Ухвала суду № 96917940, 12.05.2021, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа № 272/469/21

Провадження № 2/272/313/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

12 травня 2021 року

Суддя Андрушівського районного суду Житомирської області Карповець В.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Житомирської обласної прокуратури (місцезнаходження: м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, 11) про звільнення майна з - під арешту, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить звільнити з - під арешту нерухоме майно, а саме 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 належну ОСОБА_1 , що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 , що обтяжено на підставі постанови прокурора Чуднівського району Житомирської області від 06.10.2010; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , що внесений реєстратором Романівською державною нотаріальною конторою 12.10.2010 на підставі постанови прокурора Чуднівського району Житомирської області від 06.10.2010, реєстраційний номер обтяження 10349699.

Ознайомившись з поданою позовною заявою та доданими до неї матеріалами суддя дійшов наступного висновку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що постановою прокурора Чуднівського району Житомирської області від 06.10.2010 було накладено арешт на все належне ОСОБА_1 нерухоме майно в межах кримінального провадження №247013/10. В подальшому, а саме 12.10.2010 Романівською державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10349699. Вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 20.01.2011 ОСОБА_1 було визнано винним за ст.ст.368 ч.2, 382 ч.2 КК України та на підставі ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства юстиції України строком на три роки без конфіскації майна. Застосовано ст.ст.75,76 ч.1 п.3, 4 КК України та звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням трьохрічного іспитового строку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п.9 Перехідних положень КПК України (2012 року), запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку ч.6 ст.126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку ст.253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку ст.324 КПК України 1960 року або судом в порядку виконання вироку в порядку ст.409, 411 КПК України 1960 року.

Згідно із п.8 ст.324 КПК України при ухваленні вироку суд має вирішити питання, що робити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Згідно ст.409 КПК України (в редакції 1960 року), питання про різного роду сумніви та протиріччя, які виникли при виконання вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Відповідно до пункту 1 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна” за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Таким чином, питання щодо арешту який накладався в межах кримінального провадження мають вирішуватися саме в межах такого провадження. Законність накладення арешту в рамках кримінальної справи (провадження), або наявність чи відсутність підстав для зняття такого арешту, не відноситься до компетенції суду в порядку цивільного судочинства.

Суд при розгляді цивільної справи не може приймати з цього приводу рішення по суті питання (навіть й про відмову у задоволенні позову), оскільки таке рішення передбачає оцінку питань поза межами компетенції суду в рамках цивільного судочинства.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року по справі №727/2878/19, зокрема, спори про звільнення майна з - під арешту, накладеного за правилами КПК України та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Оскільки арешт на нерухоме майно позивача ОСОБА_1 був накладений в межах кримінального провадження, та беручи до уваги те, що при ухваленні вироку судом не було вирішено питання про зняття арешту з майна, питання про зняття арешту з майна має вирішуватись в порядку, передбаченому КПК України, який діяв на час розгляду кримінального провадження.

На підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст.19, 186, 259 - 261 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі №272/469/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про звільнення майна з - під арешту.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 розділу ХІІІ “Перехідні положення” Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:В. В. Карповець