Рішення № 96917612, 06.05.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/21049/20

н/п 2/953/1302/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року Київський районний суд м.Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ломакіна Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/21049/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ломакіна Е.В. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Київського районного суду м.Харкова від 24.07.2020 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що відповідач веде асоціальний образ життя, зловживає алкогольними напоями, не займається доглядом за донькою та її вихованням, навчанням, розвитком, лікуванням. У зв`язку із цим, з травня 2020 року ОСОБА_3 фактично стала проживати разом з батьком, дідусем та бабусею, за адресою: АДРЕСА_1 . Для дитини створені усі необхідні умови для проживання, навчання розвитку та відпочинку. Позивач, як батько повністю виконує покладені на нього батьківські обов`язки щодо доньки, матеріально її повністю забезпечує. Також позивач приводить та забирає дитину з місця її навчання, відвідує батьківські збори та цікавиться її шкільним життям. Проживання дитини разом із батьком повністю відповідає її інтересам, вона перебуває в доброзичливій атмосфері, завжди доглянута, має друзів за своїм місцем проживання. Дитина проживає разом із батьком тривалий час, протягом якого мати її не відвідувала, не цікавилась її долею, станом здоров`я та фактично самоусунулась від її виховання.

Проживання ОСОБА_3 з батьком забезпечує сталий соціальний зв`язок з батьком та відповідає її якнайкращим інтересам. Виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток відсутні.

ОСОБА_3 стала фактично проживати разом із батьком та виявляє власне бажання проживати разом із позивачем. ОСОБА_1 не здійснює будь-яких перешкод у спілкуванні дитини із матір`ю. ОСОБА_2 має безперешкодний доступ до спілкування із дитиною у будь- який час.

На думку позивача, буде доцільним та відповідним інтересам дитини буде визначення постійного місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , бо дитина тісно зв`язана із її теперішнім місцем проживання разом із батьком, батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки забезпечуючи дитину достойним житлом, освітою в школі, піклується про фізичне виховання дочки, про розвиток її особливих здібностей. Зважаючи на постійне проживання із батьком дитина дуже прихильна до нього. Все це має істотне значення для вирішення спору судом.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вказаних вимог, судом було сформовано запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача у справі та 20.12.2020 отримано відповідну довідку (а.с.34).

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито загальне позовне провадження по даній справі та почато підготовче провадження.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцяти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 28.12.2020 та позовну заяву з доданими до неї документами було направлено за місцем реєстрації відповідача та отримано останньою 19.01.2021.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 не скористалась.

Статтею 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

17.03.2021 представником третьої особи подано до суду письмові пояснення щодо позову та надано висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 31.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання та копії ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів за місцем реєстрації, відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України).

Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та повторно не з`явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ухвали суду від 06.05.2021, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, у поданих до суду поясненнях зазначено про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування. При цьому вказано, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, у зв`язку з тим, що він виконує свої батьківські обов`язки, створив належні умови для проживання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Суд, вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, допитавши свідків, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 24.07.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстровано 11.09.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1736 (а.с.8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , 2012 р.н., учениці 3-А класу Харківського педагогічного ліцею №4 Харківської міської ради Харківської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 навчається в Харківському педагогічному ліцеї № 4 з 01.09.2018 року. Програмовий матеріал з усіх навчальних дисциплін засвоює на достатньому рівнях. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, творча учениця. Добре спілкується з однокласниками, користується в них авторитетом і повагою, добросовісно виконує доручення вчителів і класного керівника. Батько, ОСОБА_1 систематично відвідує ліцей, приводить та забирає дитину, цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_3 , постійно спілкуються з класним керівником у телефонному режимі, цікавиться її поведінкою та стосунками в класі, бере активну участь у класному житті. Батьківські збори регулярно відвідує. Цього навчального року мати дитини з класним керівником з приводу дитини не спілкувалася, батьківські збори не відвідувала (а.с.11А).

Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом видано ордер на житлове приміщення №124 серія 7 гр. ОСОБА_6 , з сім`єю з 3 чоловік на право зайняття житлового приміщення жилою площею 65,4 кв.м., що складається з 3 кімнат к вартирі ізольованій за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_6 , 1961 р.н., ОСОБА_7 , 1962 р.н., чоловік, ОСОБА_1 , 1983 р.н., син (а.с.16).

Після розірвання шлюбу батьками, малолітня ОСОБА_3 проживає з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської області щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради (далі - Департамент служб) розглянуто питання щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 .

Під час розгляду та вивчення наданих документів встановлено, що мати дитини - ОСОБА_2 , батько дитини - ОСОБА_1 . Шлюб між батьками дитини розірваний 24.07.2020.

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання та всебічного розвитку дитини (акт обстеження від 25.02.2021). ОСОБА_1 матеріально забезпечений, працює на посаді начальника відділу збуту автомобілів в ДП «Автотрейдінг-Харків», на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває. ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , запрошувалася на співбесіду до Департаменту служб, але не з`явилася, письмові пояснення не надала. Згідно з інформацією адміністрації Харківського ліцею № 4, де малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається з 01.09.2018, батько - ОСОБА_1 , систематично відвідує ліцей, приводить та забирає дитину, цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_3 , постійно спілкується з класним керівником у телефонному режимі, цікавиться її' поведінкою та стосунками в класі, бере активну участь у класному житті. Батьківські збори регулярно відвідує. Цього навчального року мати дитини з класним керівником з приводу дитини не спілкувалася, батьківські збори не відвідувала.

Питання щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, Враховуючи надані документи, рекомендації Комісії, керуючись ст.ст. 19, 161 СК України, в інтересах дитини, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 (а.с.51-52).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.02.2021, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини окрема кімната із ліжком, шафою, письмовим столом для начання, місцем для ігор. В наявності шкільне приладдя, ігражки, книжки. Стосунки сім`ї доброзичливі, родинні (а.с.53).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтвердили, що їх малолітня онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , де їх створені належні умови для навчання та проживання. Мати дитини ОСОБА_2 тривалий час зловживала спиртними напоями та у разі бажання може спілкуватися з донькою.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною 4 статті 150 СК України батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частин 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 конвенції).

Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СКУ), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 (справа № 402/428/16-ц провадження № 14-327цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При цьому, в ході судового розгляду не встановлено, що мати приділяє увагу та займається вихованням дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, в тому числі щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною 6 статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку №178 від 10.03.2021 Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської області, за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

Також суд враховує, що немає можливості в порядку ст. 232 ЦПК допитати малолітню ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що дитина не досягла 10 річного віку.

Враховуючи вищезазначене та інтереси дитини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме, що за місцем проживання дитини створені всі умови для неї, батько виховує та утримує доньку належним чином, бере участь у духовному та фізичному розвиткові дитини, а також враховуючи позицію органу опіки та піклування, який дійшов висновку про доцільність проживання дитини з батьком, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог позивача і на підставі наданих суду доказів вважає, що позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 128, 131, 174, 178, 187, 191, 211, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284 ЦПК України, ст.ст.7, 19, 141, 150, 153, 155, 157, 160, 161 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місце знаходження: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ 26489104

Повне судове рішення складено та підписано 14 травня 2021 року.

Суддя Колесник С.А.