Вирок № 96923912, 12.05.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3319/16-к

н.п. 1-кп/415/42/21

ВИРОК

Іменем України

12 травня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Шевченко О.В.

судді Березіна А.Г.

судді Калмикової Ю.О.

секретаря судового засідання Шолкової Т.В.

номер кримінального провадження, внесеного 17.05.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22016130000000109

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Алчевська Луганської області, громадянки України, не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

за участю:

прокурора Зіньковського А.Ю.

захисника Бондаренка Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження зазначене кримінальне провадження

У С Т А Н О В И В

Починаючи з квітня 2014 року на території Луганської області особи, відносно яких є окремі кримінальні провадження, діючи умисно, з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, створили на території України терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»). «ЛНР» має чітку ієрархію та структуру, що складається з політичного та силового блоків, які очолюють керівники терористичної організації (відносно яких є окремі кримінальні провадження) та з відома яких структурні підрозділи «ЛНР» здійснюють терористичну діяльність спрямовану на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян, юридичними особами, привернення уваги до політичних поглядів представників так званої «ЛНР». Учасники «ЛНР» (відносно яких є окремі кримінальні провадження) безпосередньо брали участь у даній терористичній організації, а також у злочинах, які нею вчинялися, зокрема, у квітні 2014 року, останні, знаходячись в населених пунктах Луганської області України, здійснювали публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу України, захоплення державної влади, вчинювали з цією метою умисні дії, пов`язані з розповсюдженням матеріалів з такими закликами і використанням засобів масової інформації.

13 квітня 2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей. До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

З метою протидії діяльності органів виконавчої влади України на території проведення антитерористичної операції, забезпечення стійкості «ЛНР», розподілу функцій та обов`язків, які будуть покладені на учасників «ЛНР», встановленню правила поведінки учасників «ЛНР» та її структурних підрозділів, обов`язкові для виконання цих учасників під час вчинення терористичної діяльності, у червні 2014 році особи (відносно яких є окремі кримінальні провадження), всупереч чинного законодавства України, на підставі документу «Закон ЛНР» «Про прокуратуру» № 17-1 від 30.06.2014, утворили у складі так званої «ЛНР» структурний підрозділ «Генеральна прокуратура Луганської народної республіки».

На учасників «Генеральної прокуратури Луганської народної республіки» та її структурних підрозділів, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки: забезпечення охорони та захисту інтересів «ЛНР» та її учасників, структурних підрозділів та незаконних органів виконавчої влади «ЛНР»; примушування населення України, яке перебуває на території проведення антитерористичної операції, до виконання та дотримання незаконно виданих особами (відносно яких є окремі кримінальні провадження) документів «ЛНР» («Конституції», «Законів» та «нормативно-правових актів»); притягнення, всупереч Конституції України та законодавства України, до кримінальної відповідальності осіб, які перебувають на території проведення антитерористичної операції за непередбачені законами України дії; нагляд за виконанням учасниками «ЛНР» та її структурних підрозділів документів, незаконно виданих особами (відносно яких є окремі кримінальні провадження); нагляд за примусовим виконанням учасниками «ЛНР» та її структурних підрозділів, які здійснюють незаконну оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудового слідства, документів, незаконно виданих особами (відносно яких є окремі кримінальні провадження); нагляд за примусовим виконанням населенням України, яке перебуває на території проведення антитерористичної операції, виконання незаконних рішень т.зв. «судової системи ЛНР» у кримінальних та цивільних справах, а також протиправним застосуванням інших заходів примусового характеру, пов`язаних з незаконним позбавленням особистої свободи громадян; незаконне кримінальне переслідування громадян, які перебувають на території проведення антитерористичної операції; підбір нових учасників «Генеральної прокуратури Луганської народної республіки» та її структурних підрозділів.

У січні 2015 року, більш точну дату органом досудового розслідування не встановлено, громадянка України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи з розповсюджених у засобах масової інформації та мережі Інтернет повідомлень про проведення на території Луганської області України антитерористичної операції проти терористичної організації «ЛНР», діючи з особистих політичних міркувань, вирішила прийняти участь у терористичній організації «ЛНР», шляхом вступу до її структурного підрозділу т.зв. «Генеральної прокуратури Луганської народної республіки», взявши на себе зобов`язання виконувати обов`язки і задачі вказаного структурного підрозділу терористичної організації.

У січні 2015 року ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою з іншими учасниками так званої ЛНР, була призначена на посаду «прокурора м. Алчевська» - структурного підрозділу т.з «Генеральної прокуратури ЛНР», давши на це свою добровільну згоду. У подальшому, з січня 2015 року по час зміни раніше повідомленої підозри, а саме по 31 травня 2016 року, обвинувачена ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що т.зв. «Генеральна прокуратура ЛНР» діє в супереч Конституції України і нормативно-правових актів України, умисно вчиняє дії направлені на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, а саме виконує вказівки учасників «ЛНР» (відносно яких є окремі кримінальні провадження), спрямовані на функціонування структурного підрозділу терористичної організації «ЛНР» - т.з. «Генеральної прокуратури ЛНР» і виконання покладених на підрозділ функцій і обов`язків.

Таким чином обвинувачена ОСОБА_1 , з моменту призначення на посаду «прокурора м. Алчевська т.з. Генеральної прокуратури ЛНР» до 31 травня 2016 року, перебуваючи у м. Алчевську, м. Луганську та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254 - VIII від 17.03.2015, є тимчасово окупованою територією України, вчиняє дії, направлені на участь у діяльності вказаної організації «ЛНР», а саме вступила та перебуває у складі т.з. «ЛНР», створює умови для функціонування «ЛНР», виконує вказівки інших учасників «ЛНР», здійснює заходи встановлені злочинним планом організаторів «ЛНР» (відносно яких є окремі кримінальні провадження), та на організаційне сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР», а саме віддання учасникам «ЛНР» наказів, розпоряджень, надавання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників терористичної організації за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених правил поведінки учасниками «ЛНР», підшукування нових членів терористичної організації.

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість і безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.258-3 КК України, обізнана про розпочате щодо неї кримінальне провадження, винесення повідомлення про підозру, спрямування до суду обвинувального акту, а також те, що остання протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та суду, хоча належним чином поінформована про час і місце судового розгляду шляхом розміщення повідомлення у загальнодержавному засобі масової інформації - Газеті «Урядовий Кур`єр» та оголошення про її виклик також публікувались на електронному сайті суду, крім того обвинувачена знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області, ухвалою суду від 12.01.2017 прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження, що відповідає вимогам ст. 323 КПК України, тому судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої. У зв`язку з цим обвинувачена ОСОБА_1 не допитана судом по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Захисник Бондаренко Ю.Ю. у судовому засіданні, з пред`явленим ОСОБА_1 обвинуваченням, не погодився, вважає що судом безпідставно застосовано спеціальну процедуру судового провадження за відсутності обвинуваченої.

Однак винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, доказами, які узгоджуються між собою.

Так, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 знає приблизно з 2003 року, тобто тривалий час, підтримували суто робочі стосунки (свідок здійснював наглядові функції у прокуратурі Луганської області, в тому числі і над прокуратурою міста Алчевська, де працювала ОСОБА_1 ). Так, коли свідок займав посаду прокурора відділу внутрішньої безпеки ГПУ, до його обов`язків входило в тому числі збір інформації щодо працівників прокуратури, які перейшли на сторону так званої «ЛНР» та працюють у відповідних незаконно створених органах. Під час виконання своїх посадових обов`язків йому стало відомо (в тому числі з оперативно-розшукової діяльності) про призначення ОСОБА_1 приблизно з початку 2015 року на посаду «прокурора м. Алчевська Генеральної прокуратури ЛНР». Крім того, неодноразово бачив відеоролики, розміщенні в мережі Інтернет, як правило на «Ютуб», де ОСОБА_1 давала інтерв`ю та проводила оперативні наради з приводу питань прокурорсько-слідчої діяльності так званої «ГП ЛНР». Наскільки свідку відомо, до посадових обов`язків ОСОБА_1 входили видання наказів пов`язаних з робочою діяльністю, проведення оперативних нарад, заслуховувань, участь у судових засіданнях тощо. Також, свідку було відомо що на посаду її призначив так званий «Генеральний прокурор ЛНР».

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 знає як працівника прокуратури Луганської області (а саме працівника прокуратури міста Алчевська), стосунки суто робочі. Так, свідок певний час займала посаду прес-секретаря прокурора Луганської області та до її посадових обов`язків входило доповідь прокурору про події, які відбувалися на Луганщині та Україні, а тому свідок здійснювала моніторинг сайтів та відеохостингів мережі Інтернет (в тому числі щодо так званих органів влади «ЛНР»). Під час виконання своїх безпосередніх обов`язків, свідку стало відомо про призначення на початку 2015 року ОСОБА_1 на посаду «прокурора міста Алчевська ГП ЛНР», а саме на сайті так званої «Генеральної прокуратури ЛНР» в розділі «Новини» перебував відеоролик, де виступала ОСОБА_1 як «прокурор міста Алчевська» та звітувала про проведену роботу прокуратури Алчевська. Наскільки свідку відомо, до посадових обов`язків ОСОБА_1 входять такі ж обов`язки, які покладаються на аналогічного керівника прокуратури.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_1 приблизно з липня 2004 року, коли працювала разом з нею в прокуратурі міста Алчевська Луганської області. У зв`язку з захопленням представниками НЗФ «ЛНР» будівлі прокуратури Луганської області у 2014 році (наразі там знаходиться так звана «Генеральна прокуратура ЛНР»), всім повідомили про необхідність приїхати на підконтрольну державній владі України територію, а саме в м. Старобільськ Луганської області. Проте, ОСОБА_1 залишилася в м. Алчевську. Крім того, в 2015 році в мережі Інтернет (на сайті «Ютуб») свідок побачила відеоролик, де обвинувачена проводила оперативну нараду як «прокурор міста Алчевська ГП ЛНР», на цій нараді були присутні працівники так званої «поліції» міста. Свідок впевнена, що це була саме прокуратура міста Алчевська, оскільки вона точно пам`ятає як виглядає кабінет прокурора. Про перебування на посаді «прокурора міста Алчевська ГП ЛНР» ОСОБА_1 також свідку відомо від колег по роботі які також її знають. З якого часу ОСОБА_5 займає цю посаду свідку не відомо.

Покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які надали суду, аналогічні попереднім показам свідків.

Кріт того, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, викладеного у даному вироку, підтверджується наступними дослідженими і перевіреними у судовому засіданні письмовими доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду:

- витягом з кримінального провадження № 22016130000000109, з якого вбачається, що 17.05.2016 внесені відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 258-3 КК України;

- протоколом огляду від 28.07.2015, під час якого оглянуто так званий «Закон ЛНР Про прокуратуру», яким встановлені основні засади діяльності та повноваження прокурорів «ЛНР»;

- протоколом огляду від 16.07.2015, під час якого проведено огляд відеороликів з відеохостінгу «YouTube» за участю ОСОБА_1 як «прокурора міста Алчевська Генеральної прокуратури ЛНР», а саме відео з назвами: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

- протоколом огляду від 27.07.2015, під час якого проведено огляд відеоролику з відеохостінгу «YouTube» за участю ОСОБА_1 як «прокурора міста Алчевська Генеральної прокуратури ЛНР», а саме відео з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» та додатком до нього компакт-диском CD-R VS, на якому міститься вказаний відеозапис та який проглянутий в судовому засіданні;

- протоколом огляду від 17.06.2016, під час якого проведено огляд відеороликів з відеохостінгу «YouTube» за участю ОСОБА_1 як «прокурора міста Алчевська Генеральної прокуратури ЛНР», а саме відео з назвами: «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_7», ІНФОРМАЦІЯ_8» та додатком до нього компакт-диском, на якому містяться вказані відеозаписи та які проглянуті в судовому засіданні;

- постановою від 17.06.2016 про долучення документів до матеріалів кримінального провадження, а саме компакт-диску, на якому зафіксований відеофайл «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

- постановою від 17.06.2016 про долучення документів до матеріалів кримінального провадження, а саме компакт-диску, на якому зафіксовані відеофайли «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_7», ІНФОРМАЦІЯ_8»;

- протоколом огляду речей та документів від 23.06.2016, за участю свідка ОСОБА_9 , відповідно до якого остання під час огляду відеозаписів, повідомила що особа, яка представлена як «прокурор міста Алчевська т.з ГП ЛНР», є ОСОБА_1 );

- протоколами огляду речей та документів від 23.06.2016, за участю свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого остання під час огляду відеозаписів, повідомила що особа, яка представлена як «прокурор міста Алчевська т.з ГП ЛНР», є ОСОБА_1 );

- долученим до матеріалів провадження зверненнями генерального директора ПАТ «Керамет» ОСОБА_11 до УСБУ в Луганській області від 21.07.2015 та прокуратури Луганської області від 20.07.2015, 17.09.2015, відповідно до яких на їх адресу надійшла вимога зі сторони так званої «Генеральної прокуратури ЛНР» щодо необхідності реєстрації в податкових органах «ЛНР», а саме вимога за підписом «прокурора міста Алчевська Генеральної прокуратури ЛНР» ОСОБА_1 ; вказаний документ додається до звернення з підписом ОСОБА_1 і печаткою «Генеральної прокуратури ЛНР»;

- результатами огляду речей та документів, а саме компакт-диску № 2145 від 02.03.2016, що є додатком до протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/5006 від 06.03.2016, які викладені в протоколі огляду від 24.06.2016, і з яких суд вбачає, що ОСОБА_1 обіймає посаду так званого «прокурора міста Алчевськ Генеральної прокуратури ЛНР»; ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Луганської області № 1401нт від 24.06.2016 надано дозвіл на використання результатів НСРД у кримінальному провадженні № 22016130000000109;

- результатами огляду речей та документів, а саме компакт-диску №2021 від 23.02.2016, що є додатком до протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3844 від 23.02.2016, які викладені в протоколі огляду від 24.06.2016, і з яких суд вбачає, що ОСОБА_1 обіймає посаду так званого «прокурора міста Алчевська Генеральної прокуратури ЛНР»; ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Луганської області № 1400нт від 24.06.2016 надано дозвіл на використання результатів НСРД у кримінальному провадженні № 22016130000000109.

Доводи сторони захисту щодо безпідставного застосування спеціальної процедури судового провадження за відсутності обвинуваченої ОСОБА_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими внаслідок наявності ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 12.01.2017, щодо здійснення кримінального провадження за відсутності ОСОБА_1 в порядку спеціального судового провадження (т. 1 а. п. 72), що передбачено ч. 3 ст.323 КПК України та ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.06.2016, щодо здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000109 (т.1 а. п. 11).

Також суд зважає увагу на те, що поняття терористичної організації визначено, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Так Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13 вказує, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п. 13 вказаної Постанови вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Також згідно постанови Верховного Суду від 05.07.2018 по справі № 225/6151/15-к (провадження № 51-1609км18), висновки якої є обов`язковими для суду першої інстанції, встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ознак певної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК України, не вимагається.

Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року в справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».

Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

У ході судового розгляду справи стороною обвинувачення було доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 , будучи фаховим юристом, що тривалий час працювала в органах прокуратури України, усвідомлювала, що т.з. «ЛНР» діє на території України незаконно, саме як терористична організація та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачена приймав участь в діяльності вищевказаної терористичної організації.

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку та відповідно до вимог закону, є належними, допустимими і достатніми для ухвалення вироку.

Проте протокол огляду речей і документів від 24.06.2016, під час якого оглянуто компакт-диск з реєстраційним № 117 від 25.02.2015, на якому знаходяться матеріали, отримані в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до ухвали Апеляційного суду Харківської області № 10492т від 29.12.2014, яка у порушення ст. 290 КПК України, не була відкрита стороні захисту, що є вагомою гарантією змагальності і рівності сторін у кримінальному провадженні, суд визнає недопустимим доказом, оскільки відсутні законні підстави для проведення НСРД і використання їх результатів.

Отже суд, допитавши свідків і дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 в участі у терористичній організації, повністю доведена та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 258-3 КК України.

При цьому, суд зазначає, що стороною обвинувачення, з огляду на проведенні нею процесуальні дії, були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої ОСОБА_1 на захист і доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей цього провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів;

- особу винної, яка на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, раніше не судима;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст. ст. 66, 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 258-3 КК України, і з застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати. Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня фактичного затримання останньої, у порядку виконання даного вироку.

Цивільних позовів у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна або незастосування спеціальної конфіскації, тощо.

На підставі викладеного, з урахуванням призначення судом покарання у виді конфіскації майна, арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк» (МФО 300465), які належать обвинуваченій ОСОБА_1 , накладений ухвалою слідчого судді від 25.12.2015, судом не скасовується.

Речові докази і процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 366 - 368, 373 - 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня фактичного затримання останньої, у порядку виконання даного вироку.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченою, щодо якої судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченою підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя О.В. Шевченко

Суддя А.Г. Березін

Суддя Ю.О. Калмикова