Ухвала суду № 96912978, 13.04.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3020/20

У Х В А Л А

12 квітня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого-судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові об`єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020140090000700 від 04.03.2020 та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020140090001223 від 28.04.2020 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, гр.України,з середньою освітою, не працевлаштованого, одружений, на утриманні має 2-х малолітніх дітей, раніше судимий, останній раз вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 08.04.2019 за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився з місць позбавлення волі 29.12.2019 по відбуттю міри покарання, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час утримується в державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» /м.Львів, вул.Городоцька,20/,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, українця, гр. України, з неповною середньо освітою, не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого, останній раз 14.08.2006, вироком Шевченківського районного суду м.Львова за ч.1 ст.115 КК України до 15 років позбавлення волі, на підставі ст.81 КК України – умовно-достроково звільнений 26.07.2019 року, з невідбутим строком 1 рік 2 місяці 5 днів, без місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час утримується в державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» /м.Львів, вул.Городоцька,20/,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

за участю прокурора Карпової Т.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Яцишина І.В., Лівандовського В.І.,

у с т а н о в и в:

на розгляді Шевченківського районного суду м.Львова перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020140090000700 від 04.03.2020 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020140090001223 від 28.04.2020.

12.04.2021 прокурор подала клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів. Клопотання вручене обвинуваченому та захиснику.

Клопотання мотивує тим, що дія обраного запобіжного заходу закінчується 26.02.2021р., однак закінчити провадження не вдається за можливим, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З метою уникнення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду, продовжувати злочинну діяльність, впливати на потерпілого з метою зміни ним показань, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який у разі доведеності передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що свідчить про неможливість запобігання ризиків шляхом застосування більш м`яких заходів.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо клопотання прокурора та пояснив, що не заперечуючи обставин вчинення кримінального правопорушення щодо наявності у нього вогнепальної зброї, зазначає, що обствини кримінального правоворушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України не відповідають дійсності і з ними він не погоджується, у нього не було умислу вчиняти дане правопорушення, а саме не було вимоги щодо отримання матеріальної вигоди. Він має на утриманні двох малолітніх дітей. Зазначені обставини не дають підстав для твердження, що він буде ухилятися від суду, та просить цілодобовий домашній арешт.

Захисник Яцишин І.В. повністю підтримав пояснення свого довірителя, просив застосувати більш мякий запобіжний захід, т.я. прокурор не довела наявність ризиків, що існують тепер.

Потерпілий ОСОБА_3 не прибув до суду, хоча згідно розписки належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, учасники не заперечили про розгляд даного клопотання у відсутності потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_2 не був доставлений в судове засідання у звязку з ізоляцією на COVID-19.

Захисник Лівандовський В.І. підтримали думку обвинуваченого ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дійшов такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою суду від 16.07.2020 здіснено обєднання обвинувальних актів та ухвалою від 23.07.2020 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.

З належно завірених копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вбачається наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Суд вважає за недоцільне досліджувати наявність чи відсутність доказів вини обвинуваченого, на які останній покликається при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, оскільки наведене порушує принцип презумпції невинуватості та суперечить нормам кримінально-процесуального закону та ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких рішення суду повинно бути викладено у формулюваннях, які забезпечують принцип невинуватості особи. Суд вважає, що під час розгляду вказаного клопотання, суд не вправі досліджувати докази і давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення.

Так, ухвалами суду продовжено запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою тривалістю 60 днів, останій раз ухвалою від 16.02.21 до 25.04.2021 включно без визначення застави.

Тривалість перебування обвинуваченого під вартою зумовлена обставинами, які не залежать від складу суду, в провадженні якого перебуває справа, судом здійснюються всі процесуальні дії для розгляду справи в розумні строки, передбачені кримінально- процесуальним законом.

У відповідності до ст.21 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність та передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Суд вважає недоцільним застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та вважає такими, що заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз звільнився з місць позбавлення волі 29.12.19 та маючи непогашену судимість обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час має соціальні зв`язки з особами, що схильні до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки злочин, в якому обвинувачується вчинявся у складі двох осіб, інша особа є також раніше неодноразово судима.

На даній стадії судового розгляду не досліджені повністю письмові докази. ОСОБА_1 наполягає на додатковому допиті потерпілого, а отже може впливати на нього перебуваючи на волі.

ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні тяжкі злочини та обізнаний щодо можливої відповідальності за вчинення злочину в разі його доведеності, може при цьому впливати на потерпілого та свідків з метою відмовити останніх від показань, ухилятися від продовження розгляду провадження у суді, що може перешкоджати проведенню судового слідства у кримінальному провадженні.

Отже, застосування до обвинуваченого інших менш впливових запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків та запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, у т.ч. і домашній арешт.

Водночас, в ч.4 ст.183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З матеріалів справи, а також пояснень обвинуваченого під час розгляду клопотання вбачається, що правопорушення вчинялося із погрозою застосування вогнепальної зброї, а тому налізуючи вимоги КПК України та наявні в розпорядженні суду документи, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання прокурора є підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 177, 183 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час утримується в державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» /м.Львів, вул.Городоцька,20/ на 60 (шістдесят) днів: з 26.04.2021 року і до 24.06.2021 року включно, без визначення застави.

Копію ухвали вручити прокурору Карповій Т.М., захиснику Яцишину І.В., обвинуваченому ОСОБА_1 та скерувати начальнику державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» /м. Львів, вул. Городоцька, 20/ - для відома.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 13.04.2021.

Суддя П. С. Невойт