачем його зобов`язань перед позивачем у цій частині.

Отже, стягненню з відповідача підлягає основний борг в сумі 257 493,12 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 11 610,43 грн та 3% річних в розмірі 6 051,45 грн

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений ним період з 19.06.2020 по 05.03.2021, суд встановив, що їх розмір становить 6 049,34 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме в розмірі 6 049,34 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу за визначений ним період з липня 2020 року по січень 2021 року, суд встановив, що її розмір становить 11 620,88 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в розмірі 11 610,43 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 257 493,12 грн, 3% річних в розмірі 6 049,34 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 11 610,43 грн.

Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору суд вказує таке.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, повернення 50% від суми сплаченого позивачем судового збору передбачене нормами чинного процесуального законодавства у випадку визнання позивачем позову, тобто визнання позову у повному обсязі, а не часткового визнання позовних вимог відповідачем.

Крім того, положеннями ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який порушив обумовлений договором строк виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

За таких обставин суд покладає на відповідача відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 4 364,57 грн.

Щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу суд вказує таке.

Позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмір 25 000,00 грн.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн, відповідач вказував, що, по-перше, позивач не подавав орієнтовний розрахунок судових витрат з його першою заявою по суті справи, а по-друге, розмір заявлених до відшкодування витрат не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості з огляду на незначний ступінь складності даного спору та дії відповідача, спрямовані на мирне врегулювання спору. З урахуванням викладеного відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що у поданому ним позові позивач вказав, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 25 000,00 грн, з огляду на що відповідні заперечення відповідача спростовуються.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Харченко та Партнери» був укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 24/02/21-01 від 24.02.2021.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесених ним судових витрат на правову допомогу позивач, окрім вищевказаного договору про надання професійної правничої допомоги № 24/02/21-01 від 24.02.2021, долучив до матеріалів справи рахунок на оплату № 10 від 07.04.2021 на суму 25 000,00 грн; акт виконаних робіт від 07.04.2021 з зазначенням переліку виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 25 000,00 грн; платіжне доручення № 1505 від 08.04.2021 на суму 25 000,00 грн, на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката.

При цьому з вищевказаного акту виконаних робіт від 07.04.2021 вбачається, що надані правові послуги полягали у наступному:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1 год. вартістю 2 000,00 грн;

- вивчення отриманих у замовника документів, що свідчать про порушення його прав та інтересів, які необхідні для складання позовної заяви - 5 год. вартістю 5 000,00 грн;

- аналіз судової практики у подібних справах - 3 год. вартістю 5 000,00 грн;

- складання позовної заяви та подання її до суду - 6 год. вартістю 10 000,00 грн;

- складання розрахунків стягнення заборгованості, інфляційних збитків та 3% річних - 2 год. вартістю 3 000,00 грн.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки:

- стосується стягнення заборгованості за поставлений товар лише за двома видатковими накладними, що свідчить про невеликий обсяг документів, які підлягають аналізу та опрацюванню при визначенні правової позиції, складанні позовної заяви та розрахунку позовних вимог, а отже, і про невеликий обсяг часу, необхідний для опрацювання таких документів, складення позовної заяви і розрахунку 3% річних та інфляційної складової боргу;

- видаткові накладні щодо отримання такого товару підписані представниками обох сторін, що виключає ускладнення правового спору запереченнями боржника про те, що товар ним отриманий не був, та необхідністю для позивача доводити зворотне шляхом подання до суду додаткових доказів;

- не містить будь-яких правових колізій, а тому не потребує ретельного дослідження судової практики з огляду на її сталий характер.

Здійснивши аналіз наданих адвокатським об`єднанням послуг, кількості витраченого на їх надання часу та вартості таких послуг, співставивши вказані обставини з незначною складністю справи та обсягом документів, що підлягали опрацюванню під час складення позовної заяви (серед яких: договір поставки, дві видаткові накладні, дві довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, два рахунки на оплату, дві податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію у ЄРПН, лист відповідача з повідомленням про проходження товаром вхідного контролю та складення ярлика на придатну продукцію, банківська виписка на 7 оплат від відповідача), суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн не відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору та його складності. Не відповідає таким принципам й розмір витрат на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн, про який просить відповідач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що розумним, співмірним та справедливим буде покладення на відповідач відшкодування понесених позивачем судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 910/3784/21 в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 15 816,00 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять грн 00 коп.).

3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9, ідентифікаційний код 41599113) основний борг у розмірі 257 493,12 грн (двісті п`ятдесят сім тисяч чотириста дев`яносто три грн 12 коп.), 3% річних в розмірі 6 049,34 грн (шість тисяч сорок дев`ять грн 34 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 11 610,43 грн (одинадцять тисяч шістсот десять грн 43 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 364,57 грн (чотири тисячі триста шістдесят чотири грн 57 коп.), витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.).

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 17.01.2021.

Суддя О.Г. Удалова