Рішення № 96925954, 25.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2021Справа № 923/1206/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 84305,74 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.03.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.11.2020 Заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області (далі - позивач, Рада) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - відповідач, Товариство), яким просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.05.2019 до договору № 264 від 01.02.2019 на постачання природного газу за державні кошти, укладену між Білозерською селищною радою Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401368) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (код ЄДРПОУ 41427817);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Білозерської селищної ради Херсонської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 84305 грн. 74 коп.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.11.2020 позовну заяву заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області (вх. № 2522/20 від 23.11.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 84305 грн. 74 коп. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) передано до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу вказана позовна заява передана на розгляд судді Джарти В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 прийнято справу № 923/1206/20 до провадження судді Джарти В. В., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовче провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.01.2021.

За наслідками судового засідання 27.01.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 03.03.2021.

02.02.2021 від Херсонської прокуратури надійшло повідомлення про забезпечення участі прокурора у справі Київською міською прокуратурою.

26.02.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 03.03.2021 прибули прокурор та представник відповідача та надали пояснення.

За наслідками судового засідання 03.03.2021 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 25.03.2021 представник прокуратури просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві.

У свою чергу представник Товариства проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що в письмовому вигляді містяться в матеріалах справи.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та Білозерською селищною радою Білозерського району Херсонської області 01.02.2019 укладений договір на постачання природного газу №264 (далі - договір) за результатами публічної закупівлі.

На момент укладання договору ціна газу за 1000 м3 була встановлена у розмірі 9099,20 грн з урахуванням ПДВ. Загальна вартість усього договору складала 1 137 400,00 грн з урахуванням ПДВ (п. 4.1 Договору). Плановий обсяг споживання на 2019 рік - 125,000 тис.м.куб.

У подальшому додатковою угодою № 1 від 31.05.2019 до договору про постачання природного газу збільшено ціну за 1000 куб.м. - до 10008,00 грн. Відповідно до п.4 Додаткової угоди умови в частині зміни ціни застосовуються до правовідносин між сторонами починаючи з 01.05.2019.

Прокурор та Рада, звертаючись із даним позовом до суду стверджує про наявність підстав визнання вказаної вище додаткової угоди недійсною з підстав того, що її зміст суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі» щодо забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, що призвело до значної переплати бюджетних коштів. Такі твердження Прокурора та позивача ґрунтуються на тому, що ціну на газ було змінено в бік збільшення, у той час як за даними НАК «Нафтогаз України» на 01.01.2020 вартість природного газу за 1000 м3 становила 7286,40 грн, на 01.02.2020 - 6249,60 грн, на 01.03.2020-5527,20 грн. Крім того, з інформації Головного управління статистики у Херсонській області за вих №04-24/2/2258-20 від 18.09.2020 середні споживчі ціни на газ природний по Херсонській області за 100 куб.м, у 2019 році становили, зокрема: у листопаді - 693,46 грн (6934,00 грн за 1000 м3), у грудні - 616,92 грн (6169,20 грн за 1000 м3), а у 2030 році: у січні - 685,25 грн (6852,50 грн за 1000 м3), у лютому - 598,90 грн (6989,00 грн за 1000 м3). Тобто Прокурор та Рада вважають неправомірне збільшення ціни на газ, що призвело у свою чергу до сплати надмірних сум бюджетних коштів в розмірі 84 305,74 грн, які просять стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, Товариство зазначало, що до спірного договору були внесені зміни із дотриманням умов договору та приписів статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області стверджував, що додаткову угоду укладено за усною домовленістю між сторонами, із урахуванням змін до Кодексу ГТС, а саме включення до тарифу на природний газ вартості його транспортування.

На спростування вказаних доводів Товариство зазначило, що додаткова угода №1 від 31.05.2019 була укладена не за усною домовленістю, а на підставі звернення відповідача, як постачальника, до позивача, як споживача, з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів наявності підстав для зміни істотних умов договору.

Так, 14.05.2019 відповідач направив на адресу позивача лист №342 в якому було порушено питання необхідності внесення змін до Договору в частині ціни.

Підставою порушення питання про внесення змін до Договору в частині ціни було: коливання ціни на природний газ на ринку у період квітень-травень 2019 року; прийняття органами державної влади нормативно-правових актів, які впливають на ціну природного газу шляхом підвищення тарифу на його транспортування.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, законодавство дозволяє сторонам Договору змінювати ціну за одиницю товару.

Поряд з цим, законодавець встановив і умови при яких сторони договору можуть змінювати його істотні умови, зокрема: не більше ніж на 10 відсотків; наявності коливання ціни такого товару на ринку; зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідачем на адресу Ради разом з листом №342 від 14.05.2019 було скеровано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №0-344 від 24.04.2019 та Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №0-373 від 06.05.2019.

Експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №0-344 від 24.04.2019 встановлено коливання ціни природного газу на ринку у впродовж квітня 2019 року. Так, вартість природного газу з 01.04.2019 становила 7479,60 грн за 1000,00 м.куб. Натомість, вартість природного газу з 01.05.2019 становила вже 8337,60 грн за 1000,00 м.куб.

Таким чином, зміна вартості (коливання) ціни на природний газ протягом квітня 2019 року становила 11,47%.

Враховуючи коливання ціни на природний газ Товариство звернулось з пропозицією до позивача про зміну ціни за одиницю товару.

Враховуючи наявність відповідних підстав, сторони уклали додаткову угода №1 від 31.05.2019, якою підвищили вартість природного газу з 9099,20 грн. за 1000,00 м.куб. до 10008,00 грн. за 1000,00 м.куб., що відповідно складає на 9,99%. При цьому, умови щодо підвищення ціни за 10000,00 м.куб. вступають в силу з 01.05.2019.

Крім того, загальна сума Договору складала 1 137 400,00 грн, після укладання додаткової угоди №1 від 31.05.2019 загальна вартість договору становила 1 137 390,71 грн. Отже, за результатами підписаної Додаткової угоди №1 сторонами не було збільшено суми, визначеної в договорі.

Беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку сторін вимог статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 31.05.2019, що у свою чергу нівелює твердження про її недійсність.

На підтвердження факту коливання ціни природного газу у спірному періоді і в період укладання додаткової угоди №1 від 31.05.2019 Товариство також посилається на Висновок експерта №2402/1 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження від 24.02.2021. Відповідно до вказаного Висновку експерта вартість природного газу в квітні 2019 року становила 7479,60 грн за 1000,00 м.куб. Вартість природного газу в травні 2019 року становила 8337,60 грн за 1000,00 м.куб. При цьому, збільшення вартості (коливання) природного газу на травень 2019 року в порівнянні з квітнем становить 11,47%.

До того ж 22.04.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято нормативно правовий акт, яким запроваджено тариф на доступ до потужності, що в свою чергу збільшило собівартість природного газу.

22.04.2019 НКРЕКП було прийнято Постанову №580, якою внесені зміни до Кодексу газотранспортної системи, Типового договору транспортування природного газу та інших нормативних документів, що регулюють порядок транспортування природного газу та оплати таких послуг.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Глави VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюється виключно на підставі договору транспортування.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з п. 1 розділу 7 Глави VIII Кодексу доступ до потужності надається на підставі укладеного договору транспортування, а також підтвердженої оператором газотранспортної системи номінації.

Номінація - це попереднє повідомлення замовника послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані протягом доби до газотранспортної системи в точках виходу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.

Таким чином, замовлення доступу до потужності (замовлення послуг транспортування газу) відбувається в момент подання Постачальником номінації та погодження такої номінації оператором газотранспортної системи.

При цьому, Постачальник є замовником послуг доступу до потужності, а отже зобов`язаний здійснювати оплату таких послуг оператору газотранспортної системи.

Оплата доступу до потужності здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок оператора ГТС фінансового забезпечення в розмірі обсягу транспортування (обсягу споживання природного газу безпосереднім споживачем).

Тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу встановлені Постановою НКРЕКП № 2001 від 21.12.2018 року та з 01.05.2019 року складають 157,19 грн без ПДВ за 1000 куб. м. на добу, або 188,63 грн з ПДВ за 1000 куб. м. на добу.

Отже, починаючи з 01.05.2019 послуги транспортування природного газу оплачуються його Постачальником, а не Споживачем.

Поряд з цим, у зв`язку з прийняттям вищеописаних рішень регулятором ринку (НКРЕКП) та покладанням на Постачальника обов`язку по сплаті доступу до потужності, собівартість природного газу як товару для Товариства зросла.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору можуть змінюватись зокрема при зміні ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

З викладеного вбачається, що Відповідач в травні 2019 року мав дві підстави порушувати питання про збільшення природного газу в рамках Договору з Позивачем.

Враховуючи першочергову вартість природного газу по Договору, розмір коливання ціни на ринку, а також встановлення тарифів на транспортування, реальна собівартість природного газу, як товару, зросла на 1189,55 грн, а саме: 9 099,20+11% (коливання ціни) +188,63 грн = 10 288,75 грн.

10 288,75 - 9099,20 = 1189,55 грн (реальне зростання вартості в квітні 2019 року)

При цьому, на виконання вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони збільшили вартість природного газу в межах 10%, а саме на 908,80 грн.

Як вбачається з викладеного, в травні 2019 року у Відповідача існувало дві підстави передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» для порушення питання зміни істотних його умов. Всі зміни вартості товару були проведені з дотриманням чинного законодавства України, з наданням всіх документів підтверджуючих наявність коливання ціни, та в межах можливого підвищення вартості.

Наведені вище обставини спростовують доводи Прокуратури та Ради, покладені в основу позовної вимогти про визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 31.05.2019, у зв`язку із чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 84 305,74 грн, як безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти суд відзначає наступне.

Звертаючись із даною вимогою позивач просив суд застосувати приписи статті 1212 ЦК України, якими в свою чергу передбачено, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Такою правовою підставою, яка за твердженням позивача відпала, є додаткова угода № 1 від 31.05.2019, про недійсність якої було заявлено позовну вимогу.

Фактично в силу приписів статті 173 ГПК України вимога про стягнення 84 305,74 грн є похідною від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 31.05.2019. Таким чином, оскільки судом встановлена відсутність підстав для визнання додаткової угоди № 1 недійсною, тому й вимога про стягнення 84 305,74 грн, як безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти задоволенню не підлягає.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 78, 79 ГПК України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За наслідком встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 84305,74 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.05.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ