
Справа №463/4370/21
Провадження №1-кс/463/2751/21
У Х В А Л А
14 травня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя - Гирич С. В.
з участю секретаря судового засідання - Попович Х.І.
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань,
в с т а н о в и в :
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Скаргу обґрунтовує тим, що його захисником 24 березня 2021 року було надіслано до Державного бюро розслідувань його заяву про вчинення кримінального правопорушення від 26 червня 2020 року. Проте відомості до ЄРДР не внесені, про результати розгляду заяви його не повідомлено. Таку бездіяльність вважає незаконною, а тому просить скаргу задоволити.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 5 травня 2021 року, мотивовану перебування скаржника у Львівській установі виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, запровадженням в Україні карантину, з врахуванням ризику поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зокрема, серед осіб, які перебувають у Львівською установою виконання покарань (№19), призначено скаргу в режимі відеоконференції з Львівською установою виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області. Скаржник для участі в судовому засідання не з`явився, відмовився від проведення засідання в режимі відео конференції, про що надіслано заяву та ці обставини підтвердила в судовому засіданні у режимі відео конференції представник Львівської установи виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області.
Відповідно до ч.1, 2, 9 ст.336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження та наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин та запроваджено ряд профілактичних і протиепідемічних заходів.
Окрім цього, до Личаківського районного суду м. Львова поступив лист начальника ТУ ДСА України у Львівській області щодо повідомлення начальника ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» щодо зменшення чисельності доставлення в`язнів для участі в судових засіданнях у зв`язку із поширенням випадків зараження таких гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Слід зазначити, що у даному судовому провадженні скаржник не є обвинуваченим, ним оскаржується бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі його заяви, тобто він є скаржником.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, враховуючи те, що слідчий суддя забезпечим скаржнику можливість постати перед судом особисто, проте такий відмовився від наданої можливості, слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів у його відсутності не зважаючи на відмову від проведення відеоконференції, оскільки обставини є достатніми.
Представник суб`єкта оскарження – Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином, подав заперечення на скаргу. У зв`язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб`єкта оскарження.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення може бути оскаржена заявником, представником заявника, потерпілим або його представником.
Із матеріалів скарги убачається, що до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, було направлено заяву ОСОБА_1 від 24 березня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, яке вчинив, на його думку, суддя Львівського апеляційного суду Головатий В.Я. в ході розгляду справі справи №441/845/17.
Таким чином вбачається, що скаржник фактично не погоджується із процесуальними діями судді під час розгляду його апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду.
Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
У відповідності до положень ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов`язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів. Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Рада суддів України у своїх зверненнях неодноразово зазначала, що незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Рада суддів України переконана, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Така ситуація є загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом.
У Висновках №3 (2002) та №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення при здійснені судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Отже, звернення в даному випадку до правоохоронних органів із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення суддями злочину, за заявою особи, яка не згідна із прийнятим процесуальним судовим рішення є порушенням конституційних гарантій незалежності суду є недопустимим і ніхто крім суду у встановленому законом порядку не вправі надавати оцінку судовому рішенню.
А тому, з врахуванням неведеного вище, вважаю, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, не мало законних підстав для внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення суддею під час розгляду справи та прийняття процесуальних рішень.
Тому скаргу слід відхилити.
Щодо права скаржника на користування безоплатною правової допомогою та його прохання про залучення захисника на безоплатній основі для участі у розгляді скарги.
Частиною 1 статті 45 КПК України визначено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
В даному провадженні ОСОБА_1 виступає скаржником (заявником), він не забезпечив участь адвоката, який міг представляти його інтереси. При цьому слідчий суддя наголошує, що ОСОБА_1 не є засудженим у цьому виді провадження, оскільки засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Також слід наголосити, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07.12.2017 року його було засуджено за п.4 ч.2 ст.115,ч.1 ст.129 КПК України до 15 років позбавлення волі, він переглядався в апеляційному та касаційному порядку і залишений в силі. А тому чинним законодавством не передбачено користування скаржником, який відбуває покарання у іншому провадженні, правом безоплатної правової допомоги.
Керуючись вимогами ст.ст.214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
у х в а л и в :
в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 24 березня 2021 року - відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошенняшляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: Гирич С. В.
Судове рішення № 96912504, Личаківський районний суд м.Львова було прийнято 14.05.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 463/4370/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: