Рішення № 96926108, 11.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2021Справа № 910/403/21

За позовомВертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської областідоДочірнього підприємства "АРОМАТ"третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської областіпростягнення 233 053, 11 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вертіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" про стягнення заборгованості по орендній платі за період з січня 2020 по листопад 2020 в сумі 233 053, 11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/403/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та залучено до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ніжинську районну державну адміністрацію.

09.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області надійшли додаткові пояснення у справі.

Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Водночас, керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 18.02.2021 (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2011 між Ніжинською районної державною адміністрацією (як орендодавцем) та Дочірнім підприємством "Аромат" (як орендарем) було укладено договір оренди за умовами якого орендодавець надає, згідно з розпорядженням Ніжинської райдержадміністрації від 09.12.2010 № 684, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель і споруд по виробництву продуктів харчування, яка знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський район, Вертіївська сільська рада.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3, 4400 га, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 364 890, 80 грн (п. п. 2 та 4 договору).

У п. 6 договору сторони погодили, що договір укладено на 10 років, а після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки, що становить 122 840, 17 грн на рік (п. 7 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно в рівних частках на поточний рахунок сільської ради (п. 9 договору).

Згідно з положеннями пунктів 16 та 18 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Організація розробки проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, орендодавець передав у користування орендарю земельну ділянку, що підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі, та актом прийому-передачі.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що орендар протягом тривалого часу не виконує умов договору від 21.11.2011 в частині своєчасної сплати орендної плати на земельну ділянку 3, 4400 га на рахунок позивача, внаслідок чого за відповідачем за період часу з січня по листопад 2020 утворилась заборгованість в розмірі 233 053, 11 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Частинами 1, 2 та 3 ст.21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1 364 890, 80 грн, а орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 9% від її грошової оцінки і становить 122 840, 17 грн на рік (10 236, 68 грн на місяць).

Як встановлено судом, у п. 7 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки, що становить 122 840,17 грн на рік, а плата вноситься щомісячно в рівних частках на поточний рахунок сільської ради.

Крім того, відповідно до доданого до позову розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, загальний розмір орендної плати становить 122 840, 17 грн.

Таким чином, можна дійти висновку, що місячний платіж складає 10 236, 68 грн.

Позивач заявляє про стягнення заборгованості з орендної плати за загальний період з січня до листопада 2020 року.

З огляду на наведені вище обставини, враховуючи встановлений у договорі розмір орендних платежів, сума заборгованості за січень-листопад 2020 складає: 11*10 236, 68 грн = 112 603, 48 грн.

Оскільки відповідачем не надано доказів з оплати орендних платежів за договором у спірний період, тоді суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в цій частині.

Крім того, позивач посилається на п. 287.3 ст. 287 податкового кодексу України, відповідно до якого податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 12 договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати визначені договором строки справляється пеня на суму податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

За змістом ст. 129 Податкового кодексу України, пеня за несвоєчасну сплату земельного податку нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Як встановлено судом, відповідачем у строк, визначений п. 9 договору обов`язку зі сплати орендної плати в повному обсязі не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження наявності податкового боргу відповідача позивач надає лист Головного управління ДПС у Чернігівській області від 02.11.2020 № 12970/10/25-01.13-04-14, з якого вбачається наявність у ДП "Аромат" податкового боргу за платежем 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) в розмірі 604 357, 76 грн, в тому числі пеня 22 112, 92 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

П.п. 16.1.4, п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. п. 14.1.175, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як зазначає п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до Податкового кодексу України податкове зобов`язання, визначене у встановленому законодавством порядку податковим органом, вважається узгодженим з моменту закінчення терміну наданого для оскарження рішення податкового органу.

Згідно з п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право податкового органу - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах повноважень.

Позивач також стверджує, що ним як орендодавцем було подано податкову декларацію з плати за землю за 2020 рік.

У той же час, до позовної заяви долучено копію Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) платником у якій вказано Дочірнє підприємство "Аромат , Філія "Ніжинський міськмолзавод" та встановлено річну суму орендної плати в розмірі 233 053, 11 грн.

Відповідно до акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передана в оренду земля належить до земель запасу Вертіївської сільської ради.

Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність або відсутність податкового боргу встановлює відповідний контролюючий орган та вживає заходів для стягнення таких сум.

Однак, Вертіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області не є податковим органом, а на її користь не може бути стягнута податкова заборгованість.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми, яка є більшою за фактично несплачені відповідачем орендні платежі у період з січня до листопада 2020.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 120 449, 63 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "АРОМАТ" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10; код ЄДРПОУ 30737268) на користь Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (16624, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Вертіївка, вул. Миру, 126; код ЄДРПОУ 04414313) заборгованість в розмірі 112 603, 48 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 689, 04 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 17.05.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко