Рішення № 96925753, 17.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021м. ДніпроСправа № 904/662/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Впроваджувально-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватек", м. Київ

до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Кривий Ріг" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

про стягнення грошових коштів у розмірі 31 168, 97 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Впроваджувально-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватек" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Кривий Ріг" Криворізької міської ради (далі - Відповідач) грошових коштів у розмірі 31 168,67 грн., з яких сума основного боргу складає - 25 000,00грн., 2 153,42 грн. - 3% річних, 4 015,25 грн. - інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 17 від 28.02.2020, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою від 09.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування в Господарському суді Дніпропетровської області, ухвалу від 09.02.2021 фактично направлено на адресу відповідача 23.03.2021.

23.04.2021 судом направлено запит до Відділення поштового зв`язку Дніпро Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" та Відділення поштового зв`язку № 7 м. Дніпро Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" з проханням повідомити про статус відправлення рекомендованої пошти з повідомленням за №4930014639898, яка направлялась на адресу відповідача.

14.05.2021 від Акціонерного товариства "Укрпошта" надійшла відповідь на запит, згідно якої рекомендований лист з повідомленням про вручення №4930014639898, надійшов до дільниця міської службової пошти (МСП) м. Дніпро 01.05.2021 та значиться врученим представнику відправника 29.04.2021.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов та продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що у відповідності до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору про надання послуг, умов, строку виконання послуг та строків оплати за виконані послуги, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за виконані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018 між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт "Кривий Ріг" Криворізької міської ради (далі - замовник, відповідач) та Впроваджувально-виробничим Товаритсвом з обмеженою відповідальністю "Ватек" (далі - виконавець, позивач) укладено договір № 17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язується надати послуги з технічного обслуговування та ремонту рентгено-телевізійного інтроскопу Rapiscan 624XRW160 (надалі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна ціна договору становить 25 000,00 грн, в тому числі ПДВ 4 166,67 грн.

Оплата за договором здійснюється замовником на підставі рахунку на оплату виконавця шляхом безготівкового перерахування належних до сплати сум за банківськими реквізитами виконавця протягом 10 банківських днів з дати підписання Акту наданих послуг (3.1. договору).

Строки надання послуг - лютий 2018 року. Місце надання послуг - комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Кривий Ріг» Криворізької міської ради, аеропорт, м. Кривий Ріг, 50000 (п.п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 6.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами свої зобов`язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Позивачем умови договору виконані належним чином, що підтверджується Актом наданих послуг згідно договору № 01 від 28.022018, який підписаний сторонами без заперечень.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, в наслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 25 000,00 грн., що стало підставою виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Станом на час розгляду справи доказів оплати за надані послуги від представників сторін не надійшло.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 153,42 грн. за період з 16.03.2018 по 27.01.2021 та інфляційні втрати - 4 015,25 грн. за період з квітня 2018 по січень 2021.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 16.03.2018 по 27.01.2021, що підлягають до стягнення становлять 2 153,42 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", оскільки нарахування ним здійснено за неповні місці.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати за період з квітня 2018 року по січень 2021 року становлять 4 333,78 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 4 015,25 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 25 000,00 грн., 2 153,42 грн. - 3% річних та 4 015,25 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Впроваджувально-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватек" до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Кривий Ріг" Криворізької міської ради про стягнення грошових коштів у розмірі 31 168, 97 грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Кривий Ріг" Криворізької міської ради (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Аеропорт, ідентифікаційний код 01173530) на користь Впроваджувально-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватек" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 7, ідентифікаційний код 16301229) суму основного боргу у розмірі 25 000,00 грн., 2 153,42 грн. - 3% річних, 4 015,25 грн. - інфляційних втрат. та витрати по сплаті судового збору - 2 270,00 грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

Повне рішення складено 17.05.2021

Суддя Н.Г. Назаренко