Рішення № 96925718, 17.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021м. ДніпроСправа № 904/5628/19 (904/3065/21)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (50024, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд.1А, ідентифікаційний код юридичної особи 04819211)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 , м. Дніпро (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м.Дніпро (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2021 матеріали позовної заяви №904/5628/19 (904/3065/21) передано на розгляд судді Суховарову А.В.

Ухвалою суду від 29.03.2021 задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, звільнено позивача від сплати судового збору, справу №904/5628/19 (904/3065/21) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу №904/5628/19 (904/3065/21) вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; зобов`язано позивача та відповідача надати відповідні пояснення в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначеною вище ухвалою суд роз`яснив учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-168 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі. Копії відповідних заяв повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) вказаних заяв до суду.

Станом на 17.05.2021 до суду від учасників справи доказів виконання вимог ухвали суду від 29.03.2021 не надійшло.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 17.05.2021 судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 19.12.2019 відкрито провадження у справі №904/5628/19 про банкрутство та 30.04.2021 винесено ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки в період з 02.11.1978 по 02.08.2019.

Згідно наказу від 02.08.2019 №134-к позивача звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.

02.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення на її користь заборгованості по заробітні платі за період березень-липень 2019 у розмірі 9 117,88грн.

Рішенням господарського суду від 23.02.2021 по справі №904/5628/19 (904/589/21) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем не здійснено повного розрахунку за зазначеним вище рішенням, у зв`язку із чим позивач вирішила звернутись до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за період з 03.08.2019 по 18.03.2021.

Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов`язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку, враховуючи наступне.

Позивач в заяві зазначає, що нею самостійно розраховано розмір середнього заробітку з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 на підставі розрахунковий відомостей за червень-липень 2019 року, у зв`язку із чим середньоденний заробіток позивача складає 253,18грн. (9 367,69грн./37 днів).

Перевіривши розрахунок середньоденного заробітку, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що останній розрахований вірно з дотриманням положень викладених в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.08.2019 по 18.03.2021 у розмірі 150 135,74грн. (253,18грн. * 593 дні).

Разом з тим, позивачем під час здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку помилково зазначено кількість календарних днів, а не робочих, як того вимагають приписи Порядку №100.

З врахуванням положень ч.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.08.2019 по 18.03.2021 становить 103 044,26грн. (253,18грн. * 407 днів).

Відповідачем станом на 17.05.2021 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 103 044,26грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись з даним позовом до суду позивачем заявлено майнову вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, однак останній був звільнений від сплати судового збору у відповідності до ухвали суду від 29.03.2021.

Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 270,00грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в дохід держбюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116 КЗпП, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (50024, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд.1А, ідентифікаційний код юридичної особи 04819211) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (50024, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд.1А, ідентифікаційний код юридичної особи 04819211) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.08.2019 по 18.03.2021 у розмірі 103 044,26грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (50024, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд.1А, ідентифікаційний код юридичної особи 04819211) на користь державного бюджету (отримував коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 270,00грн. - судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Суддя А.В. Суховаров