Рішення № 96913046, 11.05.2021, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1731/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2021 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання – Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань місті Арциз Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Одеський обласний центр зайнятості звернувся до суду зазначеною позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості з виплаченої допомоги по безробіттю на загальну суму 5191,74 грн., а також судових витрат, посилаючись на те, що 09 квітня 2020 року до Арцизької районної філії Одеського обласного центру зайнятості (далі – Одеський ОЦЗ) звернулася ОСОБА_1 із заявою про надання статусу безробітної та із заявою призначення виплати допомоги по безробіттю та в заяві про надання статусу безробітної відповідачка вказала, що через відсутність роботи немає заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі, не забезпечує себе роботою самостійно, а також була ознайомлена під підпис з правами та обов`язками зареєстрованої безробітної. Наказами від 09 квітня 2020 року відповідачці було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. При перевірці Арцизькою районною філією Одеського ОЦЗ обґрунтованості виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідачці шляхом звірення даних, зазначених у документах, з базою даних Управління соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області виявлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Арцизькій районній філії Одеського ОЦЗ, приховала факт отримання грошової допомоги по догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу з 01 вересня 2012 року по 31 липня 2020 року. В результаті приховування інформації щодо отримання грошової допомоги під час перебування на обліку в Арцизькій районній філії Одеського ОЦЗ відповідачкою було незаконно отримано матеріальне забезпечення допомогу по безробіттю у сумі 5191,74 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості, що є порушенням прав позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначений у порядку спрощеного позовного провадження на 18 травня 2021 року 08 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені, однак 18 лютого 2021 року у зв`язку з неявкою відповідачки, розгляд справи було відкладено на 10 березня 2021 року 08 год. 30 хв., про що сторони не були повідомлені у зв`язку з відсутністю у суду фінансування на поштові витрати та розгляд справи було відкладено на 11 травня 2021 року 09 год. 15 хв., про що сторони були повідомлені.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідачки в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлялася належним чином. Судом, відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою її місця проживання, однак, відповідно до повернутих поштових повідомлень відповідачка за зазначеною адресою відсутня, що свідчить про неможливість вручення відповідачці судових повісток та, відповідно до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачці належним чином.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України».

Отже відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у її письмовій заяві, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Положення про Одеський міський центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості 09.10.2017р. № 146, Одеський обласний центр зайнятості - є неприбутковою державною установою, яка підпорядковується та підзвітна Державній службі занятості (а.с. 9-16).

Судом встановлено, що 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 , відповідачка по справі (а.с. 37-38) звернулася до Арцизької районної філії Одеського ОЦЗ (а.с. 17) з заявою про надання їй статусу безробітної (а.с. 20) та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 21, 27), відповідно до яких ОСОБА_1 ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованої безробітної та відповідальністю за подання недостовірних даних і документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітної та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг та з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю, що визначені Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

16 листопада 2018 року Арцизькою районною філією Одеського ОЦЗ створено персональну картку на безробітну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).

У зв`язку з відсутністю роботи, що влаштовує та згідно з поданою заявою ОСОБА_1 було надано статус безробітної особи, що підтверджується наказом № НТ200409 від 09 квітня 2020 року та призначена допомога по безробіттю з 09 квітня 2020 року по 03 квітня 2021 року, що підтверджується наказом № НТ200409 від 09 квітня 2021 року, графіку відвідування центру занятості/філії центру занятості (а.с. 22-24, 34, 35, 36).

На підставі Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016р. № 136, Арцизькою районною філією Одеського ОЦЗ було здійснено верифікацію та моніторинг достовірності інформації, поданої ОСОБА_1 під час реєстрації.

При обміні інформацією було виявлено, що безробітна ОСОБА_1 , отримує грошову допомогу на догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу з 01 вересня 2012 року по 31 липня 2020 року одночасно з допомогою по безробіттю, що підтверджується листом Управління соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області № 1400 від 26 червня 2020 року (а.с. 26).

На підставі вищезазначеної інформації, Арцизькою районною філією Одеського ОЦЗ було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 50 від 30 червня 2020 року (а.с. 28-29).

02 липня 2020 року директором Арцизької районної філії Одеського ОЦЗ прийнято наказ № 42 «Про повернення коштів» (а.с. 31, 36), відповідно до якого відповідачці було надіслано лист-претензію за вих. номером № 955/14/02 від 03 липня 2020 року (а.с. 32), яку відповідачка отримала та вимогу про повернення грошових коштів визнала та зобов`язалася сплатити всю суму заборгованості (а.с. 33).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про зайнятість населення», кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи у встановленому порядку в державній службі зайнятості.

Підпунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, який через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Як вбачається з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно ст. 22 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженим постановою КМУ від 19.09.2018р. № 792, рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у випадку призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, такій особі припиняється виплата допомоги по безробіттю.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 1 п. 6 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і ДПА України від 13.02.2009р. № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг».

Згідно абз. 3 п. 6 цього ж Порядку - якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п. 7 цього Порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховані судом при ухваленні рішення.

Ураховуючи наведене, добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні відповідного центру зайнятості, про втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

Судом установлено, що відповідачка отримувала допомогу по безробіттю за період з 09 квітня 2020 року по 29 червня 2020 року та у цей же час отримувала грошову допомогу на догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, про що не повідомила центр зайнятості, внаслідок чого відбулася безпідставна виплата забезпечення, що свідчить про недобросовісність з боку відповідачки.

З наданої позивачем довідки № 5242/06/42-20 від 02 грудня 2020 року вбачається, що станом на 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 перед позивачем має заборгованість у розмірі 5191,74 грн. (а.с. 30).

Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного розрахунку заборгованості відповідачкою до суду не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову Одеського обласного центру зайнятості про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 5191,74 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а.с. 19).

На підставі ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 7, 12, 13, 19, 44, 48, 76-78, 81, 95, 141, 128, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-281, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Одеського обласного центру зайнятості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (номер рахунку UA928201720355409300700706397, отримувач: Одеський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ: 03491435, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172) заборгованість з виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 5191 (п`ять тисяч сто дев`яносто одна) гривня 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (номер рахунку UA928201720355409300700706397, отримувач: Одеський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ: 03491435, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.