Рішення № 96926364, 12.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2021Справа № 910/18629/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО»

про стягнення 1 625 837, 73 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Репецька Б.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Онопрієнко О.П.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 625 837, 73 грн, з яких: 1 458 453, 20 основна заборгованість, 24 900, 00 грн інфляційні втрати, 27 623, 89 грн 3% річних та 114 860, 47 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 525, 526, 527, 610, 612, 625, 882, 903 Цивільного кодексу України, ст.173, 193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №359-27/19-Гл від 01.08.2019, у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18629/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.12.2020.

Підготовче засідання призначене на 29.12.2020 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 підготовче засідання призначено на 27.01.2021.

14.01.2021 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем, а також копій довідок про вартість виконаних робіт.

25.01.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

У підготовче засідання 27.01.2021 представники сторін не з`явились. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 17.02.2021.

08.02.2021 від представника позивача надійшли пояснення на виконання ухвали від 27.01.2021

У підготовче засідання 17.02.2021 з`явився представник позивача, відповідач у засідання не з`явився, про день та час розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомили. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021.

Засідання призначене на 10.03.2021 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 судове засідання призначено на 27.04.2021.

У судове засідання 27.04.2021 з`явилися представники учасників справи. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укласти мирову угоду, представник позивача не заперечував проти задоволення зазначено клопотання. Прокольною ухвалою судом задоволено клопотання представника відповідача про відкладення та судове засідання відкладено на 12.05.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити. Відповідач у засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином про що свідчить розписка в матеріалах справи, про причини неявки суду не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо надання заяв по суті спору, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 12.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 між відповідачем, як замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1», як виконавцем-1, та позивачем, як виконавцем-2, укладено договір № 359-27/19-Гл (далі - договір), предметом якого відповідно до п.1.1. є надання виконавцем-1 та виконавцем-2 замовнику послуг щодо експлуатації та обслуговування баштового крану з метою виконання виконавцем-1 будівельно-монтажних робіт при будівництві житлового будинку № 27 (далі - послуги) на об`єкті "Будівництво житлових будинків та об`єктів соціально-побутової сфери па проспекті Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва " (далі - будівельний об`єкт).

Відповідно до п. 1.3. договору виконавець-2 надає в межах своїх обов`язків, що визначені в розділі 3 цього договору, послуги на будівельному об`єкті баштовим(и) краном(ами), модифікації (марки) відповідно до прейскуранту цін на експлуатацію та обслуговування баштових кранів (додаток № 1 до договору) (далі - БК) в кількості визначеній в проекті виконання робіт, а замовник проводить своєчасну оплату наданих виконавцем-2 послуг.

Згідно із п. 5.1. договору загальна вартість послуг за ним складається з сумарної вартості послуг, наданих виконавцем 1 та виконавцем 2, що зазначені в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Як передбачено п. 7.1. договору виконавець-2 щомісячно, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від виконавця-1 оформленого відповідно до умов цього договору рапорту про роботу БК за звітний місяць, надає замовнику довідку та акти, оформлені відповідно до прейскуранту цін на експлуатацію та обслуговування баштових кранів (додаток № 1 до договору).

Згідно з пунктом 7.2. договору замовник підписує довідки та акти протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання та повертає їх виконавцю-2. При наявності зауважень, замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання повертає виконавцю-2 довідки і акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець-2 коригує довідки та акти протягом 3 (трьох) робочих днів.

У випадку якщо, замовник не повернув виконавцю-2 довідки та акти в триденний термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих довідок та актів, виконані роботи вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником без зауважень, у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідно до умов договору (пункт 7.2.1. договору).

Пунктом 7.3. договору передбачено, що замовник щомісячно в термін до 13 числа, проводить оплату наданих виконавцем-2 послуг за попередній місяць. Замовник проводить оплату наданих виконавцем-2 послуг на підставі довідок та актів. При несплаті послуг до 13 числа виконавець-2 має право в односторонньому порядку, без попередження замовника, зупинити роботу БК до повного розрахунку за надані послуги.

Згідно із п.п. 8.3., 8.3.1. договору в разі порушення замовником строків оплати послуг за договором, виконавець-1/-2 має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його повного та належного виконання.

Відповідно до пункту 9.2. договору останній діє протягом одного року з дати його укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за даним договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна сторона письмово не заявила про свій намір припинити дію договору, в такому випадку договір автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах з послідуючою автоматичною пролонгацією.

Так, на виконання умов договору за період з 01.08.2019 по 30.04.2020 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 2 535 229, 20 грн, які прийняті відповідачем, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт підписаними та скріпленими печатками товариств (т.1. а.с. 21-28).

Крім того, позивач надав відповідачу послуги за період з 01.05.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 121 440, 00 грн: за актом від 31.05.2020 № 404 на суму 60 720, 00 грн, який направлений відповідачу та отриманий останнім 11.06.2020; за актом від 30.06.2020 року № 426 на суму 60 720, 00 грн, який направлений відповідачу та отриманий останнім 09.07.2020. Зазначене підтверджується описами вкладення в поштові відправлення, фіскальними чеками та роздруківками сайту АТ «Укрпошта» (т.1. а.с.29-25).

Отже, позивачем за викладеними вище актами надані відповідачу послуги на загальну суму 2 656 669, 20 грн.

У свою чергу, відповідач оплатив надані послуги частково в сумі 1 198 216, 00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1. а.с. 36-41).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг. У наслідок чого, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 458 453, 20 основного боргу, 24 900, 00 грн інфляційних втрат, 27 623, 89 грн 3% річних та 114 860, 47 грн пені.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання за договором в частині сплати на користь позивача 1 458 453, 00 грн за виконані роботи (2 656 669, 20 грн (загальна вартість наданих робіт) - 1 198 216, 00 грн (часткові оплати)). Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано. Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1 458 453, 00 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути 114 860, 47 грн пені, нарахованої за загальний період з 14.01.2020 по 14.01.2021.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати послуг за договором, виконавець 1/виконавець 2 має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пеня нараховується від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його повного та належного виконання (пункт 8.3.1 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 114 860, 47 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 27 623, 89 грн 3% річних нарахованих за період з 14.01.2020 по 31.12.2020 та суму 24 900, 17 грн інфляційної складової боргу розрахованої за період з січня по жовтень 2020 року.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованим згідно вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 27 623, 89 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Також, судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період та встановлено, що він є арифметично невірним. У зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат відповідно до якого, сума яка підлягає стягненню з відповідача складає 24 870, 85 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 458 453, 20 основного боргу, 24 870, 85 грн інфляційних втрат, 27 623, 89 грн 3% річних та 114 860, 47 грн пені.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» (01001, місто Київ, вулиця Ольгинська, будинок 3, ідентифікаційний код 34882504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 2, літера А, ідентифікаційний код 39907319) 1 458 453 (один мільйон чотириста п`ятдесят вісім чотириста п`ятдесят три) грн 20 коп. основного боргу, 27 623 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять три) грн 89 коп. 3% річних, 24 870 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят) грн 85 коп. інфляційних втрат, 114 860 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн 47 коп. пені та 24 387 (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн 13 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 17.05.2021.

Суддя Я.А.Карабань