Рішення № 96911863, 13.05.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/986/21

Провадження №: 2/332/788/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі – Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2021р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, в якій, посилаючись на ст.ст.509, 525, 526, 599, 610, 611, 612 ЦК України, частини 1, 2 статті 625 ЦК України, зазначає, що постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 04.05.2011р. по справі 2-а-1668/11, яке набрало законної сили 10.11.2011р. зобов`язано УПСЗН ЗМР по Заводському району, здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Відповідачем було здійснено нарахування відповідної одноразової допомоги позивачу у відповідності до рішення в сумі 4245 грн., що підтверджується листом відповідача від 29.09.2020 р. та доданим до нього розрахунком, проте зазначена сума, нарахована за рішенням суду, так і не була виплачена позивачу.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача нараховані інфляційні втрати в розмірі 7093 гривень 46 копійок та три проценти річних у розмірі 1144 гривень за період з 10.11.2011 року по 01.11.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2011 року по справі № 2а-1668/11, а всього 8237 гривень 46 копійок.

В судове засідання позивач не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в позові зазначив про розгляд справи у його відсутності, позові вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач для розгляду справи по суті, не з`явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, представником відповідача надано до суду 12.05.2021 р. письмовий відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача вважають безпідставними, в задоволенні позову просять відмовити, розгляд справи провести у його відсутності.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 04.05.2011р. по справі 2-а-1668/11, яке набрало законної сили 10.11.2011р., зобов`язано УПСЗН ЗМР по Заводському району, здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Відповідачем було здійснено нарахування відповідної одноразової допомоги позивачу у відповідності до рішення в сумі 4245 грн., що підтверджується листом відповідача від 29.09.2020 р. та доданим до нього розрахунком, проте зазначена сума, нарахована за рішенням суду, так і не була виплачена позивачу.

Отже, предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, а саме виплати грошових коштів, нарахованих на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2011 по справі № 2-а-1668/11.

Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є обґрунтованими.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат – 7093,46 грн. та трьох процентів річних – 1144 грн. за період з 10.11.2011 по 01.11.2020р. на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2011року, у загальній сумі 4245 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

Інфляційне збільшення боргу рахується за формулою: сума боргу ? процент інфляції.

Згідно з наданого позивачем розрахунку з врахуванням індексів інфляції сума інфляційних втрат за вказаний період дорівнює 7093,46 грн.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% * сума боргу * кількість прострочених днів) /365 (кількість днів у році). Згідно з наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача за невиконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2011 року складає 1144 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем у справі розрахунки позивача не спростовані, власні розрахунки не надані, а тому відсутні підстави для неврахування розрахунків позивача, викладених в позовній заяві.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», що складає 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (код ЄДРПОУ 37573859) на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати в розмірі 7093 гривень 46 копійок та три проценти річних у розмірі 1144 гривень за період з 10.11.2011 року по 01.11.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2011 року по справі № 2а-1668/11, а всього 8237 гривень 46 копійок.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (код ЄДРПОУ 37573859) судовий збір в розмірі 2270 гривень в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя.

Повний текст рішення виготовлено 14.05.2021 р.

Суддя Р.В. Сінєльнік