Рішення № 96911733, 05.05.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4456/20

2/310/285/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю представника позивача Бучакчийського С.В., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву б/н від 23 липня 2008 року, їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 12 200 грн. Крім зазначеного, 23 липня 2008 року відповідачкою була підписана довідка про умови кредитування. ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом. При встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких ОСОБА_1 при укладанні договору надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, в зв`язку з чим станом на 31 березня 2020 року має заборгованість в розмірі 200 304,50 грн., яка складається з наступного: 10 085,28 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 188 819,22 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 1 400,00 грн. – нарахована пеня. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 139 852,84 грн., яка складається з наступного: 10 085,28 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 129 767,56 грн. – заборгованість по процентам за період з 23 липня 2008 року про 01 вересня 2019 року.

В подальшому представником позивача до суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 25 496,85 грн., яка складається з наступного: 10 085,28 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 15 411,57 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з викладених в ньому підстав. Зазначив, що анкета-заява є договором, укладеним між сторонами. Спочатку сума наданого ОСОБА_1 кредиту складала 2 000 грн., в подальшому за ініціативою банку кредитний ліміт неодноразово збільшувався, востаннє – в 2012 році до 12 200 грн. Під час надання кредиту відсоткова ставка була 3%, пізніше її розмір за ініціативою банку збільшувався. З 10 січня 2020 року кредитний ліміт становить 0,00 грн., оскільки він перейшов з поточного на прострочений. Перша заборгованість за кредитом виникла в 2009-2010 роках, оскільки відповідачкою платежі здійснювались не в повному обсязі. Зауважив, що в даному випадку банк на власний розсуд прийняв рішення списати пеню та відсотки. Просив стягнути з відповідачки заборгованість відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідачки позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 в 2008 році звернулась до позивача із заявою про отримання кредиту в розмірі 2 000 грн., в заяві, підписаною відповідачкою, зазначена відсоткова ставка за кредитом – 3%. Надалі банком одноособово збільшувались кредитний ліміт, відсоткові ставки тощо. ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту, але всі внесені нею суми банк направляв на погашення відсотків та пені, при цьому на погашення тіла кредиту сплачені кошти не скеровував. Зазначила, що Умови та правила надання банківських послуг відповідачка не підписувала. Крім вказаного, не зрозуміло, яким чином банком проводились розрахунки суми боргу, оскільки надані представником позивача графіки розрахунків однакові, а розміри позовних вимог відповідно до позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог є різними.

Відповідачка підтримала думку свого представника.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п. 2 Статуту АТ КБ «ПриватБанк». 06 вересня 2019 року Статут погоджено з Національним банком України.

Відповідачка звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву б/н від 23 липня 2008 року, їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн.

Судом встановлено, що відповідачка підписувала вищевказану заяву про отримання кредиту, отримувала в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку, а також користувалася нею, отримуючи від банку кредитні кошти, тобто той факт, що вона отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково проводила повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Згідно з наданим банком розрахунком відповідачка за вказаним кредитом станом на 31 березня 2020 року має заборгованість в розмірі 200 304,50 грн., яка складається з наступного: 10 085,28 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 188 819,22 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 1 400,00 грн. – нарахована пеня. В подальшому представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 25 496,85 грн., а саме: 10 085,28 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 15 411,57 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, та не надала доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

В заяві-анкеті зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підтвердження своїх вимог банк додав до позову копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Умови та правила банківських послуг.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У довідці про умови кредитування, доданої до позову, зазначений розмір відсотків за користування кредитними коштам – 3,0 %.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані банком Умови розуміла відповідачка та ознайомилась і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанку».

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, Умови, надані банком, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У довідці про умови кредитування, наданої позивачем, умови розрахунку прострочених відсотків, а також їх нарахування при відсутності заборгованості за поточним тілом кредиту, не передбачено, а відповідно їх розмір заявлений до стягнення є недоведеним. Окрім цього, відсутні докази того, що довідку про умови кредитування підписала саме відповідачка, оскільки у вказаній довідці не зазначено прізвища та ініціалів особи, підпис якої стоїть на фотокопії довідки.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 831,45 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість за кредитним договором б/н від 23 липня 2008 року в розмірі 10 085 (десять тисяч вісімдесят п`ять) грн. 28 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) судовий збір в розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 травня 2021 року.

Суддя О. М. Вірченко