Вирок № 96918486, 17.05.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1245/20

Провадження № 1-кп/542/28/21

В И Р О К

Іменем України

17 травня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рибки Ю.О.,

прокурора - Хутченко Я.О.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - Рябухи В.Я.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Нові Санжари кримінальне провадження № 12020175270000071 по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

18 жовтня 2019 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за частиною 1 статті 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 21 березня 2021 року ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області замінено призначене вироком від 18 жовтня 2019 року покарання у виді штрафу на громадські роботи строком на сорок чотири години;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною частиною 2 статті 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2020 року близько о 18:00 год. на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла суперечка, під час якої ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, умисно наніс правою рукою, стиснутою в кулак, один удар в область лівого ока ОСОБА_1 , від чого останній упав та відразу підвівся. Після цього ОСОБА_2 взяв дерев`яну палицю і наніс удар ОСОБА_1 в область лоба та лівої брови, а потім почав жбурляти у потерпілого дерев`яні колоди, які потрапляли у голову та руки ОСОБА_1 , від чого останній впав на землю. ОСОБА_2 сів зверху на ОСОБА_1 , який лежав на землі після падіння, і наніс удари лівою і правою руками, стиснутими в кулак, в область голови та плечей ОСОБА_1 , чим спричинив йому тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 135 від 30.09.2020 ОСОБА_1 нанесені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною 2 статті 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілого.

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_2 не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

ОСОБА_2 підтвердив факт, що дійсно заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 24 вересня 2020 року близько о 18:00 год. на території господарства, де проживає потерпілий. Однак, вказав, що нанесенню потерпілому тілесних ушкоджень під час бійки передувала поведінка самого потерпілого, а саме: те, що на неодноразові прохання ОСОБА_2 тримати свою собаку на прив`язі, ОСОБА_1 не звертав уваги.

Зокрема, ОСОБА_2 пояснено, що собака потерпілого, яка вільно і безперешкодно бігала по селу вбивала його свійську птицю. Внаслідок цього у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникали сварки. Після однієї з таких сварок 24 вересня 2020 року, обвинувачений та потерпілий домовились, що собаку останній буде тримати на прив`язі. Однак, пізніше побачивши, що собака ОСОБА_1 продовжує бігати вулицями села, обвинувачений обурився, побіг за собакою, взяв палицю і прибіг до домогосподарства ОСОБА_1 .

Обвинуваченим акцентовано увагу на тому, що його дії, які виявились у нанесені потерпілому тілесних ушкоджень стали наслідком протиправних дій самого потерпілого, оскільки ОСОБА_1 у своєму ж подвір`ї домогосподарства напав на обвинуваченого з вилами, наніс ОСОБА_2 тілесні пошкодження. Ним зазначено, що він вчиняв дії, спрямовані на необхідну оборону від посягань на його життя потерпілим.

Після того, як потерпілий впав на землю, ОСОБА_2 наніс йому близько п`яти ударів руками в обличчя. В подальшому, побачивши матір потерпілого - ОСОБА_3 , яка вибігла з сокирою у руках, і занесла останній для удару, він підвівся і покинув домогосподарство потерпілого.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини по суті висунутого обвинувачення, суд вважає, що його вина у вчиненому кримінальному правопорушенні підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, допитаний під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді потерпілий ОСОБА_1 показав, що з обвинуваченим раніше був знайомий, вони проживають в одному селі, між ним там обвинуваченим, дійсно, був конфлікт стосовно його собаки, яку він не тримав на прив`язі. В день вчинення кримінального правопорушення, вони спільно з ОСОБА_2 випивали, потім розійшлись. Пізніше потерпілий прийшов до домогосподарства ОСОБА_2 та просив останнього закурити. Отримавши відмову, пішов до дому. Наступний раз обвинуваченого він побачив вже у своєму домогосподарстві, коли той, прибіг з палицею та почав бігати за собакою та її бити.

Далі, побачивши потерпілого, ОСОБА_2 не залишив домогосподарство ОСОБА_1 , а підійшовши до нього, наніс удар кулаком в область лівого ока потерпілого. Задля того, щоб вигнати ОСОБА_2 із домогосподарства, він узяв вила. Однак, такі дії не зупинили обвинуваченого, він почав жбурляти дерев`яні колоди. ОСОБА_1 , втративши рівновагу впав, після чого обвинувачений сів на нього зверху та почав наносити йому удари в область голови та плечей і здійснював ці дії, поки матір потерпілого не підбігла до ОСОБА_2 з сокирою, після чого останній залишив подвір`я потерпілого.

Зазначив, що, дійсно, можливо під час того, як відбивався від ОСОБА_2 , міг вколоти його вилами.

Відповідні обставини, що повідомлені потерпілим під час судового розгляду справи, також були повідомлені і свідком подій - матір`ю потерпілого - ОСОБА_3 .

Так, допитана в якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що вона стала очевидцем того, як ОСОБА_2 24 вересня 2020 року забіг на подвір`я її домогосподарства та почав бігати за собакою, яку намагався вбити. Потім вдарив ОСОБА_1 кулаком під ліве око, від удару він впав та одразу підвівся. ОСОБА_1 взяв вила, які стояли неподалік, щоб налякати ОСОБА_2 та вигнати його з подвір`я. Однак, ОСОБА_2 не пішов, а наніс потерпілому палицею удар в область голови. Далі ОСОБА_2 почав кидати дерев`яні колоди в потерпілого, одна з них влучила в останнього, від чого ОСОБА_1 впав. На нього зверху сів обвинувачений та почав бити кулаками по голові та плечам. В цей час вона взяла сокиру, підійшла до чоловіків. ОСОБА_2 , побачивши її, перестав наносити удари і вийшов із домогосподарства.

Суд зазначає, що під час судового розгляду за ініціативою сторони захисту в судові засідання викликались для допиту в якості свідків мати обвинуваченого - ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 в судові засідання не з`явились, після чого сторона захисту не наполягала на допиті вказаної особи, оскільки вона не була очевидцем бійки, що сталась між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а лише могла пояснити обставини сварки між вказаними особами щодо собаки ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 у судові засідання на виклики суду не з`явився, з огляду на що сторона захисту не наполягала на допиті вказаної особи, оскільки він не був очевидцем бійки, що сталась між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а лише міг підтвердити, що собака потерпілого ніколи не знаходилась на прив`язі, а також міг розповісти відомості, які йому стали відомі зі слів ОСОБА_2 про бійку між такими особами.

Судом встановлено, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також і іншими доказами, дослідженими судом в ході розгляду справи.

Зокрема, протоколом проведення слідчого експерименту від 05 жовтня 2020 року, під час якого ОСОБА_1 показав механізм та локалізацію нанесення йому тілесних ушкоджень. Такий протокол узгоджується з іншими доказами, які підтверджують винуватість ОСОБА_2 , а саме: висновком експерта № 142 (додаткова) від 06.10.2020, у якому вказано, що в протоколі допиту потерпілого від 25.09.2020 та в протоколі слідчого експерименту від 05.10.2020, ОСОБА_1 вказав на кількість, локалізацію та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень 24.09.2020, що взагалі може відповідати об`єктивним судово-медичним даним, виявленим в процесі проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 .

Також, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 05 жовтня 2020 року, під час якого ОСОБА_3 показала механізм та локалізацію нанесення тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_1 . Такий протокол узгоджується з іншими доказами, які підтверджують винуватість ОСОБА_2 , а саме: висновком експерта № 142 (додаткова) від 06.10.2020, у якому вказано, що в протоколі допиту свідка від 25.09.2020 та в протоколі слідчого експерименту від 05.10.2020, ОСОБА_3 вказала на кількість, локалізацію та механізм спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 24.09.2020, що взагалі може відповідати об`єктивним судово-медичним даним, виявленим в процесі проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 .

Крім цього, з протоколу огляду місця події від 24.09.2020 та фототаблиці, доданої до нього вбачається (а.с. 97- 103), що працівниками поліції в присутності понятих проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлені дерев`яні колоди, поряд з якими та на яких виявлені плями бурого кольору, сокира, та господарський інструмент зі слідами бурого кольору.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 135 від 30.09.2020 ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: ран в тім`яній області справа, рана в лобно-тім`яній області по центру, рана в області перенісся, рана в області середньої третини лівої бровної дуги, гематома в навколоочній області зліва, синець в області середньої третини лівої вушної раковини, крововилив в області слизової верхньої губи, крововилив в області слизової нижньої губи по центру і вправо, післятравматична відсутність 1-го верхнього зуба справа, післятравматична відсутність 1-го нижнього зуба справа, післятравматична відсутність коронки 2-го нижнього зуба справа та 3-го нижнього зуба справа до ясневого краю, гематома в області лівого передпліччя по задньо-внутрішній поверхні, які утворились в результаті дії тупих предметів, яким могла бути кисть руки людини, зажата в кулак, нога у взутті, чи схожі за характеристикою предмети, які діяли у вищевказані області не менше шести разів. Дані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Аналіз наведених доказів, на переконання суду, свідчить про їх повну узгодженість між собою та відповідність іншим доказам, що дає підстави суду прийняти до уваги як правдиві та такі, що відповідають дійсності.

В зв`язку з цим суд приймає до уваги наведені докази як належні та допустимі й такі, що підтверджують винуватість обвинуваченого у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень.

Досліджені судом докази, поза розумним сумнівом, дають підстави суду прийти до висновку, що ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження умисно, як про це зазначено в обвинувальному акті.

Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Твердження обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_2 діяв в межах необхідної оборони, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Судом встановлено, що хоч причиною агресії обвинуваченого і стала поведінка потерпілого, але саме обвинувачений прийшов до домогосподарства, де проживав ОСОБА_1 і перший вчинив протиправні дії, завдавши першим удар в обличчя ОСОБА_1 . І саме ОСОБА_1 почав оборонятись від протиправних дій ОСОБА_2 , взявши вила, що не зупинило злочинні дії обвинуваченого, оскільки останній міг вільно покинути домогосподарство, однак він продовжив кидати в потерпілого дерев`яні колоди та після падіння ОСОБА_1 , сівши на нього, наносив останньому удари в область голови кулаками обох рук.

Враховуючи встановлені судом обставини кримінального правопорушення та поведінку обвинуваченого під час його вчинення, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_2 захищався від суспільно небезпечного посягання потерпілого.

Твердження обвинуваченого про те, що потерпілий наніс йому тілесні ушкодження, не знайшли свого об`єктивного підтвердження у суді, оскільки з наданих ОСОБА_2 до суду документів вбачається, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020175270000082 від 12.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, 02.11.2020 було закрито відповідно до пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова про закриття відповідного кримінального провадження не оскаржена та не скасована. Доказів нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень до суду не надано.

Таким чином, суд, дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, пропонував суду призначити йому покарання за частиною 2 статті 125 КК України у виді арешту строком на три місяці.

Потерпілий при обранні міри покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.

Обвинувачений, свою вину не визнав, проти запропонованого покарання заперечував.

Проти запропонованої прокурором міри покарання заперечував також захисних обвинуваченого, який наголосив на протиправності поведінки потерпілого, яка передувала вчиненню кримінального правопорушення, а також на тому, що ОСОБА_2 діяв в межах необхідної оборони. Захисник наголосив, що обвинувачений визнав себе винним у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.

Відповідно до частини 2 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, є кримінальним проступком.

Суд враховує конкретні обставини справи, а також те, що обвинувачений не вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Так, судом встановлено, що 18 жовтня 2019 року Новосанжарським районним судом Полтавської області ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 21 березня 2021 року ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області замінено призначене вироком від 18 жовтня 2019 року покарання у виді штрафу на громадські роботи строком на сорок чотири години. Вказане покарання ОСОБА_2 відбув.

Також, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за № 1202017527000037 від 19.08.2020 за чатиною 2 статті 125 КК України, однак внаслідок відмови потерпілого ОСОБА_5 від обвинувачення, відповідне кримінальне провадження було закрито ухвалою суду від 09 вересня 2020 року на підставі пункту 7 частини 1 статті 284 КПК України.

Судом взято до уваги, що ОСОБА_2 ніде не працює, отже не має постійного заробітку, що виключає можливість призначити йому покарання у виді штрафу та виправних робіт.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість, також враховує характеристику його особи, його поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, ставлення до скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність тих, які його обтяжують, приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді арешту, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення та перевиховання, а також соціальної реабілітації.

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Оскільки обвинувачений засуджується до арешту, який має відбувати реально, то суд вважає за необхідне з метою виконання вироку та відбування покарання, а також запобіганню ризиків, встановлених статтею 177 КПК України, обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Процесуальних витрат та речових доказів по матеріалах кримінального провадження немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374, 393, 395 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України і призначити йому покарання у виді трьох місяців арешту.

Початок строку відбування покарання рахувати з 17 травня 2021 року.

До набрання вироком законної сили обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва