Рішення № 96926030, 20.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2021Справа № 910/19924/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/19924/20

За позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставраційна проектно-виробнича майстерня "Відродження";

про стягнення 221 953,48 грн.

Представники:

Від позивача: Левченкова О.А., довіреність № 066/1-58 від 01.02.21;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставраційна проектно-виробнича майстерня "Відродження", в якому просить стягнути з відповідача матеріальної шкоди (збитків) в розмірі 221 953,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт ревізії фінансово-господарської діяльності КНМЦ за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 від 27.12.2019 року № 04-30/780, складений Північним офісом Держаудитслужби, яким встановлено, що позивачем в порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/19924/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 21.12.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримано, конверт з копією ухвали повернувся до суду без вручення.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatismutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

У судовому засіданні 20.04.2021 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання не з`явилися, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (замовник) та ТОВ «Реставраційна проектно-виробнича майстерня «Відродження» (підрядник) укладений Договір будівельного підряду № 011217 С від 1 грудня 2017 року.

Згідно з п. 2.1. договору підряду, правочин укладений на основі кошторисної документації підрядника, яка була розрахована на підставі наданого Замовником Дефектного акту, та яка отримала позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспертиза».

Згідно п.2.2. договору підрядник зобов`язався на власник ризик, своїми силами, засобами та матеріальними ресурсами виконати Ремонтно-реставраційні роботи фасаду та пошкоджений приміщень, покрівлі улаштування блискавкозахисту приватного будинку купця М.Апштейна (1912 р.)на вул. Спаській, 12 та здати закінчені роботи в порядку і строк встановлені Договором, а Замовник прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

Згідно п.2.3. договору для виконання робіт, передбачених п.2.2 Підрядник зобов`язується розробити та затвердити в установленому порядку документацію, яка згідно законодавства необхідна для виконання робіт.

Перелік та обсяги, що виконуються за договором визначається кошторисною документацією (п.2.4).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що підрядник виконую роботи та використовує матеріали, які повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів у галузі будівництва, та кошторисній документації та цього Договору.

Згідно п. 3.3. у разі допущення підрядником відступлення від кошторисної документації, умов цього договору або інших недоліків, сторони складають Акт виявлених недоліків із зазначенням строку їх усунення.

Відповідно до п. 3.4 договору усунення недоліків здійснюється силами, засобами та за рахунок Підрядника у строки передбачені у Акті виявлених недоліків. Виявлені в процесі перевірок і випробувань неякісні роботи підлягають виправленню, а неякісні матеріали - замінені.

Відповідно до п. 4.1. договору договірна ціна робіт, визначається на основі кошторисної документації, є твердою і становить 1 359 728,40 грн. (один мільйон триста п`ятдесят тисяч сімсот двадцять вісім гривень 40 копійок) в т.ч. ПДВ (20%) - 226 621, 40 грн.

Згідно з п. 4.3. договору сума договору може бути змінена за результатами корегування кошторису, що виконуються ДП «Укрдержбудекспертиза», з обов`язковим укладанням додаткової угоди до даного договору та наявності експертного звіту.

За твердою договірною ціною взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів Робіт та їхньої вартості, визначеної в Договірній ціні (п. 4.4. договору).

Згідно п. 5.14 договору у разі виявленого контролюючим органом завищення обсягів та вартості виконаних робіт, підрядник робіт безумовно повертає кошти в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час перевірки фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, яка є бюджетною організацією, встановлено що в порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн.

У матеріалах справи міститься акт ревізії фінансово-господарської діяльності КНМЦ за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 від 27.12.2019 року № 04-30/780, складений Північним офісом Держаудитслужби.

У п. 2.4. договору вказаного акту зазначається, що ревізією правильності застосування норм, розцінок та коефіцієнтів встановлено, що в ревізійному періоді Центром укладено договір від 01.12.2017 № 011217С (додаткові угоди не укладалися) з ТОВ «Реставраційна проектно-виробнича майстерня «Відродження» з визначенням договірної ціни як тверда та предметом якого є «ремонтно-реставраційні роботи фасаду та пошкоджених приміщень, покрівлі, облаштування блискавкозахисту приватного будинку купця М. Апштейна (1912 р.) на вул. Спаській,12», а саме виконання робіт в розрізі благоустрою (локальний кошторис на будівельні роботи № 7-1-1 на благоустрій). В свою чергу Центром підписано та оплачено акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за грудень 2017 року на загальну суму 247 135,20 грн. (з ПДВ), де зазначено роботи з асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів. До ревізії надано проектно-кошторисну документацію за 2016 рік, яка в свою чергу отримала позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспетиза» від 25.11.2016 №00-1613-16/ЦБ. Проте в проектно-кошторисній документації в локальному кошторисі на будівельні роботи №7-1-1 на благоустрій передбачено роботи з влаштування тротуарів з ФЕМ тип 1 та тип 2 та не передбачено виконання робіт з підготовки до асфальтобетонування асфальтобетонних покриттів. Центром, в порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4.7 вимоги ДСТУ Б Д. 1.1-1-2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштуванню асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією за 2016 та 2018 роки, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн. (з ПДВ).

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не було представлено суду повної копії акту ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 27.12.2019 року № 04-30/780, оскільки у матеріалах справи містяться лише копії першої, дев`ятнадцятої, двадцятої та тридцять четвертої сторінки вказаного акту Державної аудиторської служби України.

Посилаючись на п. 2.4. акту ревізії від 27.12.2019 року № 04-30/780, а також п. 5.14. договору будівельного підряду № 011217 С від 1 грудня 2017 року, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 221 953,48 грн.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2017 позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2017 року на суму 247 135,20 грн.

Таким чином 15.12.2017 відповідачем було прийнято виконані будівельні роботи за грудень 2017 за актом № 2 на суму 247 135,20 грн.

Вказаний вище акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний уповноваженими представника сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

З наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 29 від 18.12.2017 вбачається, що позивач свої зобов`язання щодо оплати вартості робіт за вказаним актом виконав у повному обсязі в розмірі 247 135,20 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за договором підряду. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчать підписаний без зауважень акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 15.12.2017 за грудень 2017 року на суму 247 135,20 грн, а також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору підряду.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що у разі допущення підрядником відступлення від кошторисної документації, умов цього Договору або інших недоліків у Роботах та матеріалах, уповноважені представники Сторін складають Акт виявлених недоліків із зазначенням строку їх усунення.

Жодних актів виявлених недоліків матеріали справи не містять.

Посилання позивача на п. 5.14. договору відхиляються судом, оскільки матеріали справи не містять доказів завищення відповідачем обсягів та вартості виконаних робіт.

Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов`язок по відшкодуванню збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд доходить висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов`язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи

При цьому, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату за виконанні роботи відповідно до договору підряду, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору № 011217С від 01.12.2017 і вони не можуть вважатися збитками.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин, що склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки", заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому як підряднику сума за договором не розцінюється судом як збитки в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.

Крім того, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на акт Державної аудиторської служби України, який носить рекомендаційний характер, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, наведену в постанові № 3-69гс12 від 22.01.2013 р., відповідно до якої стверджується, що виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2013 зі справи № 922/1609/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставраційна проектно-виробнича майстерня "Відродження" відповідача матеріальної шкоди (збитків) в розмірі 221 953,48 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги відхиляються повністю, а судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.05.2021.

Суддя О.В. Мандриченко