Ухвала суду № 96915785, 13.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/13941/21

Провадження № 1-кс/947/6284/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000186 від 17.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про арешт об`єкту нерухомого майна, а саме квартиру, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12020160000000186 від 17.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Виклад обставин, зазначених у клопотанні

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п. п. 1.1. -1.8. положення про кардіохірургічне відділення Регіонального центру кардіохірургії Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, затвердженого Генеральним директором КНП «ООКЛ» ООР» ОСОБА_5 від 13.11.2020 року, кардіохірургічне відділення є структурним підрозділом КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР» (далі-КНП «ООКЛ» ООР»), що здійснює весь технологічний комплекс спеціалізованої діагностичної та хірургічної допомоги хворим з гострою та плановою серцево судинною патологією з подальшим цілодобовим наглядом за ними. Положення про кардіохірургічне відділення складено у відповідності зі штатним розкладом КНП «ООКЛ» ООР».

Кардіохірургічне відділення створено наказом галузевого управління № 231 від 29.05.2007 «Про відкриття Регіонального центру кардіохірургії в Комунальній установі «Одеська обласна клінічна лікарня» та наказом головного лікаря КУ «ООКЛ» № 84 від 29.05.2007 «Про організацію кардіохірургічної допомоги на етапі облклінлікарні».

Кардіохірургічне відділення у своїй діяльності керується чинним законодавством України, нормативно правовими актами МОЗ України, наказами та розпорядженнями галузевого управління та власника Лікарні, Статутом, цим Положенням, наказами і розпорядженням генерального директора Лікарні, посадовими інструкціями персоналу відділення. Діяльність кардіохірургічного відділення знаходиться у повній відповідності зі Статутом КНП «ООКЛ» ООР».

Безпосереднє керівництво діяльністю персоналу кардіохірургічного відділення здійснюється завідувачем, який несе повну відповідальність за організацію якісного медичного обслуговування та хірургічної допомоги хворим у відділенні, призначається на посаду та звільняється з посади генеральним директором Лікарні.

У своїй діяльності кардіохірургічне відділення, як структурний підрозділ КНП «ООКЛ» ООР», підпорядковується генеральному директору і медичному директору з хірургічної допомоги.

Забезпечення кардіохірургічного відділення медичним обладнанням та матеріалами, м`яким інвентарем та технічними засобами здійснюється згідно з затвердженим табелем оснащення, в межах кошторису.

Наказом головного лікаря Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_5 № 121-кп від 02.09.2011, ОСОБА_6 , переведено з посади керівника Регіонального центру кардіохірургії, завідувача відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії на посаду завідувача відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії, лікаря хірурга серцево судинного.

Відповідно до п. п. 1.5., 1.7., 2.13., 2.15., 2.21., 3.36. посадової інструкції завідувача відділення кардіохірургії КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР, затвердженої генеральним директором КНП «ООКЛ» ООР» ОСОБА_5 від 14.11.2019, з якою ОСОБА_6 ознайомився у день її затвердження, завідувач відділенням є посадовою особою, що здійснює керівництво діяльністю кардіохірургічного відділення через підлеглий йому вищий, середній і молодший медичний персонал відповідно до чинного законодавства України та нормативно правових актів.

Завідувач відділення у своїй роботі керується Конституцією України, чинним законодавством України, та нормативно правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я, Законом України «Про охорону праці», локальними нормативними актами закладу, протипожежного захисту та виробничої санітарії, Кодексом цивільного захисту України, діючим законодавством з охорони праці, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами, положеннями, інструкціями, які діють в лікарні.

Організовує лікувально профілактичну та адміністративно господарську діяльність кардіохірургічного відділення РЦКХ.

Організовує і забезпечує комплекс заходів щодо проведення інтенсивної терапії та забезпечення операцій хворим з кардіохірургічною допомогою патологією.

Вирішує питання госпіталізації і переводу хворих у інші відділення КНП «ООКЛ» ООР».

Завідувач відділенням має право видавати розпорядження та підписувати організаційно розпорядчі документи структурного підрозділу.

Таким чином, ОСОБА_6 , відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, яка займає на підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно розпорядчих функцій.

Подальшим досудовим розслідуванням установлено, що 19.03.2021 до завідувача відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії ОСОБА_6 , у приміщенні його службового кабінету, який розташований на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26/32, звернувся ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_8 , з приводу лікування хвороби серця останнього.

У ході усної бесіди з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у завідувача відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії ОСОБА_6 , виник протиправний умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за проведення медичної операції з лікування аорти серця.

Для реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_6 зазначив ОСОБА_8 на необхідність проведення додаткових досліджень, необхідних для встановлення точного діагнозу.

Після цього, протягом березня квітня 2021 року ОСОБА_8 зроблено усі необхідні дослідження, які йому рекомендував виконати ОСОБА_6 .

Далі, 28.04.2021 ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні службового кабінету завідувача відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії ОСОБА_6 , який розташований на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26/32, надав останньому результати УЗІ серця та коронаро вентрікулографію, які пройшов ОСОБА_8 .

Ознайомившись із вказаними результатами, ОСОБА_6 сказав ОСОБА_7 що у ОСОБА_8 є проблема з аортою та необхідно проводити операцію, яка буде коштувати приблизно 160000 грн. та призначив ОСОБА_8 проведення ще однієї комп`ютерної томограми.

У подальшому, 05.05.2021 приблизно о 09.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні службового кабінету завідувача відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії ОСОБА_6 , який розташований на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26/32, надав останньому результати проведеної комп`ютерної томограми ОСОБА_8 .

Після ознайомлення з результатами ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 , що хвороба підтвердилась та є необхідність у проведенні операції ОСОБА_8 , до якої обов`язково необхідно залучити іншого фахівця з Києва.

Далі, завідувач відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на одержання ним неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за вчинення ним, як завідувачем відділення кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії дій, пов`язаних із проведенням операції аорти ОСОБА_8 , повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 300000 грн., або еквівалент цій суми у доларах США.

У подальшому, 11.05.2021 приблизно о 12.00 год. ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи у приміщенні службового кабінету завідувача відділенням кардіохірургії Регіонального центру кардіохірургії ОСОБА_6 , який розташований на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26/32, передав останньому грошові кошти в сумі 11000 доларів США, що є еквівалентом сумі 300000 грн., в якості неправомірної вигоди, за проведення операції аорти ОСОБА_8 .

Після одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 , відразу було викрито на місці вчинення кримінального правопорушення співробітниками УСБУ в Одеській області.

На підставі викладеного, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди у великому розмірі.

Обґрунтування клопотання

Як вбачається з клопотання, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді позбавленням волі до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилається на ч. 2 ст. 170 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей і документів, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Разом з тим, сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди у великому розмірі.

Сторона обвинувачення, в клопотанні, просить накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки це необхідно з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

На підтвердження права власності на майно, сторона обвинувачення, надає витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого, об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .

Доводи сторін

Прокурор та слідчий у судове засідання не з`явилися, разом з тим, від слідчого надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за його відсутності.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд справи провести за відсутності підозрюваного, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.

Мотивація суду

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. ст.. 107, 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

12.05.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди у великому розмірі.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1ст. 170 КПК України).

При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:

1) Правову підставу для арешту майна.

2)Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.

3)Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

4 ) Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.

Правова підстава для арешту майна

Арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 170 КПК України).

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий суддя зазначає, що санкцією ч. 3ст. 368 КК Українипередбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Слідчий суддя оцінює ці обставини лише для встановлення достатності підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Оскільки санкцією передбачена конфіскація майна, та достатніми є підстави вважати, що суд може призначити таке покарання, а також запобігання спробам підозрюваного вчинити дії щодо майна, спрямованих на його продаж, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна, з забороною розпорядження майном.

Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення

Слідчий суддя оцінює докази, що можуть вказувати на вчинення особою кримінального правопорушення, що, фактично, є оцінкою наявності обґрунтованої підозри.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадку забезпечення конфіскації як виду покарання).

Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Іншими словами, на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_6 повідомлений про підозру. Матеріали клопотання, вказують на можливу причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, що розслідуються в кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя переконаний в наявності фактів та інформації, які вказують на те, ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.368 КК України.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону розпоряджатися майном (тобто, не забороняє користування), а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.

Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб

Арешт майна, про який просить сторона обвинувачення, не обмежує права підозрюваного та інших осіб користуватися нерухомим майном. З урахуванням цих обставин, а також аргументів, зазначених у попередньому розділі, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення конфіскації як виду покарання, є пропорційним втручанням у права підозрюваного та інших осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.131,170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000186 від 17.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої на праві приватної власності є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з забороною розпорядження майном.

Виконання ухвалипро арештмайна покластина старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1