Рішення № 96926274, 17.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/3307/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Бібус Україна»

про стягнення 15519,44 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Бібус Україна» про стягнення 15519,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору поставки №502 від 21.09.2020 укладеного між позивачем та відповідачем, в частині своєчасної поставки Товарів, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 15519,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.03.2021, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.03.2021 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 08.04.2021. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 02.04.2021.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.03.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03191, м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 4А/289.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477273350 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 17.03.2021.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.09.2020 між Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Бібус Україна» (відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки №502, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених за цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 (Правила Інкотермс).

Згідно з п. 3.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п. 3.3. цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору поставка товару здійснюється постачальником згідно п. 3.1. даного договору тільки після отримання покупцем письмового підтвердження про готовність товару до відвантаження. Поставка товару повинна бути поставлена одною партією в одному автотранспортому засобі, або згідно з графіком, якщо це оговорена додатками, специфікаціями чи додатковими угодами.

Пунктом 3.4.1. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.10.2020 до договору) сторони погодили, що разом з поставкою товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів, зокрема: оформлених державною мовою та відповідно до вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.: рахунок-фактура (оригінал); видаткова накладна на відпуск товару (оригінал); акт приймання-передачі товару (за згодою сторін) ).

У п. 4.1.1. договору визначено, що постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар відповідної якості.

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що покупець зобов`язаний своєчасно здійснити оплату за поставлений якісний товар в терміни, зазначені в додатку (специфікації) або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. 5.2. договору загальна сума договору на момент його складання становить 97606,52 грн з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.3. договору приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 із змінами і доповненнями. Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 із змінами і доповненнями.

Згідно з п. 14.4. договору належним чином оформлені зміни, доповнення, додатки, специфікації до договору є його невід`ємною частиною.

У п. 12.1. договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

Додатком №1 від 21.09.2020 до договору сторони погодили умови поставки товару, відповідно до умов якої постачальник зобов`язується передати покупцеві гідронасос Kawasaki*K3VL140/B-1NRMM-H0/1-00 у кількості 1 шт. загальною вартістю 97606,52 грн.

Додатковою угодою №1 від 12.11.2020 до Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати покупцеві гідронасос Kawasaki*K3VL140/B-1NRMM-H0/1-00 у кількості 1 шт. загальною вартістю 97606,52 грн (п. 1 Додаткової угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 195213,04 грн, що підтверджується видатковими накладними №13299 від 22.12.2020 на суму 97606,52 грн та №13300 від 22.12.2020 на суму 97606,52 грн.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 662 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.10.2020 до договору) сторони погодили, що строк поставки: протягом 28 календарних днів від дати підписання Протоколу розбіжностей від 05.10.2020 до Договору поставки.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 строк поставки: протягом 28 календарних днів від дати підписання Протоколу розбіжностей від 16.11.2020 до Додаткової угоди №1 від 12.11.2020 до Договору.

Отже, кінцевими строками поставки товару, з урахуванням підписаних сторонами додатків та протоколів розбіжностей були 02.11.2020 та 14.12.2020.

Проте, відповідачем у порушення умов укладеного договору з урахуванням додатків та протоколів розбіжностей товар поставлено 22.12.2020, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та експрес-накладною №20400208754077, згідно якої відповідачем 22.12.2020 було направлено на адресу поштове відправлення.

Пунктом 10.3 договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.10.2020 до договору) визначено, що у разі порушення строків поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що при здійсненні вказаного розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок суми штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача.

Суд зазначає, що поставка обумовленого відповідно до Додатку №1 до договору була прострочена у період з 03.11.2020 по 22.12.2020, тобто окрім стягнення 0,1 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочення позивач має право на стягнення 10 % від суми непоставленого товару. Поставка обумовленого Додатковою угодою №1 до договору була прострочена у період з 15.12.2020 по 22.12.2020, у зв`язку з чим, позивач має право на стягнення штрафу у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення.

Здійснивши власний розрахунок суми штрафу, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну поставку товару підлягають частковому задоволенню у розмірі 15421,83 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Бібус Україна» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 4А/289; ідентифікаційний код 33494716) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; ідентифікаційний код 00186542) 15421 (п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн 83 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 72 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 17.05.2021.

Суддя Я.В. Маринченко