Вирок № 9692136, 25.03.2010, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1-140/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» березня 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого судді - Пошкурлат О.М.,

при секретарі - Краснощокій Н.А.,

за участю прокурора - Висоцького М.В.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає в АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, працюючого слюсарем ФОП ОСОБА_3, м. Київ, в силу ст.. 89 КК України раніше не засудженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Судовим слідством в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, суд,

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за наступних обставин.

Так, 23 травня 2008 року, близько 11-15 год., підсудний ОСОБА_2, проходячи повз будинок № 220, що по вул.. Київській, м. Бровари, Київської області, побачив на передньому пасажирському сидінні автомобіля марки «Ніссан Тііда», реєстраційний номер НОМЕР_1 сумочку жіночу, в звязку з чим у нього виник умисел на заволодіння такої. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає, через незачинене віконне скло передніх пасажирських дверей, таємно викрав сумочку жіночу, що належала ОСОБА_4, яка матеріальної цінності для такої не представляла. У сумочці, на момент її викрадення, знаходилися грошові кошти в розмірі 4000 доларів США, що у відповідності до курсу Нацбанку України становило 4,25 грн. за один долар США, і відповідала 19400 грн., 2000 грн., а також паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного коду на ОСОБА_4, після чого з місця вчинення злочину зник, заподіявши у такий спосіб потерпілій ОСОБА_4 шкоду на загальну суму в 21400 грн.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе, в предявленому йому обвинуваченні, визнав повністю та суду показав, що 23 травня 2008 року близько 11 години приїхав до м. Бровари з м. Києва. Проходячи вул.. Київською побачив, що на проїжджій частині зазначеної вулиці сталося ДТП за участю двох автомобілів. Підійшовши до місця ДТП виявив на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Ніссан» жіночу сумочку, яку і вирішив викрасти, оскільки присутні при ДТП особи були заклопотані оформленням останнього. Через незачинене вікно передніх пасажирських дверей витягнув з салону автомобіля сумочку та перейшовши дорогу став чекати на автобусній зупинці автобус, щоб доїхати до м. Києва. Проте скористатися викраденим не зміг, оскільки був затриманий.

В скоєному розкаюється, просить суд його суворо не карати.

З поданої заяви потерпілої вбачається, що така претензій до підсудного матеріального та немайнового характеру не має, просить суд такого суворо не карати.

Судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин викрадення ОСОБА_2 чужого майна. При цьому зясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій не має, а також розяснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, дії ОСОБА_2, що виразилися у таємному викраденні чужого майна, а саме сумочки жіночої з грошовими коштами, що належать ОСОБА_4, містять склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

Про обставини скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_2 послідовно, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні дав покази, які узгоджуються між собою, і сумнівів у своїй достовірності не викликають.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу підсудного та обставини, що помякшують й обтяжують покарання.

Обставинами, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_2 суд визнає щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання відносно ОСОБА_2, а ні досудовим слідством, а ні в суді не встановлені.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує також сукупність всіх обставин вчинення злочину, дані про особу підсудного, що за місцем проживання він характеризується позитивно (а.с. 95), в силу ст.. 89 КК України раніше не засуджений (а.с. 93, 101, 102), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 97, 99), а також думку потерпілої, яка не наполягає на позбавленні підсудного волі.

Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2, за вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі.

Суд визнає, що ОСОБА_2 на час розгляду справи не є особою небезпечною для суспільства, значних наслідків від скоєного не наступило, а тому вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, і на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий термін, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

Саме таке покарання суд визнає як необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд покладає на засудженого обовязки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати, що складаються з витрат, затрачених на проведення експертизи, підлягають до стягнення з підсудного в користь держави в особі експертної установи.

Керуючись ст.ст. 299, 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців .

У відповідності до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від призначеного судом покарання звільнити, встановивши іспитовий строк в 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Після набрання вироком законної сили покласти на засудженого ОСОБА_2 обов»язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме,

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередньою підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави в особі НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 486,77 грн. (отримувач платежу УДК у Київській області; Код ЗКПО 25574713, р/р 35220100105021, МФО 821018)за проведення експертного дослідження.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, у звязку з тим, що вони ніким не оспорювалися, не може бути оскаржений учасниками судового розгляду, в іншій частині вирок суду першої інстанції може бути оскаржений шляхом подачі апеляцій до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом шести місяців з моменту набрання вироком суду законної сили безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Суддя Броварського міськрайонного

суду Київської області О.Пошкурлат