Ухвала суду № 96923099, 12.05.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/12340/20

провадження 2/201/2304/2021

УХВАЛА

12 травня 2021 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та вселення

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та вселення.

Ухвалою від 11 січня 2021 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року скасовано ухвалу від 11 січня 2021 року та передано справу для продовження розгляду.

Разом із позовною заявою позивач просить суд відстрочити сплату судового збору по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч. 1. ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 3 статті 136 ЦПК України, передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

З урахуванням вимог статті 13 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

Також слід звернути увагу, що відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Отже, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведених законодавчих нормах дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України покладається на заінтересовану сторону.

Разом з тим, приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, суд не вбачає обґрунтованих та переконливих підстав для відстрочення ОСОБА_1 сплату судового збору по цивільній справі до ухвалення рішення, тому вважаю, що позивач, як сторона у справі, має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору у встановленому законом розмірі, передбаченого Законом України «Про судовий збір», щодо сплати судового збору при звернення до суду з позовною заявою, таким чином та з урахуванням вище викладеного та зазначеного, передбачених законом підстав для задоволення цієї заяви у даному випадку немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 1, 3, 8 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 12, 13, 81, 136 ЦПК України, постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»,

УХВАЛИВ:

Позивачу ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та вселення – відмовити.

Ухвала згідно ст. 294 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Ухвала набрала законної сили 12 травня 2021 року.

Суддя: