Рішення № 96911252, 12.05.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/3018/21

Провадження № 2/243/1316/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця»

вимоги позивача: про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку та відшкодування моральної шкоди,

учасники справи: не з`явились,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача.

1. 29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він з 28.06.1990 почав свою трудову діяльність з посади помічника машиніста електровозу оборотного локомотивного депо Іловайськ Донецької залізниці. З 18 липня 2016 року був прийнятий до Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень «Регіональної філії ПАТ «Українська залізниця» На даний час публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови КМУ від 13.10.2018 року № 938 перейменоване в АТ «Українська залізниця». З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.

16 червня 2017 ОСОБА_1 був звільнений за згодою сторін, на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП (наказ № 19063/ДН–ос) від 15.06.2017 р.).

На день звільнення відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 р. по день звільнення в розмірі 13439,07 грн., яка складалась в тому числі з оплати вимушеного простою. Окрім того, відповідачем не сплачено компенсацію за невикористані 21 день відпустки.

На день звільнення відповідач відмовився виплачувати ОСОБА_1 вищезазначену заборгованість із заробітної плати і відмовляється виплачувати кошти по теперішній час.

Крім того зазначає, що невиплата заробітної плати відповідачем вчинила вплив на його стан здоров`я, що призвело до моральних та душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, оскільки був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, тому вважає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на його користь невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористані 21 день відпустки у загальній сумі 20378,00 грн., та відшкодувати завдану моральну шкоду у сумі 10000 грн.

2.Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що у зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у м. Іловайську Донецької області, у відповідача з 20.03.2017 р. відсутній доступ до документації підприємства та втрачено контроль над господарською діяльністю. Регіональна філія «Донецька залізниця» фактично не може виконати обов`язки передбачені законодавством, а саме провести розрахунок з працівниками в день звільнення та видати трудову книжку, виплатити працівникам вихідну допомогу та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у зв`язку з форс-мажорними обставинами, що підтверджується висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 р. Додатково зазначає, що сам по собі факт звільнення не може бути підставою для виплати працівнику заробітної плати, а відповідач не міг можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків. Таким чином нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки воно здійснюється на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, а саме: штатного розпису, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалася. Посилаючись на наведені обставини в задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

3.Позивач ОСОБА_1 надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

4.Відповідач та представник відповідача Парахотін А.П., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності юридичної особи від 27.11.2021 р., були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися, останній надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

5.Ухвалою суду від 31 березня 2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, по справі призначено судове засідання(а.с.30).

6.Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с.34).

7.Ухвалою суду від 28.04.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні – залишено без розгляду та продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку та відшкодування моральної шкоди (а.с.97).

8.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

9.ОСОБА_1 працював на посаді машиніста електровоза виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», 16.06.2017 звільнений за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ № 1906/ДН-ос від 15.06.2017 р.), що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-15). За відомостями цієї ж трудової книжки з 18.07.2016 р. державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а «Локомотивне депо Ясинувата-Західне» реорганізоване шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.10-15).

10.Згідно з копією особової картки працівника на ім`я ОСОБА_1 , він перебував у черговій відпустці з 13.06.2016 по 04.10.2016 та з 13.11.2016 по 25.11.2016 року (а.с.16).

11.Наказом в.о. начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 1906/Дн-ос від 15.06.2017 ОСОБА_1 звільнено 16 червня 2017 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін з компенсацією за 21 день відпустки та виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.23). Аналогічні відомості щодо дати та підстави звільнення внесені у трудову книжку ОСОБА_1 .

12. Наказом структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» № 236/ДНД від 17.03.2017 р. встановлено початок простою з 20.03.2017 р. для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, на час простою зобов`язано всіх працівників з`являтися на робочі місця згідно встановленого режиму та графіку роботи, на весь період простою працівникам станції в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П» та оплату проводити за час простою у робочі дні (зміни) згідно графіку роботи (а.с.25-26).

13.Відповідно до розрахунків заробітної плати ВП ТЧ Ясиновата СП «ДДЗП» філії «Дон. зал.» ПАТ У (ідентифікаційний код 40150216), ОСОБА_1 нараховані наступні суми:

- березень 2017 – 5310,64 грн. (оплата почасовиків 1888,80 грн., вечірні 34,63 грн., доплата за роботу 100,74 грн., надбавка за вислугу 755,52 грн., надбавка за клас лок 283, 32 грн., оплата технічного 275. 20 грн., оплата простоїв 1875,29 грн., мат. доп. систем. 97,14 грн.), з яких сума до виплати становить 4222,92 грн.;

- квітень 2017 р. – 3629,46 грн. (оплата простоїв 35635,06 грн., мат. доп. систем. хар. 66,40 грн.), з яких сума до виплати становить 2886,08 грн.;

- травень 2017 р. – 3796,60 грн. (оплата простоїв 3727,15 грн., мат. доп. систем. хар. 69,45 грн.), з яких сума до виплати становить 3018,99 грн.;

- червень 2017 р. – 7641,40 грн. (комп. за невикор. відп. 6939,03 грн., оплата простоїв 562,59 грн., мат. доп. систем. хар. 139,78 грн.), з яких сума до виплати становить 6076,31 грн. (а.с.17-20).

14.З копій табелів обліку використання робочого часу відносно ОСОБА_1 за період з березня 2017 р. по червень 2017 р. вбачається, у березні 2017 р. відпрацьовано 60 годин, у квітні 2017 року 152 години, у травні 159 годин, з 20.03.2017 р. зазначено про простій, відомості з 16.06.2017 його звільнено згідно з наказом (а.с.21-22).

15.Згідно науково-правового висновку Торгово-промислової палати України, наданого ПАТ «Українська залізниця» від 16 січня 2018 р. втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 68, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії 40150216, виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. Це свідчить про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії 40150216, у невиконанні своїх зобов`язань. Унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, а саме ч.1,3 ст.49-2 КЗпП, ч.3 ст.184 КЗпП, ст.186-1, 198, 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території м. Донецька, Донецької області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо (а.с.51-67, 79-94).

16.З довідки про доходи ОСОБА_1 № 327/2 від 06.05.2021 р., яку на виконання ухвали представник відповідача надав суду вбачається, у березні 2017 р. нараховано заробітну плату в сумі 0,00 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 0,00 грн., сума до видачі 0,00 грн.), у квітні 2017 р. - 0,00 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 0,00 грн., сума до видачі 0,00 грн.), у травні 2017 р. нараховано заробітну плату в сумі 0,00 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 0,00 грн., сума до видачі 0,00 грн., у червні 2017 - нараховано заробітну плату в сумі 0,00 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 0,00 грн., сума до видачі 0,00 грн. (а.с.113-114).

V. Оцінка суду.

17.Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди (стаття 1, частини 1,2,4,7 ст.43 Конституції України).

Відповідно до Конституції України зазначені права захищаються судом (частина перша статті 55).

Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

Положенням ч.1 ст.2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

18. У частині 1 статті 94 КЗпП України міститься дефініція поняття «заробітна плата». Так, згідно законодавчого визначення заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься у ст.1 Закону України «Про оплату праці».

Положеннями ст.115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

19. Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Таким чином, законодавець покладає обов`язок щодо нарахування заробітної плати та надання відомостей про розмір нарахованої заробітної плати саме на роботодавця.

20. Відповідно до положень ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

21. Відповідно до положення ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

22. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

23. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

24. Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження факту трудових відносин з відповідачем, нарахування та розміру заробітної плати, простою, у період з березня 2017 по червень 2017, суд вважає їх належними, достовірними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою. Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в тій частині, що у зв`язку з ненадходженням кадрової та первинної документації та невиконанням позивачем своїх трудових обов`язків у відповідача були відсутні підстави нараховувати позивачеві заробітну плату за період з 16.03.2017 р. по день звільнення, оскільки на підприємстві був встановлений простій, що підтверджується відповідним наказом.

Відповідно до положень ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Окрім того, Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтею 115 КЗпП України.

25. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Аналогічний по суті висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 236/3742/18-ц (провадження № 61-3599ск19).

26. Відповідач зазначив, що з 16.03.2017 р. від бухгалтерії виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо», де працював позивач, не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень), тому станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період січень - липень 2017 р. відсутня. Крім того надав довідку про доходи видану на ім`я ОСОБА_1 , з якої вбачається що за період з березня 2017 по червень 2017 заробітна плата не була нарахована.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність первинної документації, як підставу для відмови у виплатах позивачу, є безпідставними з огляду на вищенаведене положення частини першої статті 76 ЦПК України.

27. З наданих позивачем розрахункових листків заробітної плати за період з березня 2017 р. по червень 2017 р. вбачається, що позивачу було нараховано заробітну плату, оплату простою, компенсацію за невикористані 21 день відпустки, що відповідачем не спростовано. За таких обставин суд не вбачає підстав для проведення розрахунків, та вважає можливим стягнуті невиплачені суми, які зазначені в розрахункових листках заробітної плати.

28. Водночас, розмірковуючи над доводами відповідача щодо неможливості виконання покладених на нього зобов`язань у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, суд зазначає, що згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. В той же час, виходячи із цивільно-правової доктрини та співвдношення загальних і спеціальних правових норм, з огляду на припис ч.1 ст.9 ЦК України, до врегулювання трудових відносин, що не врегульовані відповідними спеціальними нормами актів трудового законодавства, можливо застосувати положення цивільного законодавства у контексті загальної норми.

29. Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Згідно ч.2 ст.11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Згідно з п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України № 44 (5) від 18.12.2014 р. (зі змінами та доповненнями), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі – сертифікат) – документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Пунктом 6.2 Регламенту передбачено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів. Відповідно до п.6.4.3. Суб`єкти господарювання для отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин за податковими зобов`язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (Додатки №№ 2, 3 до Регламенту). Суб`єкти господарювання для отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, за зобов`язаннями (обов`язками), передбаченими законодавчими та іншими нормативними актами, надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені цією формою заяви (Додаток № 4 до Регламенту).

30. Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року встановлено, що відсутність вини ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії 40150216, у невиконанні своїх зобов`язань. Унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, а саме ч.1,3 ст.49-2 КЗпП, ч.3 ст.184 КЗпП, ст.186-1, 198, 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території м. Донецька, Донецької області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

31. За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 6-948цс16, з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини. Настання обставин непереборної сили, що встановлені висновком торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

32. На відміну від кримінально-правової доктрини, цивільні правовідносини побудовані на принципу презумції вини особи, яка завдала шкоди, тобто вона звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.1 ст.614 ЦК України). Обов`язок доказування відсутності вини покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Визначальним для встановлення наявності чи відсутності вини є не тільки ставлення роботодавця до своєї протиправної поведінки, скільки упущення (свідоме чи несвідоме, умисне чи необережне) контролю за своєю поведінкою. Для визначення цивільно-правової відповідальності роботодавця при відшкодуванні шкоди працівнику форма вини юридичного значення не має. Шкода, заподіяна роботодавцем своєму працівнику, умисними чи необережними діями підлягає відшкодуванню.

33. Отже, вина регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», яка є основною умовою відповідальності за ст.117 КЗпП України відсутня, що виключає можливість відповідальності за несвоєчасну виплату невиплату належних працівникові сум при звільненні. В той же час позивачем не було заявлено про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а настання форс-мажорних обставин жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку виплатити позивачу заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію за невикористані дні відпустки, оскільки заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористані дні відпустки (стаття 83 КЗпП), вихідна допомога при звільненні (стаття 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

34. Відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено.

35. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

36. Позивачем на підтвердження факту наявності та розміру заборгованості по заробітній платі надані суду наказ про встановлення простою, розрахункові листки заробітної плати та табеля обліку використання робочого часу за період з березня по червень 2017 р., наказ про припинення трудового договору.

37. Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Отже, надані позивачем розрахунки заробітної плати (розрахункові листи) є належними доказами, що вказують на розмір нарахованої заробітної плати (оплати простою).

38. З урахуванням наведеного, факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня 2017 року по 16 червня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень - червень 2017 року, які надані до суду позивачем. Надані позивачем розрахунки по заробітній платі за березень - червень 2017 року узгоджуються з наказом про встановлення початку простою, а також з наданими позивачем табелями обліку використання робочого часу за спірний період. Розрахунок заробітної плати за червень 2017 року узгоджується з наказом про припинення трудового договору. Відсутність у відповідача первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, оскільки відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Враховуючи, що в період встановленого структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» простою, позивач на виконання наказу до дня звільнення виходив на своє робоче місце, на день його звільнення наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - червень 2017 року, у строки, встановлені частиною першою статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - червень 2017 року підлягають задоволенню у сумі 20378,10 грн., в тому числі за березень 2017 р. у сумі 5310,44 грн., за квітень 2017 р. у сумі 3629,44 грн., за травень 2017 р. у сумі 3796,60 грн., за червень 2017 р. у сумі 7641,40 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку).

39. Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

40. Розглядаючи вимогу позивача про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

41. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

При цьому, положення зазначеної норми закону не передбачають випадків часткового відшкодування моральної шкоди у трудових правовідносинах.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

42. Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

43. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

44. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст.ст. 4, 13 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

45. Враховуючи фактичні обставини справи, а саме відмова у виплаті належних позивачу сум при звільненні у день звільнення, внаслідок чого позивач мав докладати додаткових зусиль для організації свого життя, співставляючи суму заборгованості по заробітній платі 13439,07 грн., яку відповідач мав виплатити, з сумою заробітної плати позивача за місяць, що передував звільненню - 3796,60 грн., з огляду на тривалість порушення права позивача на отримання всіх належних йому сум при звільненні в день звільнення (з 16.06.2017) суд приходить до висновку, що позивачу було завдано моральної шкоди.

46. Згідно роз`яснень, що містяться у п.5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

47. Оскільки відповідачем доведено перед судом відсутність його вини у невиплаті заробітної плати позивачу у день звільнення, суд приходить до переконання про неможливість покладення обов`язку на відповідача з відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

48. Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню нарахована, але не виплачена сума заробітної плати - 20378,10 грн., з якою підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідачем доведено перед судом відсутність його вини в порушенні прав позивача.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

49. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

50. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270 грн.

51. Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог про стягнення заробітної плати у сумі 908,00 грн.

52. В той же час позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Оскільки в задоволенні цієї частині позовних вимог позивачу відмовлено, понесені витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 44, 94, 113, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

2.Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з заробітної плати за період з березня 2017 року по 16 червня 2017 року, з урахуванням оплати простою, суми нарахованої, але невиплаченої компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, а саме: за березень 2017 р. у сумі 5310,64 грн., за квітень 2017 р. у сумі 3629,46 грн., за травень 2017 р. у сумі 3796,60 грн., за червень 2017 р. у сумі 7641,40 грн., а в загальній сумі 20378 (двадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 10 коп., з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

3.Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. на користь держави на рахунок отримувача: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 14.05.2021 року.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв