Рішення № 96920575, 02.02.2021, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

02.02.2021

Справа № 494/1056/19

Провадження № 2/494/45/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Лебединського С.Й.,

за участю секретаря судових засідань Авдєєвої С.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування», 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Раухівська селищна рада Березівського району Одеської області, -

в с т а н о в и в:

Позивач, звернувшись до суду із цим позовом просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну частку (пай), площею 6,45 умовних кадастрових гектара по Заводівській сільській раді Березівського району Одеської області із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова Заводівської сільської ради Березівського району Одеської області.

На обгрунтування поданого позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після смерті батька залишилось спадкове майно у виді земельної частки (паю) площею 6,45 умовних кадастрових гектара, без визначення меж цієї ділянки на місцевості на території Заводівської сільської ради Березівського району Одеської області, по колишньому КСП ім. Кірова. За своє життя батько не встиг оформити права на земельну частку (пай) так як сертифікат ОД №0078078 на його ім`я був виданий вже після його смерті, тільки 31 липня 1996 р.. Однак, вона фактично вступила у володіння та в управління спадковим майном, що підтверджується товарними чеками на придбання добрива та запчастин для трактора для оброблення земельної ділянки. Також, позивач зазначала, що в неї відсутній сертифікат ОД №0078078 від 31 липня 1996 р. на ім`я батька у зв`язку з чим вона позбавлена можливості переоформити спадщину.

Представник позивача, адвокат Загородня Олена Валентинівна заявлені вимоги підтримала у повному обсязі просила задовольнити позов на підставах викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, також просив визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Представник 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Заводівської сільської ради Березівського району Одеської області проти задоволення позову заперечував. Посилався на безпідставність заявлених позивачем вимог.

Представник залученої до участі у справі, у якості процесуального правонаступника, Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області також проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні встановлено наступне.

ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що було зареєстровано Мостовським райбюро ЗАГС Миколаївської області, а.з.№104 від 23 грудня 1955 р.. Свідоцтво про народження НОМЕР_1 . Її батьком був записаний ОСОБА_3 .

30 квітня 1975 р. був укладений шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , що було зареєстроно Заводівською сільською радою Березівського району Одеської області, а.з. №23. Свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу прізвище подружжя ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що було зареєстровано виконкомом Заводівської сільської ради народних депутатів Березівського району Одеської області, а.з.№65. Свідоцтво про смерть НОМЕР_3 .

Згідно архівної довідки від 27 липня 2015 р. №61 ОСОБА_3 був в списках колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Заводівка, Березівського району Одеської області на отримання сертифікату на земельну частку (пай) за №383.

Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Заводівка, Березівського району Одеської області Державний акт на право колективної власності на землю ОД-04-07-002 був зареєстрований 07 грудня 1995 р.. Як свідчить з додатку №1 у списку громадян КСП за №383 є ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 Комінтернівською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №23/97. Як свідчить з матеріалів спадкової справи за життя ОСОБА_3 склав 04 лютого 1994 р. заповіт, яким заповідав належне йому майно у виді автомобілю марки ВАЗ-21061 1981 року випуску, № НОМЕР_4 , чоловіку своєї дочки, позивача по справі, ОСОБА_5 . Заповіт був посвідчений секретарем виконкому Заводівської сільської ради народних депутатів Березівського району Одеської області. 01 березня 1997 р. на ім`я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину на вище вказаний автомобіль.

Також, з матеріалів спадкової справи вбачається, що 11 червня 2019 р. із заявою до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 із заявою про відкриття спадкової справи на спадщину, яку вона прийняла за законом згідно ст.ст.529, 549 ЦК Української РСР 1963 р., шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном, що складається з земельної частки (паю) площею 6,45 умовних кадастрових гектара, без визначення меж цієї ділянки на місцевості на території Заводівської сільської ради Березівського району Одеської області, по колишньому КСП ім. Кірова, згідно сертифікату ОД №0078078.

Вивчивши матеріали справи, на підставі представлених сторонами доказів і доведення їхньої переконливості суд дійшов до наступного висновку.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Як встановлено судом батько позивача ОСОБА_3 був в списках колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с. Заводівка, Березівського району Одеської області на отримання сертифікату на земельну частку (пай) за №383.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Кірова ОД-04-07-002 був зареєстрований 07 грудня 1995 р.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени КСП, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Враховуючи викладене головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина у КСП на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю

Однак, як встановлено судом батько позивача станом на час реєстрації Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Кірова ОД-04-07-002 був померлим.

Отже, у батька позивача виходячи з наведених положень право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) - відсутнє.

Відповідно до п.п.1,4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. набирає чинності з 01 січня 2004 р. і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності застосовуються норми Цивільного Кодексу Української РСР в ред. 18 липня 1963 року.

Таким чином і враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до спадкових правовідносин у даній справі слід застосовувати положення Цивільного Кодексу Української РСР в ред. 18 липня 1963 року.

Відповідно до положень ст.524 ЦК УРСР в ред. 1963 р. спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Як свідчить з наведеної норми спадкуванням є перехід прав на майно з спадкодавця на спадкоємців. Як передбачено положеннями ст.534 ЦК Української РСР 1963 р. кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Виходячи з наведеної норми заповіт - це письмово виражена воля заповідача про розпорядження його майном на випадок його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР в ред. 1963 р., не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР в ред. 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він:

1) фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Прийняття спадщини підтверджується різними діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили у володіння ( користування, розпорядження) спадковим майном.

Виходячи з вищенаведеного правовими нормами ЦК Української РСР отримати у спадщину можливо було тільки майно, яке належало спадкодавцю на момент смерті на підставі певного правоустановчого документу.

Однак, як встановлено судом у батька позивача майна у вигляді земельної ділянки не існувало, а право на сертифікат на земельну частку (пай) він не встиг отримати у зв`язку зі своєю смертю.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку суду позивачем не були дотримані положення наведеної ч.1 ст.81 ЦПК України та не надані необхідні, належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин на які він посилався як підставу для задоволення своїх вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи рішення суд не враховує товарні чеки, що були надані позивач на підтвердження вказаних ним обставин.

Суд вважає, що подані чеки не можуть бути доказами обставин, на які посилається позивач в розумінні положень 76-80 ЦПК України.

З огляду на наведене суд вважає, що підстав для задоволення поданого позову не має.

Керуючись ст.ст.10-13, 81, 89,263-265,268 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 у задоволені позову до ОСОБА_2 «Про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування», 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Раухівська селищна рада Березівського району Одеської області - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через Березівський районний суд Одеської області відповідно до п.15.5 Розділу Х11 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:________